Джозеф Лармор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джозеф Лармор
англ. Joseph Larmor
Joseph Larmor.jpeg
Народився 11 липня 1857(1857-07-11)[1][2][…]
Белфаст
Помер 19 травня 1942(1942-05-19)[4][1][…] (84 роки)
Holywood[d], Даун, Північна Ірландія, Велика Британія
Поховання Holywood Priory[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність математик, фізик, політик, викладач університету
Alma mater коледж Святого Джона[d] (1880)[2] і Королівський університет Белфаста (1877)[2]
Сфера інтересів фізика
Заклад Кембриджський університет[2] і Ірландський національний університет[2]
Посада Член 31-го Парламенту Сполученого Королівства[d][5] і Член 30-го Парламенту Сполученого Королівства[d][5]
Науковий керівник Едвард Раус
Аспіранти, докторанти Sydney Chapman[d][6], Robert Schlapp[d][6] і Kwan-ichi Terazawa[d][6]
Член Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї і Національна академія наук США
Відомий завдяки: перетворення Лоренца
ларморова частота
Нагороди

Джозеф Лармор у Вікісховищі?

Джо́зеф Лармор (англ. Sir Joseph Larmor; 11 липня 1857, Магераголл, графство Антрім, Північна Ірландія — 19 травня 1942, Голівуд, графство Даун, Північна Ірландія) — ірландський фізик-теоретик і математик, член Лондонського королівського товариства (1892), у 1912—1914 — його віце-президент.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Джозеф Лармор народився 11 липня 1857 року в сім'ї Г'ю Лармора, власника крамниці у Белфасті та Анни Райт[7]. Навчався у Королівській гімназії (англ. Royal Belfast Academical Institution), закінчив Королівський університет у Белфасті (1877) та коледж Кембриджського університету (1879).

У 1880—1885 роках — викладав фізику Королівському коледжі Голуей, з 1885 до 1932 працював у Кембриджському університеті (з 1903 — лукасівський професор математики).

Наукові праці стосуються електродинаміки рухомих тіл, термодинаміки, магнетизму, вивчення структури атома.

1897 року Лармор опублікував формули релятивістських перетворень координат і часу[8] (зараз відомі як перетворення Лоренца) і формулу додавання швидкостей, за два роки до Г. Лоренца і за вісім років до А. Ейнштейна[9].

Його монографія «Ефір і матерія» (1900)[10] відіграла значну роль у розвитку електродинаміки.

Лармор першим почав розробляти електронну теорію діамагнетизму. У 1895 відкрив прецесію електрона, що обертається в зовнішньому магнітному полі (прецесія Лармора).

Помер 19 травня 1942 року в Голівуді (графство Даун, Північна Ірландія).

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джозефа Лармора кратеру на зворотному боці Місяця.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е Архів історії математики Мактьютор
  3. Joseph Larmor — 1834.
  4. Лармор Джозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б Hansard 1803–2005
  6. а б в Математична генеалогія — 1997.
  7. BIOGRAPHICAL INDEX OF FORMER FELLOWS OF THE ROYAL SOCIETY OF EDINBURGH 1783 – 2002. The Royal Society of Edinburgh. July 2006. ISBN 0 902 198 84 X. 
  8. J. Larmor. On a Dynamical Theory of the Electric and Luminiferous Medium, Part 3, Relations with material media // Phil. Trans. Roy. Soc.. — 1897. — Т. 190. — С. 205-300.
  9. Храмов, 1983, с. 155
  10. J. Larmor. Aether and Matter. — Cambridge University Press, 1900.

Посилання[ред. | ред. код]