Джоан Акочелла
| Джоан Акочелла | |
|---|---|
| англ. Joan Acocella | |
 | |
| Народилася |
13 квітня 1945[1] Сан-Франциско, Каліфорнія, США |
| Померла | 7 січня 2024 (78 років) |
| Країна |
 США[2] |
| Діяльність | журналістка, літературний критик, письменниця |
| Галузь | журналістика[3], танець[3], література[3] і психологія[3] |
| Знання мов | англійська[4][3] |
| Magnum opus | Creating Hysteriad |
| Нагороди | |
Джоан Акочелла (англ. Joan Acocella, у дівоцтві Росс, 13 квітня 1945 — 7 січня 2024) — американська журналістка, письменниця, літературна і танцювальна критикиня. Штатна кореспондентка газети « The New Yorker»[5], авторка книг з танців, літератури та психології.
Освіта й кар'єра[ред. | ред. код]
У 1966 році Джоан Акочелла здобула освітній ступінь бакалавра англійської мови в Каліфорнійському університеті в Берклі. Захистивши в 1984 році дисертацію, присвячену російському балету, отримала докторський ступінь у галузі філософії та літератури.
Акочелла писала для щотижневої газети Вілледж войс[6], також була критикинею і редакторкою оглядів Dance Magazine і танцювальною критикинею для Financial Times в Нью-Йорку. Її твори також регулярно з'являються в журналі The New York Review of Books. Вона почала писати для The New Yorker в 1992 році і з 1998 по 2019 була танцювальною критикинею[5].
Джоан Акочелла — авторка низки книг, серед яких: «Створення істерії: жінки та множинний розлад особистості» (1999 рік), «Біографія сучасного танцюриста та хореографа Марка Морріса»[7] (1993 рік) та «Двадцять вісім артистів і два святі» (2007 рік), в останній роботі досліджуються переваги, властиві видатним артистам[5][8]. Акочелла відредагувала «Щоденник Вацлава Ніжинського: невідоме видання» (1999, українського артиста балету), «Андре Левінсон про танці» (1991) і «Місія в Сіам: спогади Джессі Маккіннон Хартцелл»[5] (2001).
Стаття Акочелла Cather and the Academy, опублікована в The New Yorker 27 листопада 1995 року, отримала премію Front Page Award від клубу газетярів Нью-Йорка і була включена в антологію «Найкращі американські есе» 1996 року[5]. У 2000 році вона розширила есе до повноцінної книги «Вілла Катер і політика критики».
Огляд книги Генрі Гітчінгса "The Language Wars " 2012 року, написаний Акочеллою, викликав критику з боку Яна Фрімана та Марка Лібермана. Джон Макінтайр з The Baltimore Sun написав про цей епізод в колонці думок[9] .
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- 1993—1994 — наукова співробітниця Фонду Ґуґґенгайма[5].
- 2002 — нині — наукова співробітниця Нью-Йоркського гуманітарного інституту[10];
- 2007 — премія в галузі літератури Американської академії мистецтв та літератури[11];
- 2009 — нагорода Ноні Балакян за видатні досягнення у рецензуванні, Національний гурток книжкових критиків;
- 2012 — стипендіатка Берлінської премії Хольцбрінка Американської академії в Берліні[12];
- 2017 — Меморіальна премія Гарольда Д. Вурсела, Американська академія мистецтв та літератури[13];
- 2017 — стипендіатка Центру науковців і письменників Дороті та Льюїса Б. Кулманів[14].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12942139m // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е "Joan Acocella". The New Yorker (англ.). 20 березня 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Joan Acocella (20 липня 2016). My Kind of Town: New York. www.smithsonianmag.com (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Rockwell, John (20 березня 2015). "The Big Hairy Guy of Dance". The New York Times. (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ Harrison, Kathryn (18 лютого 2007). "Lives in the Arts". The New York Times. (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ John E. Mcintyre (12 травня 2012). A bad week for Joan Acocella. The Baltimore Sun (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ "Joan Acocella". New York Institute for the Humanities (англ.). 11 червня 2017. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ "Joan Acocella – American Academy". American Academy (англ.). 11 червня 2017. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ Past Fellows – American Academy. American Academy (амер.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ "2017 Literature Award Winners – American Academy of Arts and Letters". artsandletters.org (англ.). 11 червня 2017. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ The New York Public Library's Dorothy and Lewis B. Cullman Center for Scholars and Writers Announces 2017-2018 Fellows. The New York Public Library (англ.). 11 червня 2017. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
|
