Джон Маккейн

	Джон Сідней Маккейн; англ. John Sidney McCain III
	Джон Сідней Маккейн
	Сенатор Конгресу США від штату Аризона
	Сенатор Конгресу США від штату Аризона
3 січня 1987 — 25 серпня 2018
Попередник:	Баррі Голдвотер
Наступник:	Джон Кайл
	Член Палати представників Конгресу США
	Член Палати представників Конгресу США
1983 — 1987
Попередник:	Джон Роудз
Наступник:	Джон Роудз ІІІ
Ім'я при народженні:	англ. John Sidney McCain III
Народження:	29 серпня 1936[…]; Коко-Соло, Зона Панамського каналу
Смерть:	25 серпня 2018[…] (81 рік); Корнвілл, Явапай, Аризона, США
Причина смерті:	гліобластома
Поховання:	United States Naval Academy Cemeteryd
Національність:	американець
Країна:	США
Релігія:	Єпископальна церква (1936—2007); Баптизм
Освіта:	Військово-морська Академія США (1958), Національний воєнний коледж США (1974), Єпископальна вища школаd (1954), Початкова освіта і St. Stephen's & St. Agnes Schoold
Партія:	Республіканська партія США
Батько:	Джон Сідней Маккейн ІІ (1911—1981)
Мати:	Роберта Маккейн (Райт) (1912—2020)
Шлюб:	Керол Шепп (1965—1980); Сінді Лу Генслі Маккейн (з 1980)
Діти:	Сідні Маккейн (1966) (дочка від Керол Шепп); Меган Маккейн (1984) (дочка від Сінді Лу Генслі Маккейн); Джон Сідней Маккейн IV (1986) (син від Сінді Лу Генслі Маккейн); Джеймс Маккейн (1988) (син від Сінді Лу Генслі Маккейн)
	Військова служба
Роки служби:	1958–1981
Приналежність:	Військово-морські сили США
Звання:	Капітан 1-го рангу
Битви:	Війна у В'єтнамі
Автограф:
	Медіафайли у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маккейн.

Джон Сі́дней Макке́йн ІІІ (англ. John Sidney McCain III, 29 серпня 1936, Коко-Соло, Панамський канал, США — 25 серпня 2018, Аризона, США) — американський державний діяч, політик, республіканець, сенатор від штату Аризона (1987—2018). Відомий своєю критикою щодо влади Барака Обами, Дональда Трампа, Ангели Меркель та позицією на підтримку України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Коко-Соло, американській зоні Панамського каналу. Син й онук адміралів військово-морського флоту США. Після закінчення середньої школи в Вірджинії продовжив навчання в Військово-Морській Академії США в Аннаполісі. 1958 року, після закінчення академії, у званні енсіна продовжив льотні навчання та став флотським пілотом у 1960. У ранзі лейтенант-командера військово-морської авіації служив у В'єтнамі під час військових дій США в цій країні. Там він потрапив у полон і провів там п'ять з половиною років (1967—1973).

Після звільнення з полону продовжив службу у ВМС США, але в зв'язку з погіршенням стану здоров'я у 1981 пішов у відставку. За час служби Джон Маккейн отримав низку бойових нагород.

Обирався в Конгрес США від Аризони, в Палату представників у 1982 та в Сенат у 1986, де він перебував вже на четвертому терміні.

Був кандидатом на посаду президента від Республіканської партії США у 2000 році, однак зазнав поразки від Джорджа Буша. 25 квітня 2007 оголосив про свій намір балотуватися від Республіканської партії на посаду президента США на виборах у 2008 році. Програв кандидатові від Демократичної партії Бараку Обамі.

Участь у війні у В'єтнамі[ред. | ред. код]

Весною 1967 року «Форрестол» був переведений на Тихий океан для участі в операції «Обертальний грім». Маккейн, як і його колеги, висловлював невдоволення тим, що список цілей був обмежений, так що їх довелось уражати багато разів, при цьому без гарантій того, що саме ці цілі були вагомими для перемоги у війні. При цьому американським льотчикам прийшлося долати систему ППО, створену за участі СРСР. 26 жовтня 1967 року Маккейн у складі групи з 20 літаків вилетів на бомбардування електростанції в центрі Ханоя і був збитий зенітною ракетою ЗРК С-75. Льотчик катапультувався і приземлився в озеро в центрі Ханоя. При цьому він зламав обидві руки і ногу та був жорстоко побитий в'єтнамськими солдатами: йому роздробили плече, він був двічі поранений. В такому стані Маккейна помістили в головну в'язницю Ханоя.

Коли батько Маккейна став командувачем Тихоокеанським флотом США, йому запропонували звільнити Джона раніше за інших американських полонених, але той відмовився і залишився в таборі з іншими американцями. 1967 року було знято відео з фрагментом допиту Маккейна. На ньому він розповів, що зробив близько 23 вильотів у В'єтнамі і ледь не загинув, коли був збитий літак. Відео закінчується зверненням Маккейна до його дружини: «Я хочу сказати своїй дружині, що я в порядку. Я люблю її і сподіваюся побачити її знову».

Він провів у полоні п'ять з половиною років і був звільнений аж у 1973 р. після завершення війни та підписання мирної угоди^[7].

Ставлення до подій в Україні[ред. | ред. код]

Завжди відкрито критикував Барака Обаму за недостатню увагу до українського питання. Під час масових протестів українців після силового розгону Євромайдану в Києві сенатор приїхав до Києва, де 14 грудня 2013 року зустрівся з міністром закордонних справ України Леонідом Кожарою та відвідав наметове містечко. Маккейн вважав, якщо силові розгони протестів триватимуть і надалі, США повинні застосувати проти їхніх винуватців економічні санкції^[8]. Наступного дня Джон Маккейн разом із сенатором-демократом Крісом Мерфі прийшов на Євромайдан^[9], де вони виступили на сцені перед мітингувальниками. Сенатори заявили про свою підтримку мирних протестів. Джон Маккейн, зокрема заявив:^[10]

«Я — республіканець, сенатор Мерфі — демократ, і ми тут говоримо від імені усього американського народу, солідарного з вами… Ваш мирний протест надихає світ. Ми тут, щоби підтримати вашу справедливу боротьбу. Лише народ України має визначати своє майбутнє. Україна зробить Європу кращою і Європа зробить кращою Україну».

Також, перебуваючи на військовій базі НАТО в литовському містечку Зокняй, закликав американську владу допомогти Україні з озброєнням, оскільки відсутність допомоги «лише заохочує Путіна» до ескалації конфлікту з Україною^[11].

У 2015 році заявив, що про федералізацію України можна буде говорити лише після того, як Росія поверне Крим та забере свої війська з Донбасу^[12].

За даними експертного опитування, проведеного на початку 2015 року Інститутом світової політики, Маккейн посів третє місце у списку найкращих лобістів України у світі^[13].

23 серпня 2015 року під час візиту до Таллінна в рамках поїздки групи американських сенаторів до Естонії, Швеції, Норвегії та Латвії заявив:

Ми маємо справу з головорізом, ім'я якого Володимир Путін.^[14]^[15]^[16]

Новорічну ніч 2017 року провів у Маріуполі, де заявив, що США мають надати летальну зброю Україні.^[17]

За послідовну підтримку України, в квітні 2019 року на честь Маккейна була названа вулиця в Києві.^[18]

Критика Меркель[ред. | ред. код]

7 лютого 2015 року на телеканалі ZDF порівняв політику Ангели Меркель щодо Володимира Путіна, а саме відмову надати Україні зброю, з політикою замирення Німеччини перед Другою світовою війною.

«Я хотів би спитати канцлера, скільки ще людей має загинути в Україні, щоб ви допомогли їм захистити себе?»^[19].

Критика Трампа[ред. | ред. код]

Джон Маккейн був одним із найзатятіших критиків Дональда Трампа з самого початку його президентства. Влітку 2015 року Трамп почав боротьбу за висунення на посаду президента від Республіканської партії щодо питання мігрантів з Мексики. «Вони поширюють наркоманію, злочинність, вони ґвалтують, хоча, звичайно, серед них є й хороші люди», — сказав Трамп і вкотре спровокував хвилю критики на свою адресу. На тій же зустрічі з виборцями він вперше озвучив свій план побудувати стіну на кордоні з Мексикою. Тоді Маккейн одним з перших засудив Трампа, звинувативши його в тому, що своїми поглядами він «провокує психів».

Майже через місяць на зустрічі з прихильниками в Айові Трамп заявив, що не вважає Маккейна героєм війни. «Він не герой, адже його взяли в полон. Мені більше подобаються люди, які не потрапляли в полон», — підкреслив Дональд Трамп. Конкуренти Трампа від республіканської партії засудили його слова про Маккейна, після чого він пом'якшив тон, але не вибачився.

Після того, як Трамп став кандидатом в президенти від «республіканців», Маккейн на деякий час перестав його критикувати. Та коли перед виборами з'явилося відео в інтернеті, на якому майбутній президент вульгарно говорив про жінок та хвалився своїми минулими спробами домагань, Маккейн заявив, що Трамп повинен «випробувати на собі» наслідки своєї поведінки. Сенатор сказав, що «через поведінку Дональда Трампа підтримувати його, навіть в нинішніх умовах, неможливо» та додав, що поведінці кандидата в президенти немає виправдань.

Вже після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах Маккейн демонстративно проголосував проти республіканського законопроєкту, який передбачав скасування медичної реформи Барака Обами.

Також Джон Маккейн виступав за збереження присутності американських контингентів за кордоном та критикував постійну похвалу Трампа на адресу російського президента Володимира Путіна. Коли у березні 2018 року Путіна обрали на четвертий термін, сенатор розкритикував президента США за те, що той привітав «диктатора». «Президент США, лідер вільного світу, не вітає диктаторів з перемогою на нечесних виборах», — підкреслив Маккейн. Крім того, він критикував Трампа після того, як той, зустрівшись з Путіним у Гельсінкі, заявив, що всупереч позиції своїх спецслужб вірить, що Росія не втручалася у вибори в США. Маккейн назвав цю зустріч «одним з найганебніших виступів американського президента».

Відразу після смерті Маккейна Трамп написав у Twitter: «Мої найглибші співчуття родині сенатора Джона Маккейна. Ви в наших серцях, ми молимося за вас»^[20]. У той же час, згідно з інформацією «The Washington Post», Трамп заборонив Білому Дому оприлюднювати заяву, у якій високо оцінюються героїзм і життя Джона Маккейна та сказав радникам, що замість заяви хоче оприлюднити короткий запис у Twitter^[21]. Згодом рідня Маккейна підтвердила, що Трампа на похорон не запрошуватимуть^[22].

Останні роки і смерть[ред. | ред. код]

В останні роки життя страждав від злоякісної пухлини головного мозку — гліобластоми^[23]. 24 серпня 2018 року стало відомо, що Маккейн, який більше року проходив лікування, вирішив відмовитися від подальшої протиракової терапії^[24].

1 вересня 2018 року відбулася прощальна церемонія. Прощалися з Маккейном у Вашингтонському кафедральному соборі. Пом'янути сенатора прийшли тисячі американців. На церемонію були запрошені президенти США Білл Клінтон, Джордж Буш та Барак Обама. Маккейн просив Обаму та Буша виголосити промови під час його похорону^[25]. Під час свого виступу Обама сказав: «Мабуть, найкращий спосіб вшанувати його — це визнати, що є більші речі, ніж партія, амбіції, гроші, слава або влада. Є більші речі, заради яких варто ризикувати всім — це принципи, які є вічними, істина, яка залишається незмінною. І Джон найкращим чином це демонстрував нам. За це ми в боргу перед ним»^[26].

Також була присутня 106-ти річна мати політика — Роберта. Свої співчуття висловив віцепрезидент США Майк Пенс, який представляв Дональда Трампа. Були присутні Президент України Петро Порошенко, мер Києва Віталій Кличко, колишній прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, експрезидент Грузії Міхеіл Саакашвілі, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг та ряд інших лідерів^[27].

Наступного дня Джона Маккейна поховали в Аннаполісі на кладовищі Військово-морської академії, яку він закінчив 60 років тому.

Труна Джона Маккейна лежить у ротонді Капітолію штату Арізона.
Сінді Маккейн, секретар Джеймс Меттіс і керівник апарату Джон Ф. Келлі покладають вінок до Меморіалу ветеранів В'єтнаму.
Могила Джона Маккейна на кладовищі Військово-морської академії в Аннаполісі

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден Свободи (Україна, 22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України^[28]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У місті Коллівілл є вулиця Джона Маккейна (John McCain Road).

4 квітня 2019 року Київська міська рада перейменувала вулицю Івана Кудрі на вулицю Джона Маккейна.^[29]

У 2019 році в місті Дніпро відкрилась Бібліотека української діаспори імені сенатора Джона Маккейна.^[30]

30 вересня 2022 року у місті Вінниця вулицю Понєдєліна перейменували на вулицю Сенатора Маккейна.^[31]

28 жовтня 2022 року у місті Кривий Ріг вулицю Армавірську перейменували на вулицю Джона Маккейна.^[32]

30 листопада 2022 року у місті Суми вулицю Маяковського перейменовано на вулицю Сенатора Маккейна.^[33]

Галерея[ред. | ред. код]

На навчанні у Військово-морській Академії США, 1954
Маккейн (праворуч внизу) з льотчиками своєї ескадрильї
Маккейн дає інтерв'ю пресі 24 квітня 1973 року, після свого повернення з В'єтнаму. Фото: US News & World Report
Маккейн на зустрічі з Рональдом Рейганом та Ненсі Рейган ліворуч, березень 1987
На освяченні есмінця USS John S. McCain, побудованого на суднобудівній верфі Bath Iron Works у 1992. Поруч з ним — його мати Роберта, син Джек, дочка Меган та дружина Сінді
На верхній половині — зображення Маккейна на фоні червоних скель Аризони; внизу — ілюстрація з поросятами в діжках. Сайт Маккейна у 2003-2006 так демонстрував свою заклопотаність щодо зазіхань на бюджетне корито
Сенатор Маккейн з президентом Джорджем Бушем, грудень 2004
У Багдаді з генералом Девідом Петреусом, листопад 2007
Маккейн оголошує про свій намір балотуватися в президенти США у Портсмуті, Нью-Гемпшир, 2007
5 березня 2008-го президент Буш зустрівся з подружжям Маккейнів та підтримав його кандидатуру
Пейліни та Маккейни проводять кампанію у Ферфаксі, Вірджинія після з'їзду Республіканської партії, 10 вересня 2008
«Три аміго» на прогулянці в провінції Кунар в східному Афганістані, липень 2011: Маккейн (другий ліворуч), Ліндсі Грем (другий праворуч), Джо Ліберман (крайній праворуч)
Маккейн з принцом Саудівської Аравії Туркі ібн Фейсалом, лютий 2014
Виступ в Альбукерке, Нью-Мексико до Дня пам'яті, 2008
Виступ Маккейна в Сенаті проти цільових внесків, лютий 2007
Президент Республіки Китай Цай Інвень зустрічається з Маккейном, який є лідером делегації Сенату США, червень 2016
Резиденція Джона і Сінді Маккейн у Фініксі, Аризона