Джордж Герберт Вокер Буш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Герберт Вокер Буш
George Herbert Walker Bush
Джордж Герберт Вокер Буш
41-й Президент США
20 січня 1989 — 20 січня 1993
Попередник: Рональд Рейган
Наступник: Білл Клінтон
43-й Віце-президент США
20 січня 1981 — 20 січня 1989
Попередник: Волтер Мондейл
Наступник: Ден Квейл
 
Партія: Республіканська партія США
Освіта: Greenwich Country Day School[d], Академія Філліпса і Єльський університет
Професія: бізнесмен
Народження: 12 червня 1924(1924-06-12) (92 роки)
Мілтон, Массачусетс, США
Національність: американець
Громадянство: Flag of the United States.svg США
Віросповідання: Єпископальна церква
Дружина: Барбара Буш
Діти: сини: Джордж, Джон (Джеб), Ніл, Марвін
дочки: Поліна (Робін), Дороті
 
Військова служба
Роки служби: 19421945
Приналежність: Армія США
Звання: Лейтенант
Битви: Друга світова війна
Автограф: Автограф
Нагороди:
Хрест льотних заслуг (США)
Президентська медаль Свободи
Медаль ВПС (США)
Медаль ВПС (США)
Медаль ВПС (США)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Джордж Герберт Вокер Буш (англ. George Herbert Walker Bush; нар. 12 червня 1924, Мілтон, Массачусетс) — 41-й президент США (19891993), республіканець. Батько 43-го президента США Джорджа Буша-молодшого.

Був директором Центрального розвідувального управління (ЦРУ) 19761981, а в період Президентства Р. Рейгана (19811988) — віце-президентом, очолив спеціальну комісію, покликану реалізовувати пакет заходів зі скорочення державного регулювання економікою. Хоча Дж. Буш не був популярним політиком, на виборах 1988 р. йому вдалося перемогти. У період передвиборчої кампанії обіцяв продовжити курс Р. Рейгана, допомогти тим, хто цього дійсно потребує, створити суспільство «добрих, чуйних людей». Основний електорат майбутнього Президента — представники «ситої Америки». Період Президентства Дж. Буша став продовженням «неоконсервативної хвилі» Р. Рейгана, коли було закріплено досягнення попереднього Президента, здійснено продовження процесу обмеження державного регулювання економікою.

Біографія[ред.ред. код]

Буш з президентом Рональдом Рейганом

Походить із династії американських політиків, син банкіра і сенатора від Республіканської партії Прескотта Буша.

У віці 18 років в 1941 році записався в ряди американської армії і став наймолодшим пілотом США. За бойові досягнення і героїзм у роки Другої світової війни він був нагороджений Хрестом льотних заслуг. Одного разу Буш ледь не загинув, чудом вибравшись з палаючого бомбардувальника. По закінченню війни Джордж Буш став студентом Єльського університету, який він закінчив у 1948 році. Отримавши диплом економіста, разом з молодою дружиною Барбарою він переїхав до Техасу, де почав успішно займатися нафтовим бізнесом, до 40 років маючи мільйонний статок. З 1966 року — член Палати представників. У 1971 році він став послом США в ООН, був обраний главою Національного комітету Республіканської партії, потім був посланником США в КНР (фактично, виконуючи функції посла) і в 1976 році очолив Центральне розвідуправління США.

Буш зробив спробу стати президентом в 1980 році, проте внутрішньопартійну боротьбу виграв Рональд Рейган, який став президентом і призначив Буша на посаду віце-президента США. Тандем існував протягом обох президентських термінів Рейгана, а в 1989 році посаду 41-го президента зайняв Джордж Буш. Він став першим з 1837 року віце-президентом, що зайняв за підсумками виборів головне місце в Білому домі.

Президентство[ред.ред. код]

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Внутрішньополітичний курс Дж. Буша мав назву «рейганоміка без Рейгана». Проте, власної чітко сформульованої програми він не мав, стараючись у всьому наслідувати попередника. Саме брак свіжої думки був основною підставою для критики Президента. Проте, не зважаючи на те, що в цей період конгрес контролювали демократи, Бушу вдалося досягти згоди між двома партіями з ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, чим він забезпечив ефективне виконання своєї програми. Чільне місце в президентських заходах належало боротьбі з наркоманією та організованою злочинністю, вирішенню екологічних проблем, вдосконаленню системи охорони здоров'я. Діяльність значно ускладнювалася економічною кризою 19891992 рр., зумовленою деякими негативними проявами рейганоміки. Основною проблемою залишався дефіцит державного бюджету та зростання зовнішнього боргу. Для її вирішення Дж. Буш здійснював замороження державних видатків. Хоча падіння виробництва було найменшим у повоєнний період, саме несприятлива економічна кон'юнктура стала основною причиною поразки Президента на виборах 1992 р. від демократа Білла Клінтона.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

У зовнішній політиці Президент також намагався наслідувати попередника (назва курсу — «стримування і залякування»). Його реакція як Президента на дипломатичні ініціативи радянського лідера М. Горбачова була спочатку розцінена неадекватною. Проте згодом ситуація змінилася. Відбулися зустрічі лідерів двох наддержав: 1989 р. на Мальті, коли було оголошено про завершення холодної війни, та 1990 р. у Вашингтоні. Згодом, у липні 1991 р. вони підписали Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1 або СТАРТ-1). У грудні 1989 р. Буш ініціював інтервенцію в Панаму під приводом боротьби з наркоманією для скинення свого колишнього союзника генерала Нор'єги (операція «Вірна справа»), що сприяло зростанню його популярності в США. Успіх у війні у Перській затоці проти Іраку (1991) ще більш підняв його популярність. Причиною війни була гостра міжнародна криза в цьому регіоні у 19891991 рр., пов'язана з анексією Іраком Кувейту. У 1990 р. було створено «Щит пустелі» — контингент з військ США та їхніх союзників з метою захисту Саудівської Аравії від можливої іракської агресії, а 17 січня — 28 лютого 1991 р. — здійснено операцію «Буря в пустелі», визволено Кувейт, а на тоталітарний режим С. Хусейна накладено санкції. На Близькому Сході Буш продовжував підтримувати Ізраїль та добиватися його примирення з ОВП. Важливе значення у період Буша посідали американсько-китайські відносини. Але Президент підтримував як режим КНР, про що свідчить його візит до Пекіна, так і Тайвань, свідченням чого є збройна допомога останньому, внаслідок чого викликав невдоволення з боку обох китайських держав. У червні 1989 р. сенат США схвалив пакет санкцій проти КНР (відмова від спільних торговельних та економічних програм), приводом до чого стала розправа комуністичних властей над студентами-маніфестантами в Пекіні. Взяв Дж. Буш участь і в сприянні об'єднанню Німеччини: він був одним з тих, хто 12 вересня 1990 р. у Москві підписав Договір про врегулювання німецького питання, який передбачав об'єднання ФРН та НДР. Після розпаду СРСР США підтримали нові незалежні держави та встановили з ними дипломатичні відносини. Щодо програми ПРО, то Буш продовжив розвиток СОІ Рейгана.

Щодо відносин з Україною в період Буша, то вони були неоднозначними. З одного боку, його адміністрація доклала значних зусиль до міжнародного визнання України: 25 грудня 1991 р. визнала незалежність, а 23 січня 1992 р. встановила дипломатичні відносини, а з іншого — уся подальша політика щодо України зводилася до скоординованого з Росією її ядерного роззброєння. Як Президент США 1 серпня 1991 у Києві виголосив промову, в якій однозначно висловлювався за збереження СРСР і підтримку М. Горбачова. Все ж у період Буша Україна отримала зовнішнє фінансування. У липні 1991 р. Президент США приймав з візитом голову ВРУ Л. Кравчука, який 1992 р. прибув до Штатів уже як Президент своєї держави. 16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. В обмін на це найбільші ядерні держави повинні були гарантувати Україні безпеку та виключення будь-яких форм агресії чи тиску.

Зважаючи на приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та зобов'язання України ліквідувати всю ядерну зброю на її території, 5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великобританією та Сполученими Штатами Америки було підписано так званий Будапештський меморандум, за яким раніше перераховані держави-учасниці мали поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України, в тому числі і від економічного тиску. Російська Федерація порушила умови договору.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Промова Джорджа Буша 1 серпня 1991 року в Києві, в якій він закликав українців залишитись у складі СРСР, увійшла в історію під назвою «Chicken Kiev» («котлета по-київськи»), оскільки в англійській мові слово «chicken» має переносне значення «боягуз».
  • Вже колишній президент США Джордж Буш відзначив своє 75-річчя, 80-річчя і 85-річчя стрибком з парашутом в тандемі з інструктором.

Література[ред.ред. код]

  • Т. Грищенко. Буш Джордж Герберт Вокер // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
  • Т. А. Грищенко. Буш Джордж Герберт Вокер // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
Рональд Рейган
19811989
Seal of the President of the United States.svg
41-й Президент США

20 січня 198920 січня 1993
Наступник:
Білл Клінтон
19932001
Попередник:
Волтер Мондейл
Seal of the Vice President of the United States.svg
43-й Віце-президент США

20 січня 198120 січня 1989
Наступник:
Ден Квейл