Джозеф Стігліц

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стігліц.

Джозеф Стігліц
англ. Joseph Stiglitz
Джозеф Стігліц
Ім'я при народженні	англ. Joseph Eugene Stiglitz
Народився	9 лютого 1943(1943-02-09) (83 роки) Гері, Індіана, США
Місце проживання	Гері Індіана
Країна	США
Діяльність	економіст, викладач університету, науковий письменник, письменник-документаліст, професор, критик, письменник
Alma mater	Коледж Фіцвільяма Емгерстський коледж (1964) Массачусетський технологічний інститут (1967) Чиказький університет
Галузь	економіка
Заклад	Університет Оксфорда Принстонський університет Манчестерський університет Стенфордський університет Світовий банк Єльський університет Колумбійський університет
Посада	Шеф-економіст Світового банку, Chair of the Council of Economic Advisersd і Консультативний комітет
Вчене звання	Changjiang Chaired Professord
Науковий керівник	Роберт Солоу
Відомі учні	Джанет Єлен
Аспіранти, докторанти	Richard J. Gilbertd Richard Arnottd Rick Levind Ravi Kanburd Andres Rodriguez-Clared Uri Possend Joseph Farrelld Anton Korinekd Ian Lindsay Galed Susan E. Skeathd Andrew Kosenkod David S. Sibleyd
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Європейська академія наук і мистецтв Папська Академія соціальних наук Британська академія Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Американське філософське товариство Римський клуб Royal Academy of Economic and Financial Sciencesd Економетричне товариство
Партія	Демократична партія США
У шлюбі з	Anya Schiffrind
Нагороди	Нобелівська премія з економіки (2001)
Особ. сторінка	business.columbia.edu/stiglitz
Джозеф Стігліц у Вікісховищі

Джо́зеф Юджин Сті́гліц (англ. Joseph Eugene Stiglitz; нар. 9 лютого 1943) — американський економіст і професор Колумбійського університету (Нью-Йорк); лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року за дослідження ринків з асиметричною інформацією.

Нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка (1979). Лауреат премії Ректенвальда (1998). Голова Ради економічних консультантів при президентові США (1995—1997); Шеф-економіст Світового банку (1997—2000). Є іноземним членом Секції економіки відділення суспільних наук Російської академії наук.

Біографія

Народився в штаті Індіана в сім'ї Шарлотти і Натаніела Стігліца. У 1960—1963 вчився в Емгерстському коледжі, де був президентом студентської самоврядності. Опісля навчався в Массачусетському технологічному інституті (МТІ); у 1965—1966 вчився в Чикаго під керівництвом Хирофумі Узави; у 1967 повернувся в МТІ, де отримав степінь доктора наук. Згодом викладав в університетах Кембриджа, Єля, Дюка, Стенфорда, Оксфорда й Вінстона — і нині є професором Колумбійського університету та співредактором журналу «Голос економіста» (англ. The Economists' Voice).

Окрім значимих досліджень в області мікро- та макроекономіки, Стігліц безпосередньо і відіграє важливу роль в політичному та суспільному житті. У 1992 він перебрався до Вашингтона, щоб працювати в адміністрації президента Білла Клінтона. У 1995—1997 обіймав посаду голови Ради економічних консультантів при президентові США. У 1997 його призначено у Всесвітній банк, в якому залишився віце-президентом і шефом-економістом до 2000.

Основні твори

• «Капітал, заробітна плата і структурне безробіття» (Capital, Wages and Structural Unemployment 1969);
• «Деякі подальші результати виміру нерівності» (Some Further Results on the Measurement of Inequality, 1973, в співавторстві Майклом Ротшильдом);
• «Рівновага на ринках продуктів з недосконалою інформацією» (Equilibrium in Product Markets with Imperfect Information 1979).
• «Глобалізація та її тягар» (Globalization and Its Discontents) Нью-Йорк, Лондон, 2002. Українською мовою в перекладі Андрія Іщенка вийшла в 2003 році, Київ, видавництво «КМ Академія».

Критика

Представник Австрійської школи економіки Хесус Уерта де Сото критикує неокласичну теорію інформації:

	… суб’єктивне сприйняття інформації є суттєвим елементом методології австрійської школи, який відсутній у неокласичній теорії, де інформація трактується як виключно об’єктивна. Більшість економістів не усвідомлюють того, що говорячи про інформацію, австрійці і неокласики мають на увазі принципово різні речі. З точки зору неокласиків, інформація - це дещо об’єктивне, свого роду товар, який продають і купують на ринку у відповідності з рішеннями про максимізацію.Ця «інформація», яку можна зберігати на різноманітних носіях, не має нічого спільного з суб’єктивною інформацією, про яку пишуть австрійці: з практичною і життєво необхідною інформацією, яку діюча особа суб’єктивно тлумачить, знає й використовує у контексті конкретної дії. Економісти австрійської школи критикують Стігліца й інших авторів неокласичної теорії інформації за нездатність інтегрувати свою теорію інформації з підприємництвом, яке й є джерелом і рухомою силою знання.
— Хесус Уерта де Сото, Австрийская экономическая школа [Рынок и предпринимательское творчество]. - Челябинск: Социум, 2009. - 174 с.

Див. також

• Нова економічна географія

Джерела

• Джозеф Стіліц — видатні економісти [Архівовано 13 квітня 2009 у Wayback Machine.]

Посилання

• Офіційна сторінка (англ.)
• Авторська колонка «Особлива думка: Нетрадиційна економічна мудрість» [Архівовано 14 вересня 2008 у Wayback Machine.] на сайті Проекту Синдикат [Архівовано 24 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• «Свобода вибору?» — глава з книги «Глобалізація та її тягар»
• Автобіографія [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.] на сайті Нобелівській премії [Архівовано 4 квітня 2006 у WebCite](англ.)