Джинджи Ходжа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джинджи Ходжа
Народився
Сафранболу
Помер 1648
Країна Османська імперія
Діяльність лікар

Джинджи Ходжа (тур. Cinci Hoca, буквально "ходжа джина") - прізвисько Карабашзаде Хюсеїна Ефенді, цілителя 17-го століття Османської імперії, чий вплив на султана став причиною багатьох проблем в імперії.

Життя[ред. | ред. код]

Він народився в Сафранболу (в сучасній провінції Карабюк, Туреччина). За словами Йозефа фон Хаммера,[1] він був нащадком Sadrettin Konevi, суфія 13-го століття . Але на відміну від свого знаменитого предка, він зробив собі ім'я як чаклун і Валіде-Султан (матір султана) Кьосем запросила його в палац, щоб вилікувати неврівноваженого султана Ібрагіма. В 1643, Ібрагім призначив Джинджи каді Галати і в 1644 кадіаскером Анатолії (тур. Anadolu kazaskeri) [2][3] це призначення викликало великий резонанс серед богословів-улемів.

Вплив[ред. | ред. код]

Джинджи використовував свою владу для збільшення свого багатства отримуючи хабарі. Він зіграв важливу роль у страті великого візира Керманкеш Мустафи-Паші в 1644 році. Бачачи кінець свого попередника, новий великий візир Султанзаде Мехмед-паша став дуже неефективним державним діячем. [4]

Смерть[ред. | ред. код]

Коли Ібрагім був повалений в 1648 році, новий великий візир Софу Мехмед-паша зіткнувся з проблемою бонусної зарплати (тур. culus bahşişi), традиційної зарплати, яку платять солдатам після воцаріння нового султана. Він конфіскував власність Джинджи і вигнав Джинджи в Дамаск (тепер в Сирії). Але під час своєї подорожі, Джинджи захворів у Міхалджику (зараз Караджабей у Бурсі, Туреччина). Під час перебування в Міхалджику, він критикував великого візира і, за це був страчений.[1]


Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Joseph von Hammer:Osmanlı Tarihi cilt II (condensation: Abdülkadir Karahan), Milliyet yayınları, İstanbul. pp. 231-241
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 вересень 2018. Процитовано 2 лютий 2019. 
  3. http://www.net-bilgi.com/safranbolulu-cinci-hoca-karabaszade-huseyin-efendi-net-bilgian[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Ayhan Buz: Osmanlı Sadrazamları, Neden Kitap, İstanbul, 2009, ISBN 978-975-254-278-5, p.100