Джон Арчибальд Вілер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Вілер
англ. John Archibald Wheeler
John Wheeler (1963)
John Wheeler (1963)
Народився 9 липня 1911(1911-07-09)[1][2][3] або 19 липня 1911(1911-07-19)[4]
Джексонвілл, Флорида, США
Помер 13 квітня 2008(2008-04-13)[5][1][…] (96 років)
Гайтстаун, Мерсер, Нью-Джерсі, США
·пневмонія
Місце проживання США
Країна Flag of the United States.svg США[6]
Національність США США
Діяльність фізик, фізик-ядерник, науковий працівник, письменник-документаліст, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater Університет Джона Гопкінса
Галузь фізика
Заклад Принстонський університет
Техаський університет в Остіні
Вчителі Нільс Бор
Відомі учні Jacob Bekensteind і W. G. Unruhd
Членство Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Відомий завдяки: ввів у обіг поняття чорна діра
Ядерний синтез
Геометродинаміка
Загальна теорія відносності
Об'єднана теорія поля
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма

Oersted Medald (1983)

Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1982)

Медаль Оскара Клейна (1992)

медаль Альберта Ейнштейна (1988)

Національна наукова медаль США (1970)

премія Вольфа з фізики (1996)

Нагорода Альберта Ейнштейна (1965)

медаль Маттеуччі (1993)

J. Robert Oppenheimer Memorial Prized (1984)

медаль Франкліна (1969)

нагорода Марселя Гроссманна (1989)

Richtmyer Memorial Awardd (1954)

член Американського фізичного товариства[d]

премія Енріко Фермі (1968)

Премія Ейнштейна (США) (2003)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d]


CMNS: Джон Арчибальд Вілер у Вікісховищі

Джон Арчибальд Вілер (англ. John Archibald Wheeler; 9 липня 1911(19110709), Джексонвілл, Флорида, США — 13 квітня 2008) — американський фізик-теоретик, член Національної академії наук США (з 1952).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Закінчив університет Дж. Гопкінса (1933). У 1933—1935 роках працював у Копенгагені в Нільса Бора, в 1935—1938 роках — в університеті штату Північна Кароліна, з 1938 року — в Принстонському університеті (з 1947 — професор). Вілером були придумані два терміни, що згодом широко поширилися в науці і науковій фантастиці — чорна діра і червоточина.

«Чорні діри» — область у просторі та часі, гравітаційне тяжіння якої настільки велике, що покинути її не можуть навіть об'єкти, що рухаються зі швидкістю світла. Раніше подібні об'єкти в англомовній науковій літературі називали «сколапсовані зірки», а у радянській — «застиглі зірки».

Наукові роботи Вілера відносяться до ядерної фізики, проблеми термоядерного синтезу, спеціальної і загальної теорії відносності, єдиної теорії поля, теорії гравітації, астрофізики. Незалежно від Вернера Гейзенберга ввів матрицю розсіяння для опису взаємодій (1937). Разом з Нільсом Бором розробив теорію поділу атомного ядра, довів, що, під дією теплових нейтронів ділиться ізотоп, що рідко зустрічається, уран-235 (1939). Разом з Енріко Фермі, Юджіном Вігнером і Лео Сцилардом математично обґрунтував можливість ланцюгової реакції, розвинув методи управління ядерним реактором (1939). Висунув ідею про універсальність фермієвської взаємодії (1948—1949), з Д. Гілом розвинув колективну модель ядра (1953), передбачив існування мезоатомів (1947). Працював в області гравітації і релятивістської астрофізики. Є одним з творців геометродинаміки[en]. Дослідження присвячені квантуванню гравітації, гравітаційному колапсу, структурі матерії надзвичайно великої густини і температури.

У 1966 році Джон Вілер був обраний президентом Американського фізичного товариства.

Див. також[ред. | ред. код]

  • 31555 Вілер — астероїд, названий на честь вченого.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мизнер Ч., Торн К., Уилер Дж. Гравитация. — М. : Мир, 1977. — 478+524+509 с.
  • Рис М., Руффини Р., Уилер Дж. Чёрные дыры, гравитационные волны и космология. Введение в современные исследования. — Москва : Мир, 1977. — 376 с.
  • Тейлор Э., Уилер Дж. Физика пространства-времени. — Москва : Мир, 1971. — 320 с.
  • Уилер Дж. Гравитация, нейтрино и Вселенная. — Москва : ИЛ, 1962. — 404 с.
  • Уилер Дж. Предвидение Эйнштейна. — Москва : Мир, 1970. — 112 с.
  • Уилер Дж., Гаррисон Б., Вакано М., Торн К. Теория гравитации и гравитационный коллапс. — Москва : Мир, 1967. — 324 с.
  • Wheeler, John Archibald (1962). Geometrodynamics. New York: Academic Press. DOI:10.1103.
  • Some Men and Moments in the History of Nuclear Physics: The Interplay of Colleagues and Motivations (1979). University of Minnesota Press.
  • A Journey Into Gravity and Spacetime (1990). Scientific American Library. W.H. Freeman & Company 1999 reprint: ISBN 0-7167-6034-7.
  • Spacetime Physics: Introduction to Special Relativity (1992). W. H. Freeman, ISBN 0-7167-2327-1.
  • At Home in the Universe (1994). American Institute of Physics 1995 reprint: ISBN 1-56396-500-3.
  • Geons, Black Holes, and Quantum Foam: A Life in Physics (1998). New York: W.W. Norton & Co, hardcover: ISBN 0-393-04642-7, paperback: ISBN 0-393-31991-1 — autobiography and memoir.
  • Exploring Black Holes: Introduction to General Relativity (2000). Addison Wesley, ISBN 0-201-38423-X
  • Law Without Law — theorizes experiments utilizing photons from distant locations in the universe, imaged using galaxy clusters as lenses, but which are detected using apparatus for quantum entanglement, thereby influencing history billions of years in the past