Джозеф Піпер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джозеф Піпер
Народився 4 травня 1904(1904-05-04)[1][2]
Elte, North Rhine-Westphalia[d], Райне, Штайнфурт, Мюнстер, Province of Westphalia[d], Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 6 листопада 1997(1997-11-06)[1][2] (93 роки)
Мюнстер, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність філософ, письменник, викладач університету, перекладач
Alma mater Вестфальський університет імені Вільгельма
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Вестфальський університет імені Вільгельма
Членство Німецька академія мови і поезії
Конфесія Римо-католицька церква
Нагороди

Джозеф Піпер (нім. Josef Pieper, 4 травня 1904 — 6 листопада 1997, Мюнстер) — німецький католицький філософ-неотоміст.

Біографія[ред. | ред. код]

Дж. Піпер вивчав філософію, право та соціологію в університетах Берліна та Мюнстера. Працював соціологом та та фрілансером, професором філософської антропології в університеті Мюнстера (1950—1976). Як професор-емерит читав лекції до 1996 р.

Філософія[ред. | ред. код]

Погляди Джозефа Піпера ґрунтувалися на схоластиці, представником якої був Тома Аквінський, та ученні, яке створив Платон.

Праці[ред. | ред. код]

Серед його найвідоміших праць:

  • «Чотири кардинальні чесноти»
  • «Дозвілля: базис культури»
  • «Філософський акт»
  • «Вступ до Томи Аквінського».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC

Посилання[ред. | ред. код]