Джованні Ботеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Ботеро
Giovanni Botero.jpg
Народження 1544[1][2][3]
  Бене-Ваджіенна, Провінція Кунео, П'ємонт, Італія
Смерть 23 червня 1617(1617-06-23)[1][3]
  Турин, Герцогство Савойя[2]
Мова творів італійська мова[4] і латинська мова
Рід діяльності католицький священик, письменник, філософ, історик, економіст[d], дипломат і поет
Magnum opus: The Reason of State[d]
CMNS: Джованні Ботеро на Вікісховищі

Джованні Ботеро (італ. Giovanni Botero; 1533(1533), Бене-Ваджіенна, П'ємонт, Італія — 23 червня 1617, Турин) — італійський письменник, географ, правник, єзуїт.

Біографія[ред.ред. код]

Ботеро народився в небагатій сім'ї. Завдяки своєму дядьку, єзуїту Джовенале Ботеро, Джованні в 1559 році поступив до єзуїтської колегії в Палермо. Через рік, після смерті дядька, продовжив навчання в Римській колегії. У 1560—1569 роках він вивчав, а потім викладав риторику в єзуїтських колегіях в Амелії, Мачераті, Бійомі, а також у Парижі. З 1569 по 1580 рік — у колегіях Мілана, Генуї та Турина. У 1574 році прийняв священство.

12 грудня 1580 року вийшов з ордену єзуїтів. Деякий час був вікарієм у Луїно. У 1582 році здобув теологічну освіту в Павійському університеті. Згодом у 1582—1584 роках перебував в оточенні архієпископа Міланського, кардинала Карло Борромео[en] та був членом конгрегації, заснованої цим кардиналом.

У 1585 році за дорученням герцога Савойї Карла Емануїла І здійснив дипломатичну подорож до Франції. Після її завершення перебрався не до Турина, а до Мілана. Там став вихователем молодого графа Федеріко Борромео. У вересні 1586 року з ним виїхав до Риму. У 1587—1598 роках був секретарем Федеріко Борромео, коли той став кардиналом. У цей здійснював дипломатичні подорожі до різних італійських держав.

У 1603—1606 роках перебув при іспанському дворі, куди його направив герцог Савойський. Відвідував Мадрид, Барселону, Бурґос, Валенсію, Аранхуес і Тордесільяс. Повернення до Італії.

З 1610 року поступово перестав брати участь у політичній діяльності, зайнявся літературною діяльністю, писав трактати.

Джованні Ботеро помер 23 червня 1617 року в Турині. Похований у єзуїтському соборі св. Мартина.

Найвідоміші публікації[ред.ред. код]

У праці «Della Ragion di Stato» (1589) першим ввів поняття «державний інтерес»[5].

Як секретар і радник кардинала Федеріко Борромео, Д. Ботеро був учасником чотирьох конклавів. Це допомогло йому у написанні трактату «Служба кардинала» («Dell'ufficio del Cardinale») (1599) про механізми здійснення влади.

Найбільшу славу і популярність Ботеро принесла історично-географічна праця «Універсальні реляції», яка, по суті, була описом усього відомого тоді світу. Написані в 1591—1595 роках чотири частини були опубліковані однієї книгою в 1596 році. Вона витримала чимало перевидань та перекладів. Її польські переклади в 1609 і 1613 роках стали популярнішими за «Хроніки світу» Марціна Бельського. Використовуючи твори авторів різних віків Ботеро, серед інших країн, описав також Україну і Кримське ханство. У праці є опис Поділля, Волині, Галичини, деяких міст (насамперед Києва, Львова, Луцька), розгляд конфесійних питань, характеристика деяких осіб (князя К.Острозького, Київського митрополита Ісидора).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]