Джон Юз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Джеймс Юз (Г'юз)
John James Hughes
John Hughes
Hughes (1).jpg

Засновник Донецька
Народився 1814(1814)
Мертір-Тідвіл, Уельс, Велика Британія
Помер 1889(1889)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Цвинтар Вест Норвуд[d]
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність валлієць
Діяльність гірничий інженер
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Джон Джеймс Юз, або Г'юз, (англ. John James Hughes) (1814, Мертір-Тідвіл, Уельс, Велика Британія1889, Санкт-Петербург, Російська імперія) — британський гірничий інженер родом із Південного Уельсу.

Біографія[ред.ред. код]

Джон Юз був засновником металургійного заводу (1869), який належав російсько-англійському «Новоросійському (Металургійному) Товариству» кам'яновугільного, залізного й рейкового виробництва; при заводі виникло згодом місто Юзівка (тепер Донецьк).

Він був сином інженера, що очолював один з металургійних заводів міста Мертір-Тідвіла. У юнацькі роки працював у батька. У 28 років купив суднобудівну верф. У 36 років купив у місті Ньюпорт ливарний завод. В кінці 50-х поступив інженером на Мілвольський залізопрокатний та суднобудівний завод у Великій Британії, а в 1860 році став його директором. У 1864 році сконструював лафет для важких гармат. Ця артилерійська установка поступила на озброєння ВМС низки європейських країн. Розробив рецептуру броні для обшивки суден та фортечних укріплень.

У 1868 р. Мілволський завод отримав замовлення на броню для кронштадтській фортеці. Юз у віці 55 років поїхав до Російській Імперії для організації виробництва металу. Юз у 1869 купив землю у князя Віктора Кочубея в Катеринославській губернії на березі річки Кальміус і почав будівництво металургійного заводу з робочим селищем в районі села Олександрівка. Для розробки вугілля він засновує «Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв». Перший чавун почав виплавлятися у 1872 році. Завод працював за повним металургійним циклом, тут вперше в Російській Імперії було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Заснований Юзом комбінат став одним з індустріальних центрів Російської Імперії, а потім і України. У 1913 році в Юзівці вироблялось 74% заліза Російської імперії [1].

Домівка Юзів[ред.ред. код]

Докладніше: Будинок Юзів

Тимчасовим житлом, де мешкав Юз, була мазана хата, крита соломою, у маєтку поміщиці Смолянинової.

Будинок Юзів ( м. Донецьк, вул. Клінічна, поряд з пологовим будинком № 6) — це двоповерховий будинок, побудований в Юзівці для сім'ї Джона Юза, другий за рахунком в Юзівці.

Перший, одноповерховий будинок для себе і синів Джон Юз почав будувати недалеко від свого виробництва. Зараз це місце знаходиться на території ДМЗ, біля адміністративної будівлі електросталеплавильного та обжимного цехів, поруч з пам'ятником "На честь виплавки 100-мільйонної тонни сталi 24 грудня 1967 року".

Його фундамент був закладений восени 1873 року. Влітку 1874 було побудовано одноповерховий будинок на 8 кімнат за 1,5 км на північний захід від юзівського металургійного заводу. Фасад було виконано з червоної цегли. Дах бух вкритий залізом. За будинком знаходилися господарські будівлі: кухня, флігель для прислуги, льох, сарай для вугілля і дров, стайня, псарня. Також за будинком був закладений великий сад. Садиба Юзів була огороджена парканом з дикого пісковику. У паркані були дерев'яні ворота, які були обрамлені прямокутною аркою з цегли. Перед фасадом будинку були розбиті клумби з квітами і прокладені доріжки з каменю. Від металургійного заводу в будинок були проведені водопровід та електрика.

Інший, другий свій будинок сини Юза добудовували вже без батька. Двоповерхова будівля була побудована в 1891 році. Його руїни розташовуються на нинішній вулиці Клінічній у Донецьку.

Пам'ятник у Донецьку[ред.ред. код]

У 2001 році в Донецьку встановлений пам'ятник Джону Юзу.

Пам'ятник розташований у Ворошиловському районі Донецька, на вулиці Артема, біля третього навчального корпусу Донецького національного технічного університету і бібліотеки, що символізує професію Джона Юза — інженера англійського заводу.

Автор пам'ятника скульптор — Олександр Митрофанович Скорих. Пам'ятник відлитий у центральних ремонтно-механічних майстернях[2] і встановлений 8 вересня 2001 року. Пам'ятник стоїть на низькому постаменті, фактично в людський зріст, що за задумом скульптора символізує людські якості цього діяча.

Спочатку пам'ятник стояв ближче до вулиці Артема, а в серпні 2009 року пам'ятник посунули ближче до входу у бібліотеку[3].

На честь Юза НБУ викарбував та вів до обігу 2014 року пам'ятну монету номіналом 2 гривні.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Технології Це незавершена стаття з технології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.