Джон Тіндаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Тіндаль
John Tyndall
JohnTyndall(1820-1893),Engraving,SIL14-T003-09a cropped.jpg
Народився 2 серпня 1820(1820-08-02)
Логлінбридж, Карлоу, Ірландія, Британська імперія
Помер 4 грудня 1893(1893-12-04) (73 роки)
Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Марбурзький університет
Галузь наукових інтересів Фізика, Географія, Метеорологія, Кліматологія, Гляціологія, Хімія, Геодезія
Заклад Королівський інститут
Науковий керівник Майкл Фарадей
Член Royal Academy[d], Шведська королівська академія наук, Лондонське королівське товариство і Леопольдина
Відомий завдяки: Атмосфера планети, Ефект Тіндаля, Діамагнетизм, Інфрачервоне випромінювання, Тіндалізація
Нагороди Королівська медаль (1853)
Медаль Румфорда (1864)
Автограф JohnTyndallSignature.png

CMNS: Джон Тіндаль на Вікісховищі

Джон Тіндаль (англ. John Tyndall; нар. 2 серпня 1820, Логлінбридж, Карлоу, Ірландія, Британська імперія — пом. 4 грудня 1893, Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія) — видатний вчений XIX століття, автор більше десяти науково-популярних книг з експериментальної фізики. Тіндаль став широко відомий серед наукової спільноти в 1850-х роках завдяки його вивченням діамагнетизму. Пізніше він зробив відкриття в сферах інфрачервоного випромінювання і фізичних властивостей повітря. З 1853 року по 1887 рік Тіндаль був професором фізики в Королівському інституті Великої Британії в Лондоні.

Життєпис[ред.ред. код]

Джон Тіндаль 1850 рік

Джон Тіндаль народився 2 серпня 1820 року в ірландському місті Лайлін-Брідж.

Після закінчення середньої школи (1839 рік) працював топографом-геодезистом у військових організаціях (1840—1843 роки) і на будівництві залізниць (1844—1847 роки). Одночасно закінчив (1844 рік) механічний інститут у Престоні.

У 1847—1848 і 1851—1853 роках викладав в Куінвуд-коледжі (Гемпшир). У 1848—1851 роках слухав лекції в Марбурзькому і Берлінському університетах.

У 1853 році вчений був нагороджений Королівської медаллю Лондонського королівського товариства[1] і з того ж року зайняв місце професора Королівського інституту в Лондоні (з 1867 року — директор).

В останні роки Тіндаль часто приймав хлоралгідрат для боротьби зі своїм безсонням. Науковець помер 4 грудня 1893 року в Хайнд-Хеді від випадкового передозування.[2]

Наукові праці[ред.ред. код]

Основні праці Тіндаля в магнетизмі, акустиці, поглинанню теплового випромінювання газами і парами, розсіювання світла в різних середовищах (див. Ефект Тіндаля). Зокрема, вперше детально дослідив (1869) розсіювання сонячного світла атмосферою, пояснив блакитний колір неба. Вивчав будову і рух льодовиків в Альпах. Видав у 1896 році книгу «Льодовики Альп». З вивчення альпійських льодовиків почалася глобальна гляціологія, дослідження тисяч льодовикових потоків, що спускаються по схилах високих гірських хребтів. На його честь Льодовик Тіндаль в національному парку Торрес-дель-Пайне в Чилі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Royal Medal (англ.)
  2. Staff (25 грудня 1893). Mrs. Tyndall's Fatal Error. The New York Times (1893). 

Посилання[ред.ред. код]