Джон Тіндаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Тіндаль
John Tyndall
JohnTyndall(1820-1893),Engraving,SIL14-T003-09a cropped.jpg
Народився 2 серпня 1820(1820-08-02)
Логлінбридж, Карлоу, Ірландія, Британська імперія
Помер 4 грудня 1893(1893-12-04) (73 роки)
Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність фізик[1], гляціолог[d], альпініст[d]
Сфера роботи Фізика, Географія, Метеорологія, Кліматологія, Гляціологія, Хімія, Геодезія
Alma mater Марбурзький університет
Науковий керівник Майкл Фарадей
Мова творів англійська[2]
Заклад Королівський інститут[en]
Членство Royal Academy[d]
Шведська королівська академія наук
Лондонське королівське товариство
Леопольдина
Національна академія наук Італії[d]
Баварська академія наук
Відомий завдяки: Атмосфера планети, Ефект Тіндаля, Діамагнетизм, Інфрачервоне випромінювання, Тіндалізація
Автограф JohnTyndallSignature.png
Нагороди Королівська медаль (1853)
Медаль Румфорда (1864)

Джон Тіндаль (англ. John Tyndall; нар. 2 серпня 1820, Логлінбридж, Карлоу, Ірландія, Британська імперія — пом. 4 грудня 1893, Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія) — видатний вчений XIX століття, автор більше десяти науково-популярних книг з експериментальної фізики. Тіндаль став широко відомий серед наукової спільноти в 1850-х роках завдяки його вивченням діамагнетизму. Пізніше він зробив відкриття в сферах інфрачервоного випромінювання і фізичних властивостей повітря. З 1853 року по 1887 рік Тіндаль був професором фізики в Королівському інституті Великої Британії[en] в Лондоні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джон Тіндаль 1850 рік

Джон Тіндаль народився 2 серпня 1820 року в ірландському місті Лайлін-Брідж.

Після закінчення середньої школи (1839 рік) працював топографом-геодезистом у військових організаціях (1840—1843 роки) і на будівництві залізниць (1844—1847 роки). Одночасно закінчив (1844 рік) механічний інститут у Престоні.

У 1847—1848 і 1851—1853 роках викладав в Куінвуд-коледжі (Гемпшир). У 1848—1851 роках слухав лекції в Марбурзькому і Берлінському університетах.

У 1853 році вчений був нагороджений Королівської медаллю Лондонського королівського товариства[3] і з того ж року зайняв місце професора Королівського інституту в Лондоні (з 1867 року — директор).

В останні роки Тіндаль часто приймав хлоралгідрат для боротьби зі своїм безсонням. Науковець помер 4 грудня 1893 року в Хайнд-Хеді від випадкового передозування.[4]

Ефект Тіндаля на хмарному небі.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основні праці Тіндаля в магнетизмі, акустиці, поглинанню теплового випромінювання газами і парами, розсіювання світла в різних середовищах (див. Ефект Тіндаля). Зокрема, вперше детально дослідив (1869) розсіювання сонячного світла атмосферою, пояснив блакитний колір неба. Вивчав будову і рух льодовиків в Альпах. Видав у 1896 році книгу «Льодовики Альп». З вивчення альпійських льодовиків почалася глобальна гляціологія, дослідження тисяч льодовикових потоків, що спускаються по схилах високих гірських хребтів. На його честь Льодовик Тіндаль в національному парку Торрес-дель-Пайне в Чилі.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]