Джозеф Генрі

Джозеф Генрі
англ. Joseph Henry
Народився	17 грудня 1797(1797-12-17) Олбані
Помер	13 травня 1878(1878-05-13) (80 років) Олбані
Поховання	кладовище Оак Гілл
Громадянство	США
Місце проживання	Олбані
Діяльність	фізик, викладач університету
Відомий завдяки	фізика
Alma mater	Академія Олбані
Володіє мовами	англійська
Заклад	Принстонський університет Смітсонівська установа
Членство	Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї і Американське антикварне товариство
Відомий завдяки:	електромагнетизм, індуктивність
Конфесія	Presbyterian Church (U.S.A.)
Медіафайли у Вікісховищі?

|портрет=

|портрет=

Джо́зеф Ге́нрі (англ. Joseph Henry; 17 грудня 1797 — 13 травня 1878) — американський фізик, член Національної Академії Наук та її президент (1866 — 1878). Народився в Олбані, де і вчився в академії, а надалі й працював.

Праці присвячені електромагнетизму. Першим сконструював потужні підково-подібні електромагніти (1828). Відкрив у 1831 році принцип електромагнітної індукції (М. Фарадей першим опублікував відкриття індукції). Побудував електричний двигун (1831), виявив (1832) явище самоіндукції і екстраструми, знайшов причини, що впливають на індуктивність кола. Винайшов електромагнітне реле. Побудував телеграф, який діяв на території Пристанського коледжу, встановив у 1842 році коливальний характер розряду конденсатора.

Був одним з організаторів Американської асоціації розвитку наук (в 1849 році — президент) і Філософського товариства у Вашингтоні (з 1871 року — президент).

Американський фізик Джозеф Генрі — єдиний американець, якого захоплювала проблема взаємодії електрики і магнетизму. Як з'ясувалося, ще у 1830 році він спостерігав явище електромагнітної індукції. Однак Генрі не заперечував пріоритету Фарадея, керуючись мудрим і справедливим правилом — першовідкривачем вважається той, хто раніше опублікував відкриті ним явища.

Див. також

• Генрі

Джерела

• Храмов Ю. А. Генри (Henry) Джозеф // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 79. — 400 с. (рос.)