Джиммі Роджерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джиммі Роджерс
Джиммі Роджерс, 1991
Джиммі Роджерс, 1991
Основна інформація
Повне ім'я Джеймс Артур Лейн
Дата народження 3 червня 1924(1924-06-03)
Місце народження Рулвіль, Міссісіпі
Дата смерті 19 грудня 1997(1997-12-19) (73 роки)
Місце смерті Чикаго, Іллінойс
Роки активності 1950-ті–1970-ті
Країна США
Професія музикант
Інструменти вокал, гітара, губна гармоніка
Жанр блюз
Гурти Jimmy Rogers and His Rocking Four
Співпраця Мадді Вотерс, Літтл Волтер
Лейбли Black and Blue, Chess

Джи́ммі Ро́джерс (англ. Jimmy Rogers), справжнє ім'я Джеймс А́ртур Лейн (англ. James Arthur Lane; 3 червня 1924, Рулвіль, Міссісіпі — 19 грудня 1997, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий співак, гітарист і виконавець на губній гармоніці. Працював з Мадді Вотерсом і Літтл Волтером. Автор блюзових стандартів «That's All Right», «Chicago Bound» і «Walking by Myself».

Біографія[ред.ред. код]

Джеймс Артур Лейн народився 3 червня 1924 року в Рулвілі, Міссісіпі. Син Роско Лейна і Грозі Джексон. Хлопчика виховувала бабуся після того, як його батько був убитий у бійці на лісопильні. Взяв собі прізвище Роджерс у свого вітчима. У дитинстві часто переїжджав, жив у декількох штатах: Теннессі, Арканзас і Міссісіпі. Його найпершою гітарою була примітивна саморобна діддлі-боу, яка прибивалась цвяхами до краю будинку. Наступним його інструментом стала губна гармоніка. Зустрічався і спостерігав за грою Х'юстона Стекхауса, Томмі Мак-Кленнана, Роберта Петвея, Роберта Локвуда і Джо Віллі Вілкінса, а по радіо слухав King Biscuit Time.

Родина Роджерса проживала у Чикаго, куди він декілька разів приїздив, але у середині 1940-х оселився там. Він знайшов квартиру в районі Ніер-Вест-сайд, неподалік ринку Максвелл-стрит, де познайомився з працівником заводу, який був кузеном Мадді Вотерса. Близько 1946 року почав грати професіонально з Сонні Бой Вільямсоном, Саннілендом Слімом і Біг Біллом Брунзі.

Коли Мадді Вотерс приєднався до нього, Роджерс грав на гармоніці з гітаристом Блу Смітті. Коли Смітті пішов, а на його місце був запрошений Літтл Волтер, тоді Роджерс перейшов на гітару. У 1947 році зробив перші записи в якості соліста на невеликому лейблі Ora-Nelle, потім на Regal і Apollo, однак їхній випуск був скасований.

У 1949 році акомпанував Мадді Вотерсу на Aristocrat (майбутньому Chess) і в 1950 році Літтлу Волтеру на Herald. Власник. У 1950 році Роджерс записав дебютний сингл на Chess «That's All Right» (з Волтером і басистом Біг Кроуфордом). За ним послідували інші записи на Chess: «The World Is in a Tangle», «Money, Marbles and Chalk», «Back Door Friend», «Left Me with a Broken Heart», «Act Like You Love Me», і у 1954 році «Sloppy Drunk» та «Chicago Bound», які стали важливими прикладами чиказького блюзу.

У 1955 році Роджерс залишив Вотерса, аби розпочати сольну кар'єру і записав «You're the One» на Chess. У 1957 році вийшла «Walking by Myself» (єдиний сингл Роджерса, що потрапив у чарти) і посіла 14-е місце у чарті R&B Singles журналу «Billboard», на якій зіграв Біг Волтер Гортон на гармоніці. Пісня була адаптацією «Why Not» Ті-Боун Вокера, на якій Роджерс грав на ритм-гітарі у записі на Atlantic у 1955 році. У 1957 році акомпанував Санніленду Сліму («It's You Baby»/«Highway 61»), Лі Джексону («Fishin' In My Pond») на Cobra. У 1957–1959 виступив декілька синглів («Rock This House») на Chess, однак лейбл у ці роки став більше орієнтуватися на випуск рок-н-рольної музики Чака Беррі і Бо Діддлі, ніж на блюз.

У 1960-х роках Роджерс практично пішов з музики, володів магазином одягу в районі Вест-сайд, який згорів в період після вбивства Мартіна Лютера Кінга. У 1972 році повернувся до студійної роботи на лейбл Shelter Леона Расселла, записавши платівку Gold-Tailed Bird (за участю the Aces і Фредді Кінга). У 1973 році взяв участь у записі альбому Коко Тейлор Southside Lady у Франції на Black & Blue. Того ж року записав власний альбом на цьому лейблі під назвою That's All Right. Пізніше випустивив ще декілька альбомів, зокрема The Dirty Dozens (1985) і Ludella (1990). У 1995 році був обраний до Зали слави блюзу.

Помер 19 грудня 1997 року у віці 73 років від колоректального раку у лікарні Святого Хреста в Чикаго. У 1999 році посмертно вийшов альбом Blues, Blues, Blues, для якого Роджерс записувався з такими музикантами як Ерік Клептон, Тадж Махал, Роберт Плант, Джиммі Пейдж, Мік Джаггер, Кіт Річардс та ін. Його син Джиммі Д. Лейн також став музикантом.

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

  • Chicago Bound (Chess, 1970)
  • That's All Right (Black & Blue, 1973)
  • Chicago Blues (JSP, 1979) з Лефт-Хенд Френком
  • I'm Gonna Live In Chicago (Chess Teldec, 1982)
  • Stickshift (Teardrop, 1982) з Хіп Лінкчейном
  • Feelin' Good (Murray Brothers, 1983)
  • The Dirty Dozens (JSP, 1985) з Лефт-Хенд Френком
  • Ludella (Antone's, 1990)
  • Walking By Myself (Roots, 1990)
  • Blue Bird (APO, 1994)
  • Blues, Blues, Blues (Atlantic, 1999)

Сингли[ред.ред. код]

  • «That's All Right»/«Ludella» (Chess, 1950)
  • «Going Away Baby»/«Today, Today, Blues» (Chess, 1950)
  • «The World Is In a Tangle»/«She Loves Another Man» (Chess, 1951)
  • «Money, Marbles and Chalk»/«Chance to Love» (Chess, 1951)
  • «I Used to Have a Woman»/«Back Door Friend» (Chess, 1952)
  • «The Last Time»/«Out On the Road» (Chess, 1952)
  • «Left Me With a Broken Heart»/«Act Like You Love Me» (Chess, 1953)
  • «Chicago Bound»/«Sloppy Drunk» (Chess, 1954)
  • «Blues All Day Long (Blues Leave Me Alone)»/«You're the One» (Chess, 1955)
  • «Walking by Myself»/«If It Ain't Me (Who You Thinking of)» (Chess, 1956)
  • «I Can't Believe»/«One Kiss» (Chess, 1956)
  • «What Have I Done»/«Trace Of You» (Chess, 1957)
  • «Rock This House»/«My Last Meal» (Chess, 1959)
  • «Blues Falling»/«Broken Hearted» (C.J., 1972)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]