Джоаккіно Антоніо Россіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джоаккіно Антоніо Россіні
Gioacchino Antonio Rossini
Джоаккіно Антоніо Россіні
Основна інформація
Дата народження 29 лютого 1792(1792-02-29)
Місце народження Пезаро
Дата смерті 13 листопада 1868(1868-11-13) (76 років)
Місце смерті Париж, Франція
Країна Італія Італія
Професія композитор
Нагороди
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден Почесного легіону
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «За заслуги»
Commons-logo.svg Файли у Вікісховищі

Джоаккі́но Анто́ніо Россі́ні (італ. Gioacchino Antonio Rossini; нар. 29 лютого 1792, Пезаро — пом. 13 листопада 1868, Париж, Франція) — італійський композитор, автор декількох десятків опер. Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну (буфа) і «серйозну» (серіа). Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його добуткам величезну популярність. Композитор творив в епоху зростаючої суспільної активності народу Італії, підйому боротьби за незалежність. У його дієво оптимістичному, демократичному за духом мистецтві сучасники відчували голос свого бурхливого часу, бачили вираження італійського національного характеру. Період інтенсивної творчості Россіні тривав усього близько двадцяти років. За цей час він створив понад тридцять опер, багато з яких у короткий час поставили в усіх столичних театрів Європи й принесли авторові всесвітню славу.

Життєпис[ред.ред. код]

Дж. Россіні, фотографія

Россіні народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро. Його батьками були музиканти (батько — трубач і валторніст, мати — співачка). З дитинства Джоаккіно навчався співу, грі на клавесині (італ. chembalo й скрипці, а також теорії музики. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах, виступав як акомпаніатор і диригент хору в оперних театрах. З 1806 по 1810 рік навчався музиці в Болонському музичному ліцеї, де його викладачами зокрема були В. Каведаньї (віолончель) і С. Маттеї (контрапункт). З 1806 року Россіні — член Болонської філармонічної академії. Першу оперу, «Вексель на шлюб» (також «Шлюбний вексель»), він написав у 1810 році. У наступні роки він регулярно створював опери для театрів Венеції й Мілану.

1821 року Россіні одружився із співачкою Ізабеллою Кольбран. У 1823 році за запрошенням директора Лондонського Королівського театру композитор приїхав до Великобританії, де йому за п'ятимісячну роботу виплатили платню в 7000 фунтів стерлінгів. У 1824 році Россіні одержав посаду директора Італійського театру в Парижі.

У 1829— році Россіні повернувся до Болоньї. У листопаді 1830 року знову приїхав у Париж. З 1836 по 1855 рік жив у Болоньї, керував Болонським музичним ліцеєм, у Флоренції.

У 1845 році померла перша дружина композитора. У 1847 році Россіні одружився з Олімпією Пеліссьє. У 1855 році знову влаштувався в Парижі, зробивши свій будинок одним із наймодніших музичних салонів.

Найзагадковішим у біографії Россіні є той факт, що практично всі свої опери композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя він майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів (в тому числі «Stabat Mater» — гімн, присвячений Діві Марії), 1832 рік), романсів та фортепіанних п'єс.

Россіні помер 13 листопада 1868 року у містечку Пассі біля Парижа. У 1887 року прах композитора перевезли до Флоренції.

Творчість[ред.ред. код]

Дж. Россіні, шарж

У перших же операх Россіні продемонстрував добірність і блиск мелодійного натхнення, природність і легкість ритму, які додавали співу щирішого характеру. Композитор, працюючи в межах сучасних йому театральних традиціях, однак був противником віртуозної сваволі виконавців.

Найбільшим нововведенням для Італії того часу стало підвищення ролі оркестру, який у творах Россіні зробився живим, рухливим і блискучим. Оркестр вільно супроводжує вокальну партію, створюючи чіткий мелодійний і симфонічний рельєф та виконуючи експресивні чи образотворчі функції.

Опери Россіні відзначаються широким змістовним та емоційним спектром. Россіні досяг чималого комічного результату у «Севильскому цирюльнику» (1816 рік). Але і в серйозному жанрі Россіні сягнув неперевершеної досконалості й глибини: від неоднорідної, але палкої й ностальгічної «Діви озера» (1819 рік) до трагедії «Семіраміда» (1823 рік) та сакральної монументальності «Мойсей і фараон, або Перехід через Червоне море» (1827 рік) і, нарешті, до останньої опери композитора «Вільгельм Телль» (1829 рік).

Творчий доробок[ред.ред. код]

Опери[ред.ред. код]

  • Шлюбний вексель (La Cambiale di Matrimonio) — 1810
  • Екстравагантне непорозуміння (L'equivoco stravagante) — 1811
  • Деметрій і Полібій (Demetrio e Polibio) — 1812
  • Щасливий обман (L'inganno felice) — 1812
  • Кір у Вавилоні, або Падіння Бальтазара (Ciro in Babilonia (La caduta di Baldassare) — 1812
  • Шовкові сходи (La scala di seta) — 1812
  • Наріжний камінь (La pietra del paragone) — 1812
  • Випадок робить крадієм (L'occasione fa il ladro (Il cambio della valigia) — 1812
  • Синьор Брускіно Il Signor Bruschino (or Il figlio per azzardo) — 1813
  • Танкред (Tancredi) — 1813
  • Італійка в Алжирі (L'Italiana in Algeri) — 1813
  • Авреліан в Пальмірі (Aureliano in Palmira) — 1813
  • Турок в Італії (Il Turco in Italia) — 1814
  • Сиґізмунд (Sigismondo) — 1814
  • Єлизавета Англійська (Elisabetta regina d'Inghilterra) — 1815
  • Торвальд і Дорліска (Torvaldo e Dorliska) — 1815
  • Севільський цирульник («Альмавіва, або Даремна обачність», Almaviva (ossia L'inutile precauzione (Il Barbiere di Siviglia)) — 1816
  • Газета (La gazzetta (Il matrimonio per concorso) — 1816
  • Отелло, або Венеційський мавр (Otello o Il moro di Venezia) — 1816
  • Попелюшка (La Cenerentola o sia La bonta in trionfo) — 1817
  • Сорока-злодійка[1] (La gazza ladra) — 1817
  • Арміда (Armida) — 1817
  • Аделаіда Бургундська, або Отто, король Італії (Adelaide di Borgogna or Ottone, re d'Italia) — 1817
  • Мойсей в Єгипті (Mose in Egitto) — 1818
  • Адіна, або Каліф Багдадський (Adina or Il califfo di Bagdad) — 1818
  • Річчардо і Зораїда (Ricciardo e Zoraide) — 1818
  • Герміона (Ermione) — 1819
  • Едуард і Крістіна (Eduardo e Cristina) — 1819
  • Діва озера (La donna del lago) — 1819
  • Б'янка і Фальєро (Рада трьох) (Bianca e Falliero (Il consiglio dei tre) — 1819
  • Магомет другий (Maometto secondo) — 1820
  • Матильда ді Шабран, або Краса і Залізне Серце (Matilde di Shabran, or Bellezza e Cuor di Ferro) — 1821
  • Зельміра (Zelmira) — 1822
  • Семіраміда (Semiramide) — 1823
  • Подорож до Реймсу (Il viaggio a Reims (L'albergo del giglio d'oro)) — 1825
  • Облога Коринфу (Le Siege de Corinthe) — 1826
  • Мойсей і фараон, або Перехід через Червоне море (Moise et Pharaon (Le passage de la Mer Rouge) — 1827 (переробка опери «Мойсей в Єгипті»)
  • Граф Орі (Le Comte Ory) — 1828
  • Вільгельм Телль (Guillaume Tell) — 1829

Інші вокальні твори[ред.ред. код]

Інструментальна музика[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. опера семісеріа
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література та джерела[ред.ред. код]

  • Бронфин Е. Джоаккино Россини. — М., 1973. (рос.)
  • Ганзбург Г. Россини и Глинка: что общего? // Музыка и время. — 2003. — № 5. (рос.)
  • Джоаккино Россини: современные аспекты исследования творческого наследия / Под ред. М.Черкашиной. — Киев, 1993. (рос.)
  • Россини Дж. Избранные письма. Высказывания. Воспоминания. — Л., 1968. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]