Джонатан Лівінгстон, мартин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джонатан Лівінгстон, мартин
Jonathan Livingston Seagull
Jonathan Livingston Seagull укр.jpg
Обкладинка українського видання
Жанр повість-притча
Автор Річард Бах
Мова англійська
Видавництво Macmillan Publishers[d]
Опубліковано 1970
Переклад

Д. О. Радієнко, видавництво «Фоліо», 2005
Андрій Євса, журнал «Всесвіт», 2015, №07-08

Дмитро Шостак, видавництво «КМ-Букс», 2016
ISBN-13: 978-0-380-01286-2
ISBN-10: 0-380-01286-3
Сайт jonathanlivingstonseagull.com
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

«Джонатан Лівінгстон, мартин»[1] (англ. Jonathan Livingston Seagull) — повість-притча американського письменника Річарда Баха. Повість розповідає про молодого мартина, який навчився літати, та присвячена самовдосконаленню і самопожертвуванню. Повість була вперше опублікована 1970 року і швидко стала бестселлером не тільки в США, але й за їхніми межами. 1973 року повість було екранізовано.

Сюжет[ред. | ред. код]

Мартина на ім'я Джонатан Лівінгстон з молодості бентежить безглуздість і вузькість існування мартинів, стурбованих лише щоденною боротьбою за прожиток. Охоплений пристрастю до вдосконалення, Джонатан цілком віддається вивченню польоту як мистецтва і способу буття, а не як способу переміщення в просторі для видобутку їжі. У певний момент він виявляється не в змозі миритися з правилами примітивного існування соціуму мартинів. Будучи вигнаний зі зграї, Джонатан веде ідилічне життя пустельника і нітрохи не страждає від самотності, цілком віддаючись вдосконаленню майстерності польоту.

Одного разу Джонатан зустрічає двох сяючих мартинів, які забирають його в «більш досконалу реальність» — не Небеса, а наступний, кращий світ, досяжний через власне самовдосконалення. Цей світ населений мартинами, що присвятили себе мистецтву польоту. Джонатан з подивом дізнається, що його завзятість і всепоглинаюча спрямованість у навчанні дозволили йому пройти шлях еволюційного розвитку, на який у звичайних мартинів йдуть тисячі, десятки тисяч життів.

У новому світі Джонатан знайомиться з Чіанг — мудрим мартином — старійшиною. Чіанг стає наставником Джонатана і вчить його переміщатися зі швидкістю думки в просторі та часі. За словами Чіанг, секрет успіху полягає в глибокому усвідомленні того, що справжнє «я» живе одночасно в будь-якій точці простору в будь-який момент часу і не є в'язнем тіла з обмеженим набором заздалегідь запрограмованих можливостей .

Чіанг йде у наступний, ще більш досконалий світ, а через деякий час Джонатан приймає рішення повернутися на Землю, щоб передати отримані знання таким же мартинам, яким він сам був колись, щоб поділитися пристрастю до польоту і прагненням до досконалості. Джонатан збирає невелику команду з мартинів, вигнаних зграєю, і починає навчати їх майстерності польоту. Домігшись вражаючих успіхів, вся команда під проводом Джонатана повертається в зграю. Всупереч старанням мартинів — старійшин вони знаходять все більше прихильників і прихильників. Незабаром Джонатан передає свою роль наставника одному зі своїх перших учнів, а сам залишає земний світ, продовжуючи шлях вдосконалення.[1]

Видання[ред. | ред. код]

В одному зі своїх інтерв'ю автор зізнався, що основою для написання повісті послужило враження від польоту Джона Лівінгстона, приголомшливого пілота початку ХХ століття.[2] Після того, як книгу відмовилося публікувати декілька видавництв, 1969 року повість врешті-решт впала в око літературному агенту Елеонорі Фріде, яка й переконала видавництво «Macmillan» купити права на книгу і Бах отримав $2,000 авансу[3]. Зрештою, твір вийшов друком 1970 року, а вже наприкінці 1972 року було продано понад мільйон примірників книги. Видавництво «Рідерз дайджест» опублікувало скорочену версію книги, яка протягом 38 тижнів очолювала список бестселерів за версією газети «Нью-Йорк Таймз». У 1972—1973 роках книга займала першу сходинку у списку романів-бестселерів США за версією журналу «Паблішерс Віклі». 2014 року світ побачила доповнена версія повісті з новим четвертим розділом, який автор написав на основі власних близькосмертних вражень після авіакатастрофи (2012 року Бах розбився на своєму гідролітаку, зачепивши при посадці дроти високої напруги)[4] .

Ірландський актор Річард Гарріс удостоївся премії «Греммі» 1973 року за запис аудіокниги «Джонатан Лівінгстон, мартин» на грамофонну платівку[5]. Начитка Гарріса не перевидавалася в інших форматах, існують лише аудіоверсії, начитані самим автором на таких носіях як платівка, касети та CD.[6][7][8]

Екранізація[ред. | ред. код]

1973 року за мотивами повісті-притчі «Джонатан Лівінґстон, мартин» було знято однойменний фільм[9] з саундтреками композитора Ніла Даймонда. Голл Бартлетт взявся за екранізацію твору задовго до того, як з'явилися комп'ютерні спецефекти. Зважаючи на те, що важко змусити мартинів діяти за командою та виконувати фігури вищого пілотажу, Марк Сміт сконструював радіокеровані планери, що на відстані декількож метрів виглядали на диво схожими на справжніх птахів.

Ще до виходу кінострічки на широкі екрани, Річард Бах через наявні розбіжності між книгою та фільмом подав на кінокомпанію «Paramount Pictures» до суду. Режисер Голл Бартлетт порушив умови контракту, згідно з яким будь-які зміни сюжету мають затверджуватися самим Бахом[10]. Не сповістивши письменника, Бартлетт зняв декілька нових сцен, зокрема заключний епізод про те, як на Джонатана здійснює напад дикий яструб, якого озвучив сам Бартлетт. Зрештою, суд зобов'язав кінокомпанію не вказувати ім'я Баха у титрах, а також помістити примітку, що письменник не схвалює заключну сцену фільму. За словами Бахового адвоката: «Потрібна величезна відвага, аби заявити, щоб кінострічку прибрали зі всіх кінотеатрів, допоки її не змінять. Кінокомпанія „Paramount“ була приголомшена»[11].

Музику до фільму «Джонатан Лівінґстон, мартин» було написано американським композитором та співаком Нілом Даймондом[12], який 1974 року отримав премію «Греммі» за однойменний музичний альбом (продюсер — Том Каталано). Альбом мав більший фінансовий успіх, аніж сама кінострічка. Загалом було продано 2 млн екземплярів платівки у США[13], 400 тис. у Франції[14], 250 тис. у Німеччині[15], 200 тис. у Канаді[16] та 100 тис. у Великій Британії[17].

Сприйняття[ред. | ред. код]

Декілька ранніх критиків розглядали перший розділ книги як частину американської культури самовдосконалення та позитивного мислення, які характерні релігійному руху «Нове мислення» та теоріям богослова Нормана Вінсента Піла. Кінокритик Роджер Еберт заявив, що книга «настільки банальна, що її слід розповсюджувати тільки серед дорослих; діти побачили б її наскрізь»[18].

Письменник Том Батлер-Бовдон включив повість до списку 50 книг «нестаріючої духовної класики»,[19] зазначивши, що «пройшло 35 років і тепер легко переглянути оригінальність концепції. І хоча нині дехто вважає книгу просто наївною, вона фактично виражає вічні ідеї про людський потенціал».

За словами Михальчук Н.О:

« Філософська казка Р. Баха “Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон” є алегоричним оповіданням, у якому автор через реалістичне зображення землі, моря і неба, польотів чайок зумів надати історії про незвичайну чайку дивовижної достовірності. Складається враження, що якийсь внутрішній голос розповів її Ричарду Баху, а автор лише передав словами дивне багатоголосся вражень, на межі можливого та неможливого, яка ніби-то існує в “психології” птахів.

Твір за своїм жанром є притчею, тобто короткою оповіддю, що містить інформацію морального чи релігійного змісту. Сюжет твору має євангельську структуру: вигнання, смерть і воскресіння, проповідь, чудеса та апостоли. Очевидною є також авторська свідома модифікація сюжету, що полягає у зображенні відсторонення шляхом перенесення в іншу, вже алегоричну дійсність.''[20]

»

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Українські переклади твору[ред. | ред. код]

Англійське слово Seagull перекладається на українську як мартин. Незважаючи на те, що побутує думка, наче чайка — російська назва цього птаха, використання слова «чайка» у перекладі цілком виправдане, оскільки воно часто вживається в українській літературі, а також через те, що в українській мові існує ім'я Мартин, що спричиняє певну плутанину[25]. 2016 року у видавництві «КМ-Букс» цей твір вийшов під назвою «Джонатан Лівінгстон, мартин», перекладач Дмитро Шостак.[1]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Один із російськомовних перекладів твору від видавництва «Софія» було проілюстровано відомим українським художником-ілюстратором Владиславом Єрком.[26][27]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Джонатан Лівінгстон, мартин. Країна мрій. 
  2. “Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон”: короткий зміст. “Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон”, Річард Бах: основна тема, відгуки | Все про все. hair2014.ru. Процитовано 2016-05-24. 
  3. Grimes, William (2008-07-25). Eleanor Friede, 87, Is Dead; Edited 1970 Fable ‘Seagull’. Nytimes.com. Процитовано 2012-02-23. 
  4. Sullivan, Jennifer (17 January 2013). Author Richard Bach, recovering from plane crash, returns to inspirational tale. Seattle Times. Процитовано 14 February 2013. 
  5. Private Tutor. Factmonster.com. Процитовано 2011-07-26. 
  6. Richard Bach reads his Jonathan Livingston Seagull (Audiobook on LP, 1981). worldcat.org. Процитовано 28 January 2018. 
  7. Richard Bach reads his Jonathan Livingston Seagull (Audiobook on cassette, 1981). worldcat.org. Процитовано 28 January 2018. 
  8. Jonathan Livingston Seagull: The Complete Edition (Audiobook on CD, 2016). worldcat.org. Процитовано 28 January 2018. 
  9. uamovies.ru. Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон (1973). дивитися онлайн фільми безкоштовно українською в хорошій якості. Процитовано 2016-05-24. 
  10. 'Seagull' Author Sues. The Evening News. October 11, 1973. Процитовано January 28, 2018. 
  11. Campbell M. Lucas, 80; Judge Became an Entertainment Law Mediator (obituary), Elaine Woo, Los Angeles Times, May 13, 2005
  12. Музыка из фильма Чайка по имени Джонатан Ливингстон слушать бесплатно онлайн.. soundtracks7.ru. Процитовано 2016-05-24. 
  13. «American album certifications — Diamond, Neil — Jonathan Livingston Seagull (Soundtrack)». Recording Industry Association of America. If necessary, click Advanced, then click Format, then select Album, then click SEARCH
  14. «French album certifications — Neil Diamond — Jonathan Livingston Seagull (B.O.F.)» (in French). Syndicat National de l'Édition Phonographique.
  15. «Gold-/Platin-Datenbank (Neil Diamond; Jonathan Livingston Seagull)» (in German). Bundesverband Musikindustrie.
  16. «Canadian album certifications — Neil Diamond — Jonathan Livingston Seagull». Music Canada.
  17. «British album certifications — Neil Diamond — Jonathan Livingston Seagull». British Phonographic Industry. Enter Jonathan Livingston Seagull in the field Search. Select Title in the field Search by. Select album in the field By Format. Click Go
  18. Ebert Roger, Jonathan Livingston Seagull, November 1973, Chicago Suntimes. Retrieved July 2011
  19. Butler-Bowdon, T., 2003, 50 Spiritual Classics: Timeless Wisdom From 50 Great Books of Inner Discovery, Enlightenment and Purpose, Nicholas Brealey: London.
  20. [Михальчук, Н. О. «Мовні засоби відображення індивідуального стилю автора у творі Ричарда Баха Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон.» Наукові записки [Національного університету Острозька академія]. Сер.: Філологічна 36 (2013): 198—201. ст.198-199]
  21. Джонатан Лівінгстон — Наше
  22. Джонатан Лівінгстон № 2 — Наше
  23. Чайка на ім'я Джонатан - концерт, квитки купити онлайн - afisha.tochka.net. Tochka.net. Процитовано 2016-05-24. 
  24. Вільний для польотів. lviv.comments.ua. Процитовано 2016-05-24. 
  25. Синякевич, Б. І., О. Л. Малиновська. «Літературознавчі та лінгвістичні проблеми перекладу повісті-притчі річарда Баха» Чайка Джонатан Лівінгстон" українською мовою." Науковий вісник НЛТУ України 23.7 (2013). ст.394-395
  26. Владислав Єрко / Українські книжки в Росії купують через малюнки. artvertep.com. Процитовано 2016-05-24. 
  27. 1576.ua - Пінакотека - Ілюстрації до книжки "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон". 1576.ua. Процитовано 2016-05-24. 

Посилання[ред. | ред. код]