Джонні Кеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джонні Кеш
англ. Johnny Cash
Основна інформація
Повне ім'яангл. J. R. Cash
Дата народження26 лютого 1932(1932-02-26)[1][2][…]
Місце народженняКінгсленд, Клівленд, Арканзас, США
Дата смерті12 вересня 2003(2003-09-12)[1][2][…] (71 рік)
Місце смертіНашвілл, США[1]
Причина смертіцукровий діабет
ПохованняHendersonville Memory Gardensd
Роки активності19542003
ГромадянствоСША
Віросповіданнябаптизм
Професіїавтор-виконавець, актор, гітарист
Співацький голосбас-баритон
Інструментивокал[d]
Моваанглійська
Жанрикантрі, outlaw countryd, госпел, рок-н-рол, Рокабілі, блюз і народна музика[4]
ЧленствоThe Highwaymen, Million Dollar Quartetd, Johnny Cash and the Tennessee Twod і Johnny Cash & June Carterd
ЛейблиSun Records, Charly Recordsd, Columbia Records, American Recordings і House of Cashd
Нагороди
БатькоRay Cashd
МатиCarrie Cloveree Riversd
ДітиRosie Nix Adamsd, Rosanne Cashd, John Carter Cashd, Kathy Cashd, Cindy Cashd і Tara Cashd
johnnycash.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джо́нні Кеш (англ. Johnny Cash; 26 лютого 1932, Кінгсленд, Арканзас, США — 12 вересня 2003, Нашвілл, Теннессі, США) — американський співак, автор пісень, музикант і актор.[5] Значна частина музики Кеша містила теми смутку, моральної скорботи та спокути, особливо на пізніх етапах його кар'єри.[6] Джонні був відомий своїм глибоким, спокійним басо-баритоновим голосом,[8][9] характерним звучанням його трендової групи The Tennessee Three, що вирізнялася тягучими ритмами гітари, непокірністю[10][11] пронизаною темами журби, спасіння, страждань породжених моральними дилемами, безкоштовними тюремними концертами[12] та використанням чорного сценічного гардеробу, що принесло йому прізвисько «чоловік у чорному» (англ. The Man in Black).

Народжений в родині бідних фермерів, що вирощували бавовну в Кінгсленді, штат Арканзас, Кеш піднявся до слави у тоді популярній рокабілі-сцені в Мемфісі, штат Теннессі, після чотирьох років служби у Повітряних силах США. Традиційно, він починав свої концерти з простого представлення: «Привіт, — я Джонні Кеш!» (англ. «Hello, I'm Johnny Cash»),[14] і одразу ж граючи «Folsom Prison Blue», одну з його авторських пісень. Поряд з «Folsom Prison Blues», серед інших його авторських пісень: «I Walk the Line», «Ring of Fire», «Get Rhythm» та «Man in Black». Джонні також зняв жартівливі номери, такі як «One Piece at a Time» та «A Boy Named Sue», дует зі своєю майбутньою дружиною Джун під назвою «Jackson» (за ним було ще багато дуетів після їх весілля), а також залізничні пісні, як-от «Hey, Porter», «Orange Blossom Special» та «Rock Island Line».[15] На останньому етапі своєї кар'єри, він обробляв пісні сучасних рок-виконавців того часу; його найбільш помітними каверами були «Hurt» від Nine Inch Nails, «Rusty Cage» від Soundgarden і «Personal Jesus» від Depeche Mode.

Кеш — один з найбільш продаваних музичних виконавців усіх часів, який продав понад 90 мільйонів платівок у всьому світі.[16][17] Його жанрова музика охоплювала кантрі, рок-н-рол, рокабілі, блюз, фолк та госпел. Дане поєднання стилів принесло йому рідкісну честь потрапити до Залів слави кантрі-музики, рок-н-ролу та госпел-музики.

Одна з найкращих пісень «Hurt» була записана за один дубль. Під час запису пісні, а потім і відеоряду Джонні Кеш плакав. Кеш помер 7 місяців потому. 2004 року вийшла американська біографічна драма режисера Джеймса Менґолда, про життя Джонні Кеша під назвою «Переступити межу» (англ. Walk the Line).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Джоні Кеш і його друга дружина, June Carter, 1969

Співак жив в незаможній сім'ї. Його батько був фермером, а мати домогосподаркою. Стосунки з батьком в Джона були гострими, оскільки батько часто випивав. Мати любила Джона та захищала від батька, за що не рідко отримувала побої. Брат Кеша був улюбленцем батька — працьовитий і прагматичний. Вони полюбляли разом слухати Джун Картер, яка згодом стала коханою Джона. Брат загинув через катастрофу на деревообробній фабриці, коли ще був дитиною.

Кеш покинув дім та пішов служити в американські війська. Саме там він і почав писати власні пісні.

Повернувшись до цивільного життя він вирішує записати першу власну платівку яка зробила його відомим .

Джон почав виступати із зірками того часу і сам ставав зіркою.

1976 року був великим маршалом на параді з нагоди 200-річчя США у Вашингтоні[18]. Він був у костюмі від Нуді Кона, який на аукціоні 2010 року продали за 25 000 доларів[19].

В період частих виступів Джон підсів на наркотики, які й зіпсували його кар'єру і життя надалі. Він дедалі більше вживав заборонені речовини і все менше уваги приділяв підготовці до концертів. Його арештували на кордоні з Мексикою, за перевезення наркотиків, які він заховав всередині гітари.

Побороти залежність йому допомогла його майбутня друга дружина Джун Картер. Вона допомогла налагодити йому життя та відновити стосунки із батьком.

Його трек «Коли він прийде» («The Man Comes Around») було використано у титрах фільмів «Світанок мерців» та «Логан», а трек «Hurt» став саундтреком стрічки.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118519433 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Montreux Jazz Festival Database
  5. Johnny Cash & June Carter. Last.fm. 2010. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 20 січня 2010.
  6. Mulligan, J. (24 лютого 2010), Johnny Cash: American VI: Ain't No Grave, Entertainment.ie (album review), архів оригіналу за 27 січня 2012, процитовано 22 березня 2010
  7. Pareles, Jon (16 вересня 1994). Pop Review; Johnny Cash, Austerely Direct From Deep Within. New York Times. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2019.
  8. Although Cash's voice type endured over the years, his timbre changed noticeably. Pareles writes: "Through a recording career that stretches back to 1955, Cash's bass-baritone voice has gone from gravelly to grave."[7]
  9. Urbanski, 2003, с. xiv.
  10. Dickie, M. (2002). Hard talk from the God-fearin', pro-metal man in Black. У Streissguth, M. (ред.). Ring of fire: The Johnny Cash reader. Cambridge, MA: Da Capo. с. 201–205. ISBN 9780306811227.
  11. Streissguth, M. (2006). Johnny Cash: a biography. Philadelphia, PA: Da Capo. с. 196. ISBN 9780306813689.
  12. Fox, JA (17 жовтня 2005), Hard time's never a 'circus', The Boston Herald, Baylor University, архів оригіналу за 20 вересня 2006, процитовано 22 березня 2010
  13. Schultz, B. (1 липня 2000), Classic Tracks: Johnny Cash's 'Folsom Prison Blues', Mix, архів оригіналу за 2 січня 2010, процитовано 22 березня 2010
  14. Schultz refers to this phrase as Cash's "trademark greeting," and places his utterance of this line, on Cash's At Folsom Prison album, "among the most electrifying [seconds] in the history of concert recording."[13]
  15. For discussion of, and lyrics to, Cash's songs, see Cusic, D., ред. (2004), Johnny Cash: The songs, New York, NY: Thunder's Mouth, ISBN 9781560256298{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. Holden, Stephen (13 вересня 2003), Johnny Cash, Country Music Bedrock, Dies at 71, The New York Times, архів оригіналу за 4 листопада 2012, процитовано 25 лютого 2013
  17. Jones, Rebecca (14 січня 2014). More Johnny Cash material will be released says son. BBC News. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 13 лютого 2016.
  18. Halloran, R. July 4, 1976. «500,000 View Capital's Bicentennial Parade» New York Times.
  19. Lot 756 of 982: JOHNNY CASH BICENTENNIAL SHIRT. Julienslive.com.

Посилання

[ред. | ред. код]