Джордж Грін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Грін
англ. George Green
Народився 14 липня 1793(1793-07-14)
Снентон, Ноттінгемшир, Англія
Помер 31 травня 1841(1841-05-31) (47 років)
Ноттінгем, Ноттінгемшир, Англія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Кембріджський університет
Відомий завдяки: матриця Гріна
міра Гріна
теорема Гріна
формули Гріна
функція Гріна

Джордж Грін (англ. George Green; 14 липня 1793 — 31 травня 1841) — англійський математик, який зробив значний внесок у значну кількість розділів математичної фізики.

Найважливіший і найвідоміший його твір: «An essay on the application of mathematical analysis to the theories of electricity and magnetism» (Досвід застосування математичного аналізу до теорій електрики і магнетизму) було надруковано в 1828 р. Гріна у 1839 р. його було обрано членом коледжу в Кембриджі. Нечисленні, але надзвичайно важливі для математичної фізики праці його зібрані і видані в 1871 р. Ferrers'ом під заголовком «Mathematical papers of the late George Green» (Лонд.). Тут, крім вищезгаданого твору, містяться ще такі статті: «Математичні дослідження щодо законів рівноваги рідин, аналогічних електриці» (1833), «Про визначення зовнішнього і внутрішнього тяжіння еліпсоїдом неоднорідної щільності» (1835), «Про розповсюдження хвиль у вузькому і дрібному каналі» (1837), «Про відображення і ламанні звуку»(1838), «Про закони відбиття і заломлення світла на поверхні, що розділяє дві некристалічні середовища» (1838), «Про розповсюдження хвиль в каналі» (1839), «Додаток до мемуарів № 6», «Про розповсюдження світла в кристалічних середовищах» (1839), «Дослідження про гойданні маятника в рідині», 1833.

Найбільшою заслугою Ґріна є виведення однієї основної теореми теорії потенційних функцій і відкриття особливого методу виводу диференціальних рівнянь теорії пружності. Власне термін «потенційна функція» (див. Потенціал) вперше зустрічається у першій роботі Гріна, хоча поняття про цю функцію зустрічається ще у Лапласа в його небесної механіки, а потім у Пуассона в його мемуарах про розподіл електрики на кулях і сфероїдальних провідниках.

Література[ред.ред. код]