Джино Россетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Джино Россетті
Джино Россетті
Джино Россетті
Особисті дані
Народження 7 листопада 1904(1904-11-07)
  Ла-Спеція, Італія
Смерть 16 травня 1992(1992-05-16) (87 років)
  Ла-Спеція, Італія
Поховання Turin Park Cemeteryd
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1922-1923 Італія «Спеція»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1921–1926 Італія «Спеція» 103 (35)
1926–1933 Італія «Торіно» 212 (134)
1933–1937 Італія «Наполі» 120 (27)
1937–1938 Італія «Торіно» 7 (1)
1938–1939 Італія «Спеція» 26 (9)
1939–1941 Італія «Мачерата» 10 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1927–1929 Італія Італія 13 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1938–1939 Італія «Спеція»
1939–1941 Італія «Мачерата»
1942–1943 Італія «Тернана»
1945–1946 Італія «Ківассо»
1948–1949 Італія «Казале»
1951–1952 Італія «Казале»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джино Россетті (італ. Gino Rossetti, нар. 7 листопада 1904, Ла-Спеція — пом. 16 травня 1992, Ла-Спеція) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Торіно» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Россетті є рекордсменом за кількістю голів в одному чемпіонаті Італії — 36 м'ячів.

Був відомий як Россетті ІІ, оскільки мав старшого брата Джузеппе, що також був відомим футболістом.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 7 листопада 1904 року в місті Ла-Спеція. Його ім'я повинно було бути Джино Розетті (італ. Gino Rosetti), але через помилку реєстратора муніципалітету Спеції, який неправильно записав прізвище, він став Россетті[1]. Вихованець футбольної школи клубу «Спеція». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1921 року в основній команді того ж клубу, в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 103 матчах чемпіонату.

Його гру помітили керівники «Торіно», але «Спеція» відмовила у продажу гравця. Тоді Россетті став погрожувати, що поїде в Чилі, до свого брата Джузеппе Росетті, який грав у цій країні за «Коло-Коло»[2], і буде виступати в чемпіонаті Чилі. Керівники «Спеції» повірили словами Джино, і Россетті став футболістом «Торіно».

У туринській команді Россетті став одним з лідерів клубу, утворивши знамениту трійцю нападу, названу «Чудове тріо» (італ. Il trio delle meraviglie)[2], складену з нього самого, Адольфо Балонч'єрі та Хуліо Лібонатті. З «Торіно» Россетті виграв у 1927 році чемпіонат Італії[3]. А в наступному сезоні Джино забив 23 голи, ставши одним з найкращих бомбардирів першості, чим допоміг своїй команді вдруге поспіль стати найсильнішою в Італії. У сезоні 1928/29 «Торіно» посів друге місце, пропустивши вперед «Болонью», але сам Россетті був кращим гравцем чемпіонату, забивши рекордні 36 м'ячів в 27-ми іграх. Це був рекорд кількості голів в одному сезоні вищого дивізіону Італії[4], якій зміг повторити аргентинець Гонсало Ігуаїн лише через понад 85 років у сезоні 2015/16[5][6]. Загалом же Россетті виступав за «Торіно» до 1933 року, забивши за клуб 136 голів у 219 матчах в усіх змаганнях.

У 1933 році Россетті перейшов в «Наполі», але колишньої результативністю не відзначався, забиваючи менше 10 голів за сезон. Частково і через це 1937 року футболіст повернувся в «Торіно», але у сезоні 1937/38 зіграв лише 7 матчів у Серії А.

В сезоні 1938/39 виступав за «Спецію» у Серії В, де був капітаном і граючим тренером, після чого завершив ігрову кар'єру, хоча в майбутньому ще зіграв кілька ігор за нижчолігову «Мачерату», яку тренував у майбутньому.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

27 січня 1927 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у матчі із Швейцарією. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 13 матчів, забивши 9 голів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також став чемпіоном і найкращим бомбардиром (разом з партнером по команді Хуліо Лібонатті) чемпіонату Центральної Європи в 1930 році.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після одного сезону зі «Спецією», Россетті два роки тренував «Мачерату», яку за підсумками першого сезону вивів з Серії С до Серії В, але в другому втримати її там не зумів.

В подальшому очолював клуб «Тернана» (в той час команда мала назву Polisportiva Fascista Mario Umberto Borzacchini), з яким під час сезону 1942/43 рік вийшов у плей-оф за право виходу в Серію В, але там поступився на користь «Варезе» і «Салернітани».

Після війни, під час сезону 1945/46 тренував «Ківассо», після чого протягом двох непослідовних сезонів (1948/49 і 1951/52) працював з клубом «Казале», також у Серії С.

Помер 16 травня 1992 року на 88-му році життя.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Усього
Турнір Ігор Голів Турнір Ігор Голів Турнір Ігор Голів Ігор Голів
1921–22 ITA 1861–46 «Спеція» ПД 20 5 - - - - - - 20 5
1922–23 ПД 26 6 - - - - - - 26 6
1923–24 ПД 21 2 - - - - - - 21 2
1924–25 ПД 22 7 - - - - - - 22 7
1925–26 СД (ІІ) 14 15 - - - - - - 14 15
1926–27 ITA 1861–46 «Торіно» ДН 26 19 КІ 2 6 - - - 28 25
1927–28 ДН 33 23 - - - - - - 33 23
1928–29 ДН 30 36 - - - - - - 30 36
1929–30 A 33 17 - - - - - - 33 17
1930–31 A 29 7 - - - - - - 29 7
1931–32 A 30 17 - - - - - - 30 17
1932–33 A 31 15 - - - - - - 31 15
1933–34 ITA 1861–46 «Наполі» A 33 7 - - - - - - 33 7
1934–35 A 29 5 - - - КЦЄ 3 0
1935–36 A 28 9 КІ 2 2 - - -
1936–37 A 30 6 КІ 3 0 - - -
Усього за «Наполі» 120 27 5 2 3 0 128 29
1937–38 ITA 1861–46 «Торіно» A 7 1 КІ 2 3 - - - 9 4
Усього за «Торіно» 219 135 4 9 223 144
1938–39 ITA 1861–46 «Спеція» B (ІІ) 26 9 КІ 1+ ? - - -
Усього за «Спецію» 129 44 1+ ? 130+ 44+
1939–40 ITA 1861–46 «Мачерата» C (ІІІ) 8 2 КІ 2+ ? - - -
1940–41 B (ІІ) 2 0 КІ 0 0 - - -
Усього за «Мачерату» 10 2 2+ ?
Усього за кар'єру 478 208 12+ 11+ 3 0 493+ 219+

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
30/01/1927 Женева Швейцарія Швейцарія 1 – 5 Італія Італія товариський матч 1
20/02/1927 Мілан Італія Італія 2 – 2 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч -
24/04/1927 Коломб Франція Франція 3 – 3 Італія Італія товариський матч -
25/03/1928 Рим Італія Італія 4 – 3 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1927—1930 1
15/04/1928 Порту Португалія Португалія 4 – 1 Італія Італія товариський матч -
22/04/1928 Хіхон Іспанія Іспанія 1 – 1 Італія Італія товариський матч -
29/05/1928 Амстердам Франція Франція 3 – 4 Італія Італія ОІ 1928 1
01/06/1928 Амстердам Іспанія Іспанія 1 – 1 д.ч. Італія Італія ОІ 1928 -
14/10/1928 Цюрих Швейцарія Швейцарія 2 – 3 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1927—1930 2
11/11/1928 Рим Італія Італія 2 – 2 Австрія Австрія товариський матч -
03/03/1929 Болонья Італія Італія 4 – 2 Чехословаччина Чехословаччина Кубок Центральної Європи 1927—1930 3
07/04/1929 Відень Австрія Австрія 3 – 0 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
28/04/1929 Турин Італія Італія 1 – 2 Німеччина Німеччина товариський матч 1
Усього Матчів 13 Голів (34 місце) 9

Статистика виступів у кубку Мітропи[ред. | ред. код]

№ Розіграш Стадія Дата та місце
проведення 		Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи
1 1934 1/8 17.06.1934, Відень Австрія Адміра (Відень) 0:0[7] Італія Наполі
2 1934 1/8 24.06.1934, Неаполь Італія Наполі 2:2[8] Австрія Адміра (Відень)
3 1934 1/8
перегр. 		1.07.1934, Цюрих Австрія Адміра (Відень) 5:0[9] Італія Наполі
Всього у кубку Мітропи 3 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Торіно»: 1926–27[10], 1927–28
Італія: 1927–30

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (Carratelli, p.52)
  2. ↑ а б (Chiesa, p.382)
  3. ↑ Статистика на сайті RSSSF.com [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ http://gazzettaworld.gazzetta.it/features/serie-a-torino-rossetti/[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Higuain: 'I am so happy!'. Football Italia. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
  6. ↑ Chris Davie (14 травня 2016). Higuain makes Serie A history by breaking 66-year-old goalscoring record. goal.com. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
  7. ↑ 0:0 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  8. ↑ 2:2 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  9. ↑ 5:0 [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  10. ↑ згідно рішення федерації «Торіно» було позбавлене титулу через махінації з результатом матчу
  11. ↑ Разом з Хуліо Лібонатті.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mimmo Carratelli, La grande Storia del Napoli, Gianni Marchesini Editore, ISBN 978-88-88225-19-7.
  • Carlo Fontanelli e Galante-Andreoni, Le Aquile volano in … B, GEO EDIZIONI, 2006.
  • Gianni Brera. Storia critica del calcio italiano. Milano, Baldini & Castoldi, 1998.
  • Carlo F. Chiesa, Il secolo azzurro, Minerva edizioni, ISBN 978-88-7381-310-1.
  • Armadori Giorgio; Armadori Christian (2001). Tra storia e leggenda, almanacco illustrato della Ternana dalle origini al 2000. Ternana Calcio. ISBN 88-434-0859-3

Посилання[ред. | ред. код]

В Комбі • В Де Пра • В Дегані • З Белліні • З Калігаріс • З Гаспері • З П'єтробоні • З Розетта • П Балонч'єрі • П Бернардіні • П Ферраріс • П Дженовезі • П Янні • П Пітто • П Ріволта • П Россетті • Н Банкеро • Н Левратто • Н Маньйоцці • Н Пасторе • Н Ск'явіо • Н Вів'яно • Тренер: Аугусто Рангоне
Італія
Найкращі бомбардири італійської Серії А
1924: Шенфельд  | 1925: Маньйоцці  | 1926: Хірзер  | 1927: Повольний  | 1928: Лібонатті  | 1929: Россетті  | 1930: Меацца  | 1931: Волк  | 1932: Петроне / Ск'явіо  | 1933: Борель  | 1934: Борель  | 1935: Гвайта  | 1936: Меацца  | 1937: Піола  | 1938: Меацца  | 1939: Боффі / Пурічеллі  | 1940: Боффі  | 1941: Пурічеллі  | 1942: Боффі  | 1943: Піола  | 1947: В. Маццола  | 1948: Боніперті  | 1949: Ньєрш  | 1950: Нордаль  | 1951: Нордаль  | 1952: Гансен  | 1953: Нордаль  | 1954: Нордаль  | 1955: Нордаль  | 1956: Півателлі  | 1957: Да Коста  | 1958: Чарлз  | 1959: Анджелілло  | 1960: Сіворі  | 1961: Брігенті  | 1962: Алтафіні / Мілані  | 1963: Манфредіні / Нільсен  | 1964: Нільсен  | 1965: А. Маццола / Орландо  | 1966: Вінісіо  | 1967: Ріва  | 1968: Праті  | 1969: Ріва  | 1970: Ріва  | 1971: Бонінсенья  | 1972: Бонінсенья  | 1973: Пулічі / Рівера / Савольді  | 1974: Кіналья  | 1975: Пулічі  | 1976: Пулічі  | 1977: Граціані  | 1978: Россі  | 1979: Джордано  | 1980: Беттега  | 1981: Пруццо  | 1982: Пруццо  | 1983: Платіні  | 1984: Платіні  | 1985: Платіні  | 1986: Пруццо  | 1987: Вірдіс  | 1988: Марадона  | 1989: Серена  | 1990: Ван Бастен  | 1991: Віаллі  | 1992: Ван Бастен  | 1993: Сіньйорі  | 1994: Сіньйорі  | 1995: Батістута  | 1996: Протті / Сіньйорі  | 1997: Індзагі  | 1998: Біргофф  | 1999: Аморозо  | 2000: Шевченко  | 2001: Креспо  | 2002: Трезеге / Гюбнер  | 2003: В'єрі  | 2004: Шевченко  | 2005: Лукареллі  | 2006: Тоні  | 2007: Тотті  | 2008: Дель П'єро  | 2009: Ібрагімович  | 2010: Ді Натале  | 2011: Ді Натале  | 2012: Ібрагімович  | 2013: Кавані  | 2014: Іммобіле  | 2015: Тоні / Ікарді  | 2016: Ігуаїн  | 2017: Джеко  | 2018: Іммобіле / Ікарді  | 2019: Квальярелла  | 2020: Іммобіле  | 2021: Роналду  | 2022: Іммобіле
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джино_Россетті&oldid=36736788