Джон Гартлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Гартлі
John hartley.jpg
Громадянство Велика Британія
Дата народження 9 січня 1849(1849-01-09)
Місце народження Тон, Англія
Дата смерті 21 серпня 1935(1935-08-21) (86 років)
Місце смерті Нарсборо, Англія
Турніри Великого шолома
Вімблдон Перемога (1879, 1880)

Джон Торнікрофт Гартлі (англ. John Thorneycroft Hartley, 9 січня 1849, Шропшир — 21 серпня 1935, Йоркшир) — колишній британський тенісист, дворазовий переможець Вімблдонського турніру.

Особисте життя[ред.ред. код]

Джон Гартлі був другою дитиною в родині, усього було п'ятеро дітей. Його батько, як і колись дід, був мером Вулвергемптона.

Був англіканським священиком: вікарієм, а пізніше деканом одного з приходів в Північному Йоркширі.

За своєю природою, був людиною діяльною та енергійною, і, крім того, дуже хорошим плавцем.

1875 року — одружився з Еліс Маргарет Ласкелс, онучці Генрі Ласкелса, 3-го графа Харвудского. Дітей у них не було.

Помер Джон Гартлі у віці 86 років в Йоркширі. [1]

Спортивна кар'єра[ред.ред. код]

Джон Гартлі навчався в Оксфорді, і перемагав на чемпіонатах університету з тенісу (1870) і з рекетс (1869).

В 1879 завоював одиночний титул на Вімблдоні після того як у фіналі турніру претендентів переміг ірландця Віра Гулда (фінал чемпіонату не проводився, оскільки торішній переможець, Френк Хедоу, який згідно з тодішніми правилами, гарантував собі там місце, відмовився захищати своє чемпіонське звання).

Гартлі — єдиний священик, який перемагав на Вімблдоні. Участь в турнірі не заважало йому виконувати пастирські обов'язки: після перемоги в чвертьфіналі турніру претендентів, в суботу ввечері, преподобний Гартлі поїхав в Йоркшир, в свою парафію, щоб відслужити там наступного дня недільну службу. Наступну ніч він провів біля ліжка вмираючого (одного з своїх прихожан), і потім, уже не маючи часу на відпочинок, повинен був повертатися в Лондон, щоб грати півфінальний матч проти К. Ф. Парра. На щастя для Джона Гартлі, дощ вніс корективи в розклад та півфінальний матч був перенесений на вівторок.[1] Гартлі зміг використати свій шанс: Парр був битий з рахунком 2-6, 6-0, 6-1, 6-1,[2] Гулд у фіналі також не зміг чинити гідного опору та поступився в трьох партіях.

Гартлі став першим чемпіоном Уїмблдону, який зміг захистити свій титул. У 1880 у Челендж-матчі (фіналі турніру) він з рахунком 6-3, 6-2, 2-6, 6-3 обіграв Герберта Лофорда.[3]

У 1881 він зазнав нищівної поразки від Вільяма Реншоу. Матч тривав всього 37 хвилин і завершився з рахунком 6-0, 6-1, 6-1 на користь Реншоу.

1926 року, на Золотому Ювілеї чемпіонату, отримав срібну медаль королеви Марії, як один з «тридцяти чотирьох нині живих чемпіонів».

Стиль гри[ред.ред. код]

Гартлі був гравцем задньої лінії та надавав перевагу спокійному обміну ударами. Зазвичай він не ризикував і не переходив в атаку, а терпляче чекав помилки суперника.[1]

Виступи на турнірах Великого Шолома[ред.ред. код]

Перемоги[ред.ред. код]

Рік Турнір Суперник у фіналі Рахунок у фіналі
1879 Вімблдон Френк Гедоу технічна поразка
1880 Вімблдон Герберт Лоуфорд 6–3, 6–2, 2–6, 6–3

Поразки[ред.ред. код]

Рік Турнір Суперник у фіналі Рахунок у фіналі
1881 Вімблдон Вільям Реншоу 6–0, 6–1, 6–1

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • John Moyer Heathcote. Tennis. — Longmans, [Green,], 1891. — 484 с.

Посилання[ред.ред. код]