Джон Тіндаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Тіндаль
англ. John Tyndall
John Tyndall (scientist).jpg
Народився 2 серпня 1820(1820-08-02)[1][2][3]
Карлоу
Помер 4 грудня 1893(1893-12-04)[1][2][3] (73 роки)
Суррей, Англія, Сполучене Королівство
·передозування ліків
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність фізик, гляціолог, альпініст, винахідник, філософ
Alma mater Марбурзький університет
Сфера інтересів фізика
Заклад Royal Institutiond
Науковий керівник Майкл Фарадей
Член Royal Academyd, Шведська королівська академія наук, Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Національна академія наук Італіїd і Баварська академія наук
У шлюбі з Louisa Charlotte Tyndalld
Нагороди
Автограф JohnTyndallSignature.png

CMNS: Джон Тіндаль у Вікісховищі

Джон Тіндаль (англ. John Tyndall; нар. 2 серпня 1820, Лохлінбридж[en], Карлоу, Ірландія, Британська імперія — пом. 4 грудня 1893, Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія) — видатний вчений XIX століття, автор більше десяти науково-популярних книг з експериментальної фізики. Тіндаль став широко відомий серед наукової спільноти в 1850-х роках завдяки його вивченням діамагнетизму. Пізніше він зробив відкриття в сферах інфрачервоного випромінювання і фізичних властивостей повітря. З 1853 року по 1887 рік Тіндаль був професором фізики в Королівському інституті Великої Британії[en] в Лондоні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Джон Тіндаль 1850 рік

Джон Тіндаль народився 2 серпня 1820 року в ірландському місті Лохлінбридж.

Після закінчення середньої школи (1839 рік) працював топографом-геодезистом у військових організаціях (1840—1843 роки) і на будівництві залізниць (1844—1847 роки). Одночасно закінчив (1844 рік) механічний інститут у Престоні.

У 1847—1848 і 1851—1853 роках викладав в Куінвуд-коледжі (Гемпшир). У 1848—1851 роках слухав лекції в Марбурзькому і Берлінському університетах.

У 1853 році вчений був нагороджений Королівської медаллю Лондонського королівського товариства[4] і з того ж року зайняв місце професора Королівського інституту в Лондоні (з 1867 року — директор).

В останні роки Тіндаль часто приймав хлоралгідрат[en] для боротьби зі своїм безсонням. Науковець помер 4 грудня 1893 року в Хайнд-Хеді від випадкового передозування.[5]

Ефект Тіндаля на хмарному небі.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основні праці Тіндаля в магнетизмі, акустиці, поглинанню теплового випромінювання газами і парами, розсіяння світла в різних середовищах (див. Ефект Тіндаля). Зокрема, вперше детально дослідив (1869) розсіювання сонячного світла атмосферою, пояснив блакитний колір неба. Вивчав будову і рух льодовиків в Альпах. Видав у 1896 році книгу «Льодовики Альп». З вивчення альпійських льодовиків почалася глобальна гляціологія, дослідження тисяч льодовикових потоків, що спускаються по схилах високих гірських хребтів. На його честь названий льодовик Тіндаль в національному парку Торрес-дель-Пайне в Чилі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Royal Medal (англ.)
  5. Staff (25 грудня 1893). Mrs. Tyndall's Fatal Error. The New York Times (1893). 

Посилання[ред. | ред. код]