Джиммі Візерспун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джиммі Візерспун
Jimmy Witherspoon.jpg
Основна інформація
Повне ім'я Джеймс Візерспун
Дата народження 8 серпня 1920(1920-08-08)
Місце народження Гурдон, Арканзас
Дата смерті 18 вересня 1997(1997-09-18) (77 років)
Місце смерті Лос-Анджелес
Роки активності 1940-ві–1990-ті
Країна США
Національність афроамериканці
Професія співак
Інструменти вокал
Жанри блюз, джаз
Співпраця Ерік Бердон, Роббен Форд
Лейбли ABC, Atlantic, BluesWay, Checker, Crown, HiFi Jazz, Prestige, Verve, World Pacific
jimmywitherspoon.com
Файли у Вікісховищі?

Джи́ммі Ві́зерспун (англ. Jimmy Witherspoon), справжнє ім'я Джеймс Ві́зерспун (англ. James Witherspoon; 8 серпня 1920, Гурдон, Арканзас — 18 вересня 1997, Лос-Анджелес) — американський блюзовий і джазовий співак.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 серпня 1920 року в Гурдоні, штат Арканзас. Музичної освіти не мав, однак з 7 років співав у хорі баптистської церкви. У віці 16 років його родина переїхала до Лос-Анджелеса, де він познайомився і виступав з Ті-Боун Вокером та Артом Тейтумом. Коли працював на торговому флоті у Тихому океані (1941—43), співав блюз у Калькутті з гуртом Тедді Везерфорда. Замінив Волтера Брауна в оркестрі Джея Макшенна у Вальєхо, Каліфорнія (коли у 1944 році взяв відпустку і приїхав навідати родину); гастролював з Макшенном у 1944—48 роках.

Як соліст найбільший успіх мав з піснею «Ain't Nobody's Business, Pts. 1 & 2» (1947), випущену на Supreme Records (у 1949 вона посіла 1-е місце в чарті Race Records журналу «Billboard»); потім слідували хіти «No Rollin' Blues» і «Big Fine Girl». на початку 1950-х поступово відійшов від блюзу, почав співати джаз. Періодично працював упродовж 1950-х, записувався для різних лейблів, зокрема на Checker, ATCO, RCA Victor, Atlantic і Vee Jay; здійснив гучне повернення у 1959 році на Монтерейському джазовому фестивалі, де виступив з відомими джазовими музикантами Коулменом Гокінсом, Беном Вебстером, Вуді Германом, Ерлом Гайнсом, Мелом Льюїсом та ін., а його альбом At the Monterey Jazz Festival (HiFi Jazz) дуже добре продавався. Працював з Беном Вебстером і Грувом Голмсом; 1961 році їздив на гастролі до Європи з Баком Клейтоном. У 1962 році з Вебстером виступив на телепередачі «Jazz Casual». У 1960-х записав альбом Evenin' Blues (Prestige) з гітаристом Ті-Боун Вокером і саксофоністом Кліффордом Скоттом.

З початком 1970-х вирішив припинити концертні виступи і повернувся до Лос-Анджелеса. У 1971 році співпрацював з колишнім вокалістом «Animals» Еріком Бердоном, записавши альбом Guilty. Однак альбом продавався погано. У 1972 році вів власний випуск на радіо. З 1972 року знову почав виступати. Для свого гастрольного туру 1972 року найняв молодого гітариста Роббена Форда, з яким потім працював упродовж всієї кар'єри; у 1974 році їздив на гастролі до Лондона, де записав Love Is a Five Letter Word з британським продюсером Майком Вернером. Вернон випускав альбоми британських блюзових виконавців Джона Мейолла, «Fleetwood Mac» і «Ten Years After». На початку 1980-х у нього діагностували рак гортані.

Помер 18 вересня 1997 року в Лос-Анджелесі у віці 77 років від раку гортані.

Дискографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]