Джон Тіндаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Тіндаль
англ. John Tyndall
Народився 2 серпня 1820(1820-08-02)[1][2][…]
Карлоу
Помер 4 грудня 1893(1893-12-04)[1][2][…] (73 роки)
Haslemered, Веверлі[d], Суррей, Англія, Сполучене Королівство[4]
·старість
Поховання St. Bartholomew's Churchyardd[5]
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність фізик, гляціолог, альпініст, винахідник, філософ, письменник, викладач університету
Alma mater Марбурзький університет[6]
Галузь фізика[4], експериментальна фізика[4], Теплове випромінювання[4], Розсіяння світла[4] і гляціологія[4]
Заклад Королівський інститут Великої Британії
Науковий керівник Майкл Фарадей і Friedrich Stegmannd[6]
Членство Royal Academyd
Шведська королівська академія наук
Лондонське королівське товариство
Леопольдина
Національна академія наук Італіїd
Баварська академія наук
Батько John Tyndalld[7]
У шлюбі з Louisa Charlotte Tyndalld
Нагороди
Автограф

CMNS: Джон Тіндаль у Вікісховищі

Джон Тіндаль (англ. John Tyndall; нар. 2 серпня 1820, Лохлінбридж[en], Карлоу, Ірландія, Британська імперія — пом. 4 грудня 1893, Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія) — видатний вчений XIX століття, автор більше десяти науково-популярних книг з експериментальної фізики. Тіндаль став широко відомий серед наукової спільноти в 1850-х роках завдяки його вивченням діамагнетизму. Пізніше він зробив відкриття в сферах інфрачервоного випромінювання і фізичних властивостей повітря. З 1853 року по 1887 рік Тіндаль був професором фізики в Королівському інституті Великої Британії в Лондоні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джон Тіндаль 1850 рік

Джон Тіндаль народився 2 серпня 1820 року в ірландському місті Лохлінбридж.

Після закінчення середньої школи (1839 рік) працював топографом-геодезистом у військових організаціях (1840—1843 роки) і на будівництві залізниць (1844—1847 роки). Одночасно закінчив (1844 рік) механічний інститут у Престоні.

У 1847—1848 і 1851—1853 роках викладав в Куінвуд-коледжі (Гемпшир). У 1848—1851 роках слухав лекції в Марбурзькому і Берлінському університетах.

У 1853 році вчений був нагороджений Королівської медаллю Лондонського королівського товариства[8] і з того ж року зайняв місце професора Королівського інституту в Лондоні (з 1867 року — директор).

В останні роки Тіндаль часто приймав хлоралгідрат[en] для боротьби зі своїм безсонням. Науковець помер 4 грудня 1893 року в Хайнд-Хеді від випадкового передозування.[9]

Ефект Тіндаля на хмарному небі.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основні праці Тіндаля в магнетизмі, акустиці, поглинанню теплового випромінювання газами і парами, розсіяння світла в різних середовищах (див. Ефект Тіндаля). Зокрема, вперше детально дослідив (1869) розсіювання сонячного світла атмосферою, пояснив блакитний колір неба. Вивчав будову і рух льодовиків в Альпах. Видав у 1896 році книгу «Льодовики Альп». З вивчення альпійських льодовиків почалася глобальна гляціологія, дослідження тисяч льодовикових потоків, що спускаються по схилах високих гірських хребтів. На його честь названий льодовик Тіндаль в національному парку Торрес-дель-Пайне в Чилі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. а б в г д е Czech National Authority Database
  5. Find a Grave — 1996.
  6. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. Lundy D. R. The Peerage
  8. Royal Medal [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. Staff (25 грудня 1893). Mrs. Tyndall's Fatal Error. The New York Times (1893). Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 3 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]