Перейти до вмісту

Джордж Мердок (антрополог)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джордж Мердок
англ. George Peter Murdock Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився11 травня 1897(1897-05-11)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Меріден, Коннектикут[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 березня 1985(1985-03-29)[1][2][…] (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Девон, Пенсільванія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьантрополог, етнолог, етнограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЄльський університет (1925)[5]
Гарвардська школа права Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьантропологія[6], етнографія[6], етнологія[6] і соціологія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЄльський університет
Колумбійський університет
Університет Піттсбурга Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникAlbert Galloway Kellerd Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіAlbert Galloway Kellerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніKeith F. Otterbeind Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Джордж Пі́тер Мьо́рдок (англ. George Peter Murdock, 11 травня 1897(18970511), Меріден, Коннектикут, США — 29 березня 1985, Девон, Пенсільванія) — американський антрополог, засновник школи кроскультурних досліджень.

Член Національної академії наук США (1964).

Дитинство та юність

[ред. | ред. код]

Джордж Мердок народився в Мерідені (штат Коннектикут) у сім'ї спадкових фермерів. Будучи підлітком, Мердок багато працював на сімейній фермі та набув великого досвіду ведення традиційного, немеханізованого сільського господарства. У 1915 році він закінчив Академію Філіпса в Ексетері та здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Американська історія» в Єльському університеті. Потім він вступив до Гарвардського юридичного коледжу, але залишив його, не провчившись і двох років, заради здійснення навколосвітньої подорожі. Ця поїздка (19201922 рр.), значною мірою інспірована відомим єльським професором Альбертом Келлером, пробудила в молодому вченому інтерес до традиційних культур і спонукала розпочинати вивчення антропології в Єлі. Єльська антропологічна школа мала традиційну еволюціоністську спрямованість, що йде від Самнера з домішкою історичного партикуляризму, якого дотримувався Франц Боас, видатний антрополог, професор Колумбійського університету. Боас відмовився прийняти Мердока на кафедру антропології Колумбійського університету як дилетанта, після чого Мердок вступив до аспірантури Єльського університету.

У Єльському університеті

[ред. | ред. код]

У 1925 році Мердок захистив докторську дисертацію, представивши на захист скорочений переклад англійською мовою та критичний аналіз роботи Юліуса Ліпперта «Kulturgeschichte der Menschheit in ihrem organischen Aufbau». У першій половині 1930-х Мердок вів збір етнографічного матеріалу серед індіанців хайда і тенайно північного сходу США. 1938 року очолив кафедру антропології Єльського університету. Роком раніше Мердок опублікував свою першу статтю, присвячену кількісному аналізу в кроскультурних дослідженнях (Correlations of matrilineal and patrilineal institutions).

Приблизно до 1920-х років завдяки роботам Боаса та його прихильників у всій світовій антропології (за винятком, природно, радянської) еволюціонізм як антропологічна теорія був розгромлений. Проте Мердок (під впливом Келлера) якийсь час зберігає еволюціоністські погляди. Проте вже в перших дослідженнях Мердок дотримується емпіричного методу в антропології, збирає дані про окремі культури і піддає їх статистичним тестам. У Єлі він із групою однодумців починає створювати базу даних із світових культур. Після аспірантури Мердок два роки викладає в Університеті Меріленда, а потім знову опиняється в Єльському Університеті на посаді доцента.

У роки Другої світової війни Джордж Мьордок переконав командування ВМС США, що його знання можуть виявитися корисними у боротьбі з Японією. Він разом із двома колегами був направлений до дослідницького центру ВМФ, де вони підготували низку довідників, що стосуються звичаїв та культури народів Океанії. Довідники використовувалися для встановлення дружніх взаємин між американськими військовослужбовцями та корінним населенням островів, де розташовувалися американські бази. Ціль ця багато в чому була досягнута, так войовничі в цілому папуаси ставилися вкрай миролюбно до американців, називаючи їх «братами наших матерів». Під час війни Мердок отримав офіцерське звання і ще рік після її закінчення служив в американській адміністрації на окупованій Окінаві. В ці роки склався його інтерес до народів Мікронезії, дослідження в якій він продовжував спорадично до 1960 року. Відомо також, що Мердок співпрацював з американськими спецслужбами, особливо тісно після війни.

У 1949 року Мердок видав свою найвідомішу роботу — «Соціальна структура» («Social structure»). У ній на основі математичної обробки величезного етнографічного матеріалу були зроблені цінні висновки щодо еволюції сімейних відносин, рахунку спорідненості та організації елементарних соціальних груп. Ця робота відразу привернула до себе увагу наукового світу, яке не слабшає і донині (найвищий (з великим відривом) індекс цитування в літературі з кроскультурних досліджень).

Одночасно Мердок розпочав роботу з систематизації у формалізованому вигляді даних про всіх етнографічно описаних народів у рамках програми «Human relations area files» (HRAF). До 1973 була накопичена інформація про 1267 народів світу. У 1969 році Мердок і Дуглас Уайт (англ.) започаткували «Стандартну кроскультурну вибірку» (англ. «Standard cross-cultural sample»), що складається зі 186 ретельно відібраних культур по всьому світу і спочатку не обмеженою будь-яким числом параметр. «Стандартна кроскультурна вибірка» справила помітний вплив в розвитку сучасної соціально-культурної антропології.

Наступною після «Соціальної структури» великою монографією Мердока стала книга «Африка: Її народи та історія їхньої культури». В обстановці культу польових досліджень, що панував тоді в антропології, книга вченого, який не написав дотепер ніяких праць з африканістики і колишнього, як він сам визнається «в Африці всього тричі, загальною складністю 25 днів», викликала запеклу критику африканістів. Крім того, Мердок застосовував також лінгвістичні методи дослідження, хоча фахівцем у лінгвістиці аж ніяк не був. Однак, пізніші дослідники відзначали парадоксальну справедливість багатьох висновків Мердока та ефективність запропонованої ним методики соціоантропологічної реконструкції.

Останні роки

[ред. | ред. код]

У 1960 році у зв'язку з перевищенням пенсійного віку, Мердок змушений був залишити роботу в Єльському університеті. Однак, Ендрю Меллон, професор соціальної антропології Піттсбурзького університету, запропонував Мердоку працювати у нього, і Мердок з дружиною переїжджає до Піттсбурга. В 1962 Мердок відкриває розділ «Етнологія» в «Міжнародному журналі з культурної та соціальної антропології», що видається в університеті. Цей авторитетний журнал виходить і сьогодні. У Піттсбурзі Мердок викладав до своєї відставки в 1973 році, після чого він переїхав до Філадельфії, щоб жити ближче до сина. Наскільки дозволяли сили та здоров'я, вчений останніми роками продовжував дослідження серед індіанців тенайно (штат Орегон), які починав ще в юності. Джордж Пітер Мердок помер у Девоні у 1985 році.

Основні роботи

[ред. | ред. код]
  • Murdock, GP Correlations of Matrilineal and Patrilineal Institutions. // GP Murdock (ed.) Studies in the Science of Society, New Haven: Yale, 1937.
  • Murdock, GP Social Structure. New York: The MacMillan Company. 1949.
    • Російською мовою: Мердок Дж. П. Соціальна структура. — Москва: ОГІ, 2003. — 606 с.
  • Murdock, GP Africa: Це люди і їхня культура історії. New York: McGraw-Hill. 1959.
  • Murdock, GP Ethnographic Atlas: A Summary. Pittsburgh: The University of Pittsburgh Press. 1967.
  • Murdock, GP; White, Douglas R (1969). Standard Cross-Cultural Sample // Ethnology 8 (4): 329-69.
  • Murdock, GP Atlas of World Cultures. Pittsburgh: The University of Pittsburgh Press. 1981.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]