Джордж Антейл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордж Антейл
George Antheil
George Antheil.jpg
Основна інформація
Дата народження 8 липня 1900(1900-07-08)
Місце народження Трентон
Дата смерті 12 лютого 1959(1959-02-12) (58 років)
Місце смерті Нью-Йорк
Громадянство США
Професія композитор ,піаніст, письменник, винахідник
Освіта Філадельфійська консерваторія
Інструменти фортепіано
Нагороди
antheil.org
Файли у Вікісховищі?

Джордж Антейл (англ. George Antheil, хрещений як Георг Карл Йоганн Антейл, 8 липня 1900 , Трентон — 12 лютого 1959 , Нью-Йорк) — американський авангардний композитор, піаніст, письменник і винахідник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Джордж Карл Йоганн Антейл (Georg Carl Johann Antheil) в сім'ї німецьких емігрантів, які жили в Трентоні, Нью-Джерсі (Trenton, New Jersey). Батько Джорджа керував місцевим взуттєвим магазином. Антейл з дитинства володів двома мовами; писати музику і прозу він також почав досить рано. Цікаво, що всі ці таланти Джордж відточував цілком і повністю самостійно — закінчити коледж він так і не спромігся.

Музика настільки захоплювала Антейл, що мати якось навіть заслала його в село, щоб максимально віддалити від всіх музичних інструментів. Джорджа, втім, це не зупинило — він просто-напросто замовив собі піаніно в місцевому магазині. У своїх мемуарах — не вирізняються, втім, особливої ​​вірогідністю — Антейл заявляв, що дитинство його пройшло в безпосередньому сусідстві з в'язницею і машинобудівним заводом.

Грати на піаніно Джордж почав в шість років; в 1916-му він регулярно бував у Філадельфії, де навчався під керівництвом Костянтина фон Штернберга, колишнього учня самого Ференца Ліста . Саме Штернберг познайомив Антейл з основами європейської музичної традиції; втім, пізніше він — вже самостійно — освоїв цілий ряд нових галузей мистецтва, на кшталт легендарного вже дадаїзму. У 1919-му Джордж почав працювати разом з Ернестом Блохом ; той спочатку ставився до свого нового помічника з явним скепсисом, проте потім все ж зумів визнати, що ентузіазм і енергія Антейла гідні поваги. У 19 років Джорджа запросили провести час з Маргарет Андерсон, редактором 'Little Review' і групою її друзів. Спілкування з командою Андерсон сильно вплинуло на становлення Антейла. Джордж продовжував активно працювати над новим піснями і фортепіанним концертом.

Приблизно в цей же час фон Штернберг познайомив Антейл з Марією Луїзою Кертіс Бок, майбутньої засновницею Музичного інституту Кертіс (Curtis Institute of Music). Фон Штернберг зумів переконати Бок в тому, що його протеже неймовірно геніальний; Марія-Луїза призначила Джорджу стипендію і вибила йому місце в одній з музичних шкіл Філадельфії. Пізніше Бок переконалася, що підопічний її аж ніяк не такий простий, як їй здавалося; втім, не дивлячись на явне несхвалення поведінки і творчості Антейл, регулярно підкидати йому гроші вона не припиняла. У згаданих уже мемуарах Джордж про Бок практично не згадував.

30-го травня 1922 року Антейл відправився в Європу; він мріяв стати популярним новомодним піаністом-композитором. Рік Джордж провів в Берліні (Berlin); деякий час він також давав концерти в Будапешті і Відні . Популярність він і справді знайшов — хоча і досить похмуру; особливого доходу музика не приносила — нерідко після чергового концерту Джорджу доводилося ще й доплачувати зі своєї кишені.

У 1936-му Антейл перебрався до Голлівуду, де відносно швидко став досить успішним кінокомпозитором; йому довелося попрацювати з цілим рядом досить відомих режисерів — на кшталт Сесиля ДеМілля і Ніколаса Рея . Через деякий час Джордж прийшов до висновку, що сучасна кіноіндустрія до сучасної музики відноситься надзвичайно вороже. Поступово Антейл переключився на співпрацю переважно з незалежними режисерами.

Написання музики для кіно займало аж ніяк не весь його час; Джордж активно писав для балету і встиг створити цілих шість симфоній. Пізня його музика сильно тяжіла до творчості романтиків; в роботі його відчувався сильний вплив Прокоф'єва , Шостаковича і американської музики.

Помер Антейл від серцевого нападу в Мангеттені, Нью-Йорк , 12-го лютого 1959 року . На момент смерті Джорджу було 58 років.

Творчість[ред. | ред. код]

Найвідомішим твором Антейл став 'Ballet Mécanique'. Вважається, що до цієї композиції повинен був додаватися експериментальний фільм авторства Фернана Леже і Дадлі Мерфі ; перші уявлення, однак, ніяким фільмом не супроводжувалися. Пізніше фільм все ж був завершений, однак у підсумку він виявився в два рази коротше самого балету.

Твори[ред. | ред. код]

Опери[ред. | ред. код]

Твори для балету[ред. | ред. код]

  • Ballet Mécanique (1924)
  • Jazz Symphony (1925)
  • Piano Concerto (1926)
  • Decatur at Algiers (1943)
  • Violin Concerto (1946)
  • Hot-time Dance (1948)
  • McKonkey's Ferry (1948)
  • Symphony No. 5 (19471948)
  • Symphony No. 6 (19471948)
  • Tom Sawyer — California Overture (1949)

Камерні і інструментальні твори[ред. | ред. код]

  • String Quartet No. 1 (1924)
  • String Quartet No. 2 (1927)
  • Violin Sonatina (1945)
  • Piano Sonata No. 3 (1947)
  • Piano Sonata No. 4 (1948)
  • Violin Sonata No. 4 (1948)
  • String Quartet No. 3 (1948)
  • Trumpet Sonata (1951)

Музика до фільмів[ред. | ред. код]

  • Once in a Blue Moon (1935)
  • The Scoundrel (1935)
  • The Buccaneer (1938)
  • Angels Over Broadway (1940)
  • Adventure in Diamonds (1940)
  • That Brennan Girl (1946)
  • Plainsman and the Lady (1946)
  • Specter of the Rose (1946)
  • Along the Oregon Trail (1947)
  • Tokyo Joe (1949)
  • The Fighting Kentuckian (1949)
  • Actors and Sin (1952)
  • Снайпер (1952)
  • The Juggler (1953)
  • Target Hong Kong (1953)
  • Hunters of the Deep (1954)
  • Not as a Stranger (1955)
  • Air Power (1956)
  • The Young Don't Cry (1957)

Інші твори і винаходи[ред. | ред. код]

Були у Антейла захоплення і за межами музичного світу; так, в 1930-му він опублікував — під псевдонімом 'Стейсі Бішоп' — детективний роман 'Death in the Dark'. З 1936-го по 1940-й Антейл писав огляди для журналу 'Modern Music'; колонка його відрізнялася неймовірною глибиною викладених думок. У 1945-му Антейл опублікував автобіографію — незабаром стала бестселером. Разом з Хеді Ламарр в 1942 отримав патент США № 2 292 387 «Секретна система зв'язку» (Secret Communication System), в якому мова йде про системи зв'язку, що включають передачу помилкових каналів на різних частотах. Вони стали основою для зв'язку з розширеним спектром (spread spectrum), яка сьогодні широко використовується в мобільній телефонії, Wi-Fi і GPS.

Посилання[ред. | ред. код]

,,,