Джордж Герст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Герст
George Hearst
George Hearst.jpg
Народився 3 вересня 1820(1820-09-03)[1][2]
Салліван[d], Міссурі, США
Помер 28 лютого 1891(1891-02-28)[1][2] (70 років)
Вашингтон, округ Колумбія, США
Громадянство (підданство) Flag of the United States.svg США
Діяльність політик, мандрівник-дослідник і журналіст
Посада сенатор США[d], член палати законодавчих зборів штат Каліфорнії[d] і сенатор США[d]
Партія Демократична партія США
У шлюбі з Фібі Герст
Діти Вільям Рендольф Герст
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Джордж Герст (англ. George Hearst, 3 вересня 1820 — 28 лютого 1891) — американський підприємець і політик. Власник рудника і сенатор, придбав газету «Сан-Франциско-екзамінер» за картярський борг, а його син Вільям Рендольф Герст створив на її основі найбільшу в країні інформаційно-газетну мережу та став одним з найбільш потужних і яскравих медіа-магнатів.

Джордж Герст очолював найбільшу в США приватну гірничодобувну компанію Hearst, Haggin, Tevis and Co..

Після смерті сенатора Джона Міллера був призначений на його посаду, займаючи вакантне місце до обрання наступника з 23 березня 1886 по 4 серпня 1886. У 1887 році обраний в Сенат США від Демократичної партії, прослуживши там з 4 березня 1887 року до самої смерті у 1891 році.

Біографія[ред.ред. код]

Джордж Герст народився на фермі в штаті Міссурі. Від батька він успадкував невеликий магазин і багато боргів. З боргами 26-річний Джордж розплатився за рахунок доходів, отриманих від відкритого їм багатого моісцезнаходження свинцю. У 1850 році Герст, якому було вже 30 років, покинув сімейну ферму і відправився в Каліфорнію шукати золото і безуспішно шукав його протягом 9 років[3]. Якийсь час він також тримав магазин в Сакраменто, але через жорстку конкуренцію йому доводилося туго. У 1859 році він вдало вклав гроші в срібний рудник в Неваді, але потім і він перестав приносити дохід. У 1875 році Герсту разом з дружиною Фібі довелося виїхати з Сан-Франциско. Через рік 56-річний Герст знову вирушив шукати золото, на цей раз в горах Блек-Гілс в Південній Дакоті. Куплений ним рудник виявився казково багатий і приніс йому більше 160 мільйонів. Герст продовжував здобувати все нові родовища золота і міді, і тепер йому постійно щастило. Спільно з партнерами він контролював близько сотні північноамериканських рудників.

Зовні, так і за характером, Герст був схожий на старателя. Подружжя Герстів була відома тим, що жила на широку ногу і не шкодувала грошей на благодійність.

У 1882 році 62-річний Герст почав політичну кар'єру — з того, що програв вибори на посаду губернатора Каліфорнії. Він був противником непомірного впливу залізничних компаній на політичне життя країни[4]. Ця боротьба із залізничними магнатами вилилася в зіткнення Герста з Ліландом Стенфордом на виборах 1885 року в Сенат США. Херст програв, але через рік помер сенатор Джон Франклін Міллер, і Герст був призначений на його місце, а ще через два роки він Герст обраний в Сенат.

Герст не любив багато говорити і називав себе «сенатором-мовчуном». Однак він запам'ятався колегам хорошим знанням американського Заходу, добрим гумором та чесністю. Він помер в 1891 році, за тиждень до закінчення 51-й сесії Конгресу.

Незадовго до цього він передав газету «Екзамінер» єдиному 28-річному синові Вільяму Рендольфу Герсту. Герст-молодший (чия біографія надихнула О. Веллеса на фільм 1941 року «Громадянин Кейн») створив на цій основі могутню газетну імперію, що коштувала в 1951 році (коли він помер) більше 160 мільйонів. Ця імперія включала 18 газет, 9 журналів та інші інформаційні підприємства. Правда, до того часу Вільям Херст вже не був власником усієї цієї імперії.

Вільям Герст витрачав гроші так щедро (до 15 мільйонів в рік), що мало хто в Америці міг його в цьому перевершити. Якось на бенкеті Генрі Форд запитав Герста, «залишився у нього хоч гріш в кишені». На що Герст, розсміявшись, відповів, що дійсно витрачає більше, ніж заробляє. Тоді Форд порадив йому «відкласти мільйонів двісті на чорний день». Герст не послухався поради і побудував у Сан-Симеоні монументальний особняк, який представляв собою в архітектурному плані змішання стилів різних епох. Один тільки басейн там коштував близько мільйона. Наприкінці життя Герста його статок все ж складав 59 мільйонів (правда, в його час цього було недостатньо, щоб включити його в сотню найбагатших американців).

Герст помер 70 років у Вашингтоні 28 лютого 1891 року. Каліфорнійський парламент та державні суди оголосили перерву, щоб чиновники могли відвідати його похорони[5]. Спадкоємцем його статків стала дружина Фібі[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б SNAC
  2. а б Find a Grave — 1995.
  3. Nasaw, David (2000). "The Chief", p. 4. Houghton Mifflin Company, 2000, (ISBN 0-395-82759-0).
  4. Williams, R. Hall. The Democratic Party and California Politics, 1880-1896. (Stanford University Press, 1973). p. 25
  5. California Women and Politics: From the Gold Rush to the Great Depression, Ed. by Robert W. Cherny. (University of Nebraska Press), p. 92.
  6. Richards, Susan L. “Library Philanthropy with a Personal Touch: Phoebe Apperson Hearst and the Libraries of Lead and Anaconda,” Libraries & Culture, Vol. 31, No. 1, (University of Texas Press, 1996): 197-208. JSTOR 25548430

Посилання[ред.ред. код]