Джон Барроу

Джон Барроу
англ. John David Barrow
Народився	29 листопада 1952(1952-11-29)[…] Лондон, Велика Британія
Помер	26 вересня 2020(2020-09-26) (67 років) Кембридж, Англія, Велика Британія ·колоректальний рак
Країна	Велика Британія
Місце проживання	Кембридж
Діяльність	фізик, письменник, викладач університету, математик, фізик-теоретик, астроном, астрофізик, драматург, космолог
Галузь	теоретична фізика, астрофізика, космологія, математика, творче та професійне письмоd і драма
Alma mater	коледж Магдалени, Van Mildert Colleged і Університет Оксфорда
Науковий керівник	Денніс Шіама
Знання мов	англійська
Заклад	Ґрешам-коледж, Університет Сассексу, Університет Каліфорнії (Берклі) і Кембриджський університет
Членство	Лондонське королівське товариство і Європейська академія
Нагороди	Темплтонівська премія (2006) медаль і премія Дірака (IOP) (2015) Премія Кельвінаd (2009) премія Майкла Фарадея (2008) Christopher Zeeman Medal for Communication of Mathematicsd (2011) Honorary doctor of the University of Szczecind член Лондонського Королівського Товариства Occhialini Prized (2019)
Сайт	damtp.cam.ac.uk/people/j.d.barrow/
Медіафайли у Вікісховищі

Джон Девід Барроу (англ. John David Barrow; 29 листопада 1952, Лондон — 27 вересня 2020) — англійський фізик-теоретик, космолог, професор математичних наук у Кембриджському університеті, письменник, член Королівського товариства та популяризатор науки.

Біографія

Народився 29 листопада 1952 року у Лондоні. Навчався в граматичній школі Ілінга для хлопчиків, де, крім наук, захоплювався спортом і навіть побував на перегляді у футбольному клубі «Челсі».

У 1974 році закінчив Даремський університет, де вивчав математику та фізику.

У 1977 році отримав докторський ступінь в Оксфордському університеті, де під керівництвом Денніса Сіами захистив дисертацію про неоднорідні космологічні моделі. Працював молодшим науковим співробітником в оксфордському коледжі Крайст-черч та постдоком у Каліфорнійському університеті в Берклі, де плідно співпрацював із Джозефом Силком та написав спільно з ним свою першу науково-популярну книгу.

В 1981 отримав місце лектора в Астрономічному центрі Університету Сассекса, де з 1989 був професором, а з 1995 — директором.

У 1999 році став професором математичних наук у коледжі Клер Холл Кембриджського університету та директором Millennium Mathematics Project — програми підтримки математичної освіти та популяризації математики в суспільстві. Одночасно працював у Греш-коледжі — спочатку професором астрономії (2003-2007), а згодом — геометрії (2008-2011).

Наукові роботи присвячені космології та астрофізиці. Один із піонерів використання методів теорії динамічних систем для опису поведінки космологічних моделей, у тому числі неоднорідних та анізотропних. Досліджував механізми згладжування неоднорідностей у ранньому Всесвіті, зокрема динаміку космічної інфляції, у тому числі в рамках узагальнень теорії гравітації. Займався проблемами асиметрії між матерією та антиматерією у Всесвіті та природи темної матерії, теорією чорних дірок, походженням галактик. Вивчав можливість експериментального виявлення зміни постійної тонкої структури з часом. Цікавився філософськими проблемами космології, розвивав та пропагував антропний принцип для пояснення того факту, що фундаментальні константи фізики «дозволяють» виникнення життя; 1986 року разом із Френком Типлером опублікував класичну монографію на цю тему.

Активно займався популяризацією науки. Написав понад десяток науково-популярних книг, перекладених 28 мовами. Виступав по радіо та з публічними лекціями, у тому числі у резиденції британських прем'єр-міністрів та у Ватикані. Написав п'єсу «Нескінченності», яка була 2002 року поставлена в Мілані та отримала італійську театральну премію.

Помер 26 вересня 2020 року в Кембриджі від колоректального раку, залишивши після себе дружину Елізабет, двох синів, доньку та шістьох онуків.

Нагороди та відзнаки

• Гіффордська лекція (1988)
• Член Королівського астрономічного товариства (1998)
• Член Інституту фізики (1998)
• Член Королівського товариства мистецтв (1999)
• Темплтонівська премія (2006)
• Премія Майкла Фарадея (2008)
• Медаль Кельвіна (2009)
• Медаль та премія Дірака (2015)
• Золота медаль Королівського астрономічного товариства (2016)
• Член Папської академії наук (2020)