Джордж Вількен Ромні
Джордж Вількен Ромні | |
---|---|
англ. George Wilcken Romney | |
Народився | 8 липня 1907[1][2][…] Colonia Dublánd, Nuevo Casas Grandes Municipalityd, Чіуауа, Мексика |
Помер | 26 липня 1995[1][2][…] (88 років) Блумфілд-Гіллс, Окленд, Мічиган, США ·інфаркт міокарда |
Поховання | Мічиган |
Країна | США |
Діяльність | лобіст, підприємець, політик, місіонер |
Alma mater | Університет Джорджа Вашингтона, Університет Юти і LDS High Schoold |
Знання мов | іспанська |
Посада | губернатор Мічигану і міністр житлового будівництва і міського розвитку США |
Партія | Республіканська партія США |
Конфесія | Церква Ісуса Христа Святих останніх днів |
Батько | Gaskell Romneyd |
Мати | Anna Amelia Prattd |
У шлюбі з | Ленор Ромніd |
Діти | G. Scott Romneyd і Мітт Ромні |
IMDb | ID 3341539 |
Джордж Вількен Ромні (англ. George Wilcken Romney; нар. 8 липня 1907 — пом. 26 липня 1995) — американський бізнесмен і політик, міністр житлового будівництва і міського розвитку США (1969—1973).
Народився в Мексиці в сім'ї мормонів. У 1912 році родина Ромні перебралася в США і осіла врешті-решт в Солт-Лейк-Сіті. Джордж Ромні навчався у кількох навчальних закладах, але так і не закінчив курсу, провів два роки в мормонських місіях в Англії і Шотландії, потім в кінці 1920-х років певний час працював спічрайтером, в 1930 році вступив на службу в алюмінієву корпорацію «Alcoa». З 1939 Ромні працював в Детройті в автомобільному бізнесі, досягнувши вершини своєї кар'єри в бізнесі до 1954 року, коли він очолив компанію «American Motors», яка виникла в результаті злиття двох великих фірм.
У 1961 році Ромні був призначений головою комісії з перегляду конституції штату Мічиган, а слідом за цим виграв у 1962 році губернаторські вибори штату й обіймав посаду губернатора Мічигану до 1969 року. За розпорядженням президента Ліндона Джонсона відправив частини Національної гвардії штату Мічиган для придушення бунту в Детройті[en] 1967 року.
Ромні представляв помірковане крило Республіканської партії. У 1967 році Ромні виставив свою кандидатуру для участі в президентських виборах 1968 року від республіканців і за первинними опитуваннями його шанси розцінювалися доволі високо. Проте потім він виступив, до того ж у не цілком вдалих виразах, проти війни у В'єтнамі, після чого підтримка Ромні в Республіканській партії різко впала, і на національній передвиборчій конференції республіканців він отримав лише голоси делегатів від свого Мічигану й мормонської Юти. Після обрання в 1968 році президента-республіканця Річарда Ніксона Ромні займав у його уряді посаду міністра житлового будівництва і міського господарства США (до 1973 року).
Син Джорджа Ромні Мітт також став американським політиком.
Як керівний директор Асоціації виробників автомобілів, Ромні подружився з тодішнім президентом Джорджем У. Мейсоном. Коли Мейсон став головою виробничої фірми Nash-Kelvinator у 1948 році, він запросив Ромні «вивчити бізнес з нуля» як свого помічника,[4] і новий керівник провів рік, працюючи в різних частинах компанії.[5] На заводі з виробництва холодильників у Детройті підрозділу Kelvinator, Ромні боровся з профспілкою Mechanics Educational Society of America, щоб запровадити нову програму виробничо-трудових відносин, яка попередила закриття всього підприємства.[6] Він звернувся до робітників, сказавши: «Я не студент коледжу. Я клав підлогу, я робив токарні роботи. Я проріджував буряк і шокував пшеницю».[6] Як протеже Мейсона, Ромні взяв на себе розробку Rambler.[7]
Мейсон довго домагався злиття Nash-Kelvinator з однією або кількома іншими компаніями, і 1 травня 1954 року вона об'єдналася з Hudson Motor Car, щоб стати American Motors Corporation (AMC).[8] Це було найбільше злиття в історії галузі, і Ромні став виконавчим віцепрезидентом нової фірми.[8] У жовтні 1954 року[9] Мейсон раптово помер від гострого панкреатиту та пневмонії.[10] Того ж місяця Ромні був призначений президентом і головою правління AMC.[11]
Коли Ромні вступив на посаду, він скасував план Мейсона щодо злиття AMC із Studebaker-Packard Corporation (або будь-яким іншим автовиробником).[12] Він реорганізував вище керівництво, залучив молодших керівників, а також обрізав і відновив дилерську мережу AMC.[13] Ромні вважав, що єдиний спосіб конкурувати з «Великою трійкою» (General Motors, Ford і Chrysler) — це зробити ставку на майбутнє AMC на новій лінійці автомобілів меншого розміру.[14] Разом з головним інженером Мідом Муром до кінця 1957 року Ромні повністю відмовився від «Неша і Гудзона» брендів, продажі яких відставали.[15] Бренд Rambler був обраний для розвитку та просування,[16] оскільки AMC дотримувався інноваційної стратегії: виробництво лише компактних автомобілів. Спочатку компанія погано боролася, втративши гроші в 1956 році, ще більше в 1957 році й зіткнувшись із дилерською мережею.[13][14][17] Ромні запровадив заходи заощадження та підвищення ефективності для всієї компанії, і він та інші керівники знизили свої зарплати до 35 відсотків.[18]
Хоча AMC був на межі захоплення корпоративним рейдером Луїсом Вольфсоном у 1957 році, Ромні зміг відбити його.[13] Потім продажі Rambler нарешті пішли, що призвело до несподіваного фінансового успіху AMC.[13] У 1958 році вона опублікувала свій перший квартальний прибуток за три роки, була єдиною автомобільною компанією, яка показала збільшення продажів під час спаду 1958 року, і перейшла з тринадцятого на сьоме місце серед світових виробників автомобілів.[15] На відміну від успіху Hudson в перегонах NASCAR на початку 1950-х років,[19] Ramblers були частими переможцями в Coast-to-Coast Mobil Economy Run, щорічній події на шосе США.[20][21][22] Продажі залишалися високими протягом 1960 і 1961 років; Rambler був третім найпопулярнішим автомобілем Америки обидва роки.[23]
Прихильник «конкурентного кооперативного споживання»,[24] Ромні був ефективним у своїх частих виступах перед Конгресом.[9] Він обговорював те, що він бачив як подвійне зло «великої праці» та «великого бізнесу», і закликав Конгрес розбити Велику трійку.[25] Оскільки автовиробники «Великої трійки» представляли все більші моделі, AMC вжила стратегію «газового винищувача з динозаврами»,[26] і Ромні став речником компанії в друкованій рекламі, публічних виступах та рекламних роликах у телевізійній програмі Діснейленду.[24] Відомий своїм стрімким стилем керівництва та ігноруванням організаційних схем та рівнів відповідальності, він часто писав тексти оголошень самостійно.[9]
Ромні став тим, кого автомобільний письменник Джо Шерман назвав «народним героєм американської автоіндустрії»,[27] і одним із перших високопоставлених керівників бізнесу, які добре розуміють медіа. Його зосередженість на малих автомобілях як виклик внутрішнім конкурентам AMC, а також на вторгнення іноземних автомобілів, було задокументовано в обкладинці журналу Time від 6 квітня 1959 року, де було зроблено висновок, що «Ромні зробив один з найбільш чудові робочі місця для продажу в промисловості США».[13] Повна його біографія була опублікована в 1960 році;[28] Відродження компанії зробило Ромні ім'ям на промови.[29] Associated Press називало Ромні людиною року в промисловості чотири роки поспіль, з 1958 по 1961 рік.[30]
Акції компанії зросли з 7 доларів за акцію до 90 доларів за акцію,[25] що зробило Ромні мільйонером з опціонів на акції.[31] Однак, щоразу, коли він відчував, що його зарплата та премія були надмірно високими протягом року, він повертав надлишок компанії.[31] Після початкової настороженості він розвинув добрі стосунки з лідером United Automobile Workers Волтером Ройтером,[9] і працівники AMC також скористалися новим на той час планом розподілу прибутку.[32] Ромні був одним із небагатьох керівників компаній Мічигану, які підтримували прийняття та імплементацію Закону штату про справедливу практику зайнятості.[33]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в GeneaStar
- ↑ Changes of the Week. Time. 25 жовтня 1954. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 24 травня 2007.
- ↑ Harris, Romney's Way, p. 139.
- ↑ а б Harris, Romney's Way, pp. 140–143.
- ↑ Mahoney, The Story of George Romney, p. 159.
- ↑ а б Mahoney, The Story of George Romney, pp. 168–171.
- ↑ а б в г Raskin, A.H. (28 лютого 1960). A Maverick Starts a New 'Crusade' (fee required). The New York Times Magazine.
- ↑ Mahoney, The Story of George Romney, p. 181.
- ↑ American Motors Picks President and Chairman (PDF). The New York Times. 13 жовтня 1954.
- ↑ Personnel: Changes of the Week. Time. 25 жовтня 1954. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ а б в г д The cover can be seen at: TIME Magazine Cover: George Romney – Apr. 6, 1959 – George Romney. Time. Архів оригіналу за 24 травня 2009. Процитовано 25 жовтня 2009. The cover story itself is: The Dinosaur Hunter. Time. 6 квітня 1959. Архів оригіналу за 13 січня 2009. Процитовано 25 жовтня 2009.
- ↑ а б Gamble on the Rambler. Time. 19 грудня 1955. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 травня 2009.
- ↑ а б Current Biography Yearbook 1958, p. 367.
- ↑ 1950–1952 Rambler: The Low-Priced Rambler. Auto Editors of Consumer Guide. 28 серпня 2007. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 2 липня 2009.
- ↑ Mahoney, The Story of George Romney, p. 16.
- ↑ Mahoney, The Story of George Romney, pp. 190–191.
- ↑ Adler, Dennis (2004). Fifties Flashback: The American Car. St. Paul, Minnesota: MotorBooks/MBI. с. 101. ISBN 0-7603-1927-8.
- ↑ Autos: Victory for Rambler. Time. 20 квітня 1959. Архів оригіналу за 18 вересня 2009. Процитовано 21 жовтня 2009.
- ↑ Knoll, Bob (24 грудня 2006). Coast to Coast In the Pursuit Of Economy. The New York Times. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Vance, Bill (1 серпня 2008). Discontinued Rambler bounced back. Waterloo Region Record. Архів оригіналу за 16 січня 2012.
- ↑ 1965–1966 Rambler Ambassador. Auto Editors of Consumer Guide. 23 жовтня 2007. Архів оригіналу за 13 серпня 2012. Процитовано 14 листопада 2009.
- ↑ а б Current Biography Yearbook 1958, p. 368.
- ↑ а б Kirkpatrick, David D. (18 грудня 2007). For Romney, a Course Set Long Ago. The New York Times. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 19 грудня 2007.
- ↑ Rosenbaum, David E. (27 липня 1995). George Romney Dies at 88; A Leading G.O.P. Figure. The New York Times. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ Sherman, Joe (1994). In the rings of Saturn. New York: Oxford University Press. с. 67. ISBN 0-19-507244-8.
- ↑ Books – Authors (fee required). The New York Times. 23 січня 1960.
- ↑ Peterson, Kathleen Lubeck (Fall 2007). The Making of George Romney. Marriott Alumni Magazine. Marriott School of Management: 16. Архів оригіналу за 15 квітня 2012.
- ↑ Secretary Romney Will Address Lincoln Day Dinner at Amherst. Nashua Telegraph. 3 лютого 1972. с. 8. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 7 вересня 2020.
- ↑ а б Romneys Reported $3-Million Income From 1955 to 1966 (fee required). The New York Times. 26 листопада 1967. с. 46.
- ↑ White, The Making of the President, 1968, p. 37.
- ↑ Fine, Expanding the Frontiers of Civil Rights, p. 216.
- LoveToKnow [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про політика США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про підприємця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 8 липня
- Народились 1907
- Уродженці штату Чіуауа
- Померли 26 липня
- Померли 1995
- Померли в Мічигані
- Поховані в Мічигані
- Випускники Університету Джорджа Вашингтона
- Випускники Університету Юти
- Республіканці США
- Підприємці США
- Губернатори Мічигану
- Міністри США
- Кандидати в президенти США
- Республіканці Мічигану
- Мормони Юти
- Американські лобісти
- Головні виконавчі директори США
- Мексиканські емігранти до США