Джованні Доменіко Тьєполо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Доменіко Тьєполо
італ. Giovanni Domenico Tiepolo
Giovanni Domenico Tiepolo - Diogenes.jpg
Джованні Доменіко Тьєполо, «Так званий Діоген»
Дата народження 30 серпня 1727(1727-08-30)
Місце народження Венеція
Дата смерті 3 березня 1804(1804-03-03) (76 років)
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Громадянство Італія (Венеціанська республіка)
Жанр побутовий жанр,
Навчання в Венеції у майстерні батька
Напрямок бароко і рококо
Роки творчості 1745—1800
Вплив Джованні Баттіста Тьєполо
Твори фрески, релігійний живопис, побутовий жанр
Автограф Tiepolo, Giovanni Domenico 1727-1804 Signature.jpg
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джованні Доменіко Тьєполо (італ. Giovanni Domenico Tiepolo 1727—1804), венецанський художник і гравер, старший син Джованні Баттіста Тьєполо, представник венеціанського варіанта рококо.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Венеції. Був старшим сином відомого художника Джованні Баттіста Тьєполо, в родині було десять дітей. Батько був завалений замовами і сина рано залучили у помічники батька.

Починав як гравер і малювальник. Більш розкутим був у малюнках, тоді як мав посередні здібності в гравіюванні і у Венеції працювала низка більш обдарованих граверів.

Зрозумло, що син у ранній період творчості був під помітним впливом творчої манери темпераментного батька. Водночас це допомагало працювати із батьком разом, не дуже відрізняючись власною творчою манерою. Життя і творчість Джованні Доменіко припали на перехідний етап від бароко до декоративного венеціанського рококо.

Джованні Доменіко потроху випростався від могутнього впливу художньої манери батька, але мало що міг запропонувати сам. У нагоді стануть впливи реалізма та спостереження за побутом венеціанців. Митець працюватиме по замовам церкви і створював чимало релігійних картин. Але стилістика рококо втрачала героїчний характер власних перонажів, котрий ще намагались зберігати образи митців на кшталт Джованні П'яцетти. У вівтарних картинах Джованні Доменіко йшов за напрацюваннями батька, і його композиції схожі. Мадонна з немовлям — на високому троні, у її ніг — декілька популярних святих з відповідними атрибутами, що дозволяли і неписьменному ідентифікувати, хто є хто. В композиціях у батька більше конкретності і індивідуальних характеристик персонажів.


Декоративна фреска у студіоло абата в Брешиї

Джованні Доменіко вже втатив і героїчний характер навіть головних біблійних персонажів, і іноді його Христос — слабкодухий дивак (варіанти композицій «Христос і грішниця, захоплена в адюльтері»). Його композиції «Таємної вечері » — просто традиційні, низка релігійних картин — варіанти вдало знайдених композицій обдарованого і темпераментного батька.

З роками декоративна майстерність Джованні Доменіко зросла і це відбилось при створенні декоратиіних фресок. Зазвичай надто вологий клімат Венеції не сприяв розповсюдженню фрескового живопису, що там швидко псувався. До фрескового живопису художник звертався переважно на террафермі у декотрих віллах (вілла Вальмарана) або у малих містах ( храми у Брешиї, ораторія невинних в Удіне ). Справжнім майстром-декоратором рококо він постав при створенні фресок у кабінетіодного абата (студіоло абата у місті Брешия). Його велика за розмірами композиція «Святі покровителі Брешиї позбавляють місто від облоги вояків Ніколо Піччініно» трактована як декоративна батальна сцена, релігійного в ній обмаль.

Споглядання за італійською реальністю і реалізм у її відтворенні дадуть найкращі зразки у побутових сценах на віллі Вальмарана («Обідня пора в родині») і відкриють слабку фантазію митця при створенні сцен китайщини (шинуазрі).

Творча розкутість, реалізм і добрий гумор найбільше відбились у численних замальовках і картинах, присвячених пульчінеллам, цим венеціанстким маскам і попередникам циркових клоунів ( «Пульчинелли висмикують пір'я у страусів», «Пульчинелли на качелях», «Пульчінелла з нареченою», «Тріумф Пульчинелли»).

Життя у Венеції наприкінці 18 століття помітно втрачало соковитість і зміст, поступаючись зневірі і песимізму. Беззмістовність життя і вчинків поступово прийшла і до персонажів Джованні Доменіко. Звідси культ насолод, чудернацькі моди, потяг до будь яких зовнішніх подій («Танок дресованих собак», «Картинки «Новий світ», «Пульчинелли-акробати», «Шарлатан продає ліки»). Персонажі відверто марнують життя на дрібниці і навіть художник почав кепкувати з натовпу, що, роззявивши рота, споглядає за нікчемними подіями.

Старий Джованні Доменіко буде свідком військового захоплення Венеції вояками Наполеона Бонапарта, її пограбування і перетворення на майже колоніальну провінцію наполеонівської Франції. Він не дожив до поразок Наполеона Бонапарта і остаточного відстроннення того від влади у 1814 році. Художник помер ще 1804 року.

Малюнки художника[ред.ред. код]

Фрески[ред.ред. код]

Живопис олійними фарбами[ред.ред. код]

Святі покровителі Брешиї позбавляють місто від облоги вояків Ніколо Піччініно, 1755 р., Брешия.


Ораторія в Удіне, стінописи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джованні Доменіко Тьєполо

Джерела[ред.ред. код]

  • Прусс И. «Венецианска живопись 18 века», М. «Изобразительное искусство», 1973
  • Giovanni Muneratti, Mario Esposito, Luca Luise. Mirano Terra dei Tiepolo. I Tiepolo nel territorio di Mirano, Centro Studi Documentazione Tiepolo, Comune di Mirano, 2007
  • Sebastiano Bonnini, Giandomenico Tiepolo e l'Histoire de la République de Venise di Pierre Daru, in Archivio Veneto, a. CXXXXI, V serie, n. 210, 2010, pp. 61–122.