Джордж Сударшан

Джордж Сударшан
англ. Ennackal Chandy George Sudarshan гінді एन्नाक्कल चांडी जॉर्ज सुदर्शन
Народився	16 вересня 1931(1931-09-16)  Pallomd, Kottayam districtd, Траванкор, Британська Індія, Британська імперія
Помер	14 травня 2018(2018-05-14) (86 років)  Остін, США
Країна	Індія  США
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Мадраський християнський коледжd Рочестерський університет Мадраський університет CMS College Kottayamd Інститут фундаментальних досліджень Тата
Галузь	квантова оптика
Заклад	Гарвардський університет Сірак'юський університет Індійський науковий інститут Техаський університет Інститут математичних наукd Рочестерський університет Інститут фундаментальних досліджень Тата
Науковий керівник	Роберт Маршакd
Аспіранти, докторанти	Mohammad Aslam Khan Khalild Narasimhaiengar Mukundad Hans Hoferd Hans Hoferd Mark McGrew Mimsd Kavan Modid Urjit Ajitlal Yajnikd Mukunda Narasimhaiengard
Членство	Індійська національна академія наук Всесвітня академія наук
Нагороди	медаль Дірака (UNSW) (2010) Majorana Prized (2006) CV Raman Awardd (1970) член Американського фізичного товариства медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (2010) TWAS Prize for Physicsd (1985)
Джордж Сударшан у Вікісховищі

Еннакал Чанді Джордж Сударшан (англ. Ennackal Chandy George Sudarshan; 16 вересня 1931 — 14 травня 2018) — американський фізик-теоретик індійського походження, з 1969 — професор Техаського університету в Остіні і з 1970 — директор Центру теорії елементарних частинок при університеті.

Життєпис

Джордж Сударшан народився у маленькому селі Паллам (князівство Траванкор, тепер штат Керала) на півдні Індії. Він отримав середню освіту в Коледжі церковного місіонерського товариства у Коттаямі, а у 1951 році закінчив Християнський коледж у Мадрасі. У 1952 році він здобув ступінь магістра у Мадраському університеті. Після цього влаштовується в Інститут фундаментальних досліджень Тата (TIFR), де протягом невеликого часу працює під керівництвом авторитетного індійського фізика Хомі Джехангіра Бхабхи. Згодом він перебирається до Нью-Йорка, поступивши до Рочестерського університету, де його науковим керівником стає професор Роберт Маршак. У 1958 році Сударшан здобуває ступінь доктора філософії у цьому ж університеті. Тоді ж він перебирається до Гарвардського університету, щоб приєднатися до професора Джуліана Швінгера як постдокторант.

Науковий доробок

Сударшан зробив значний внесок відразу до декількох напрямів фізичної науки. Разом з Робертом Маршаком він розробив V-A теорію слабкої взаємодії, яка пізніше була перестворена Річардом Фейнманом і Маррі Гелл-Маном та привела у підсумку до створення теорії електрослабкої взаємодії. Фейнман у 1963 році з цього приводу сказав таке: «Відкриття V-A теорії здійснили Сударшан і Маршак, а опублікували її Фейнман і Гелл-Манн».

Також Сударшан розвинув ідею квантової репрезентації когерентного випромінювання. За аналогічну роботу у 2005 році Нобелівською премією був нагороджений Рой Глаубер. У цілому, найбільший внесок науковець зробив саме у квантову оптику, сформулювавши теореми еквівалентності для класичної і квантової оптики, а також теореми для строго квантових оптичних явищ.

Сударшан першим допустив можливість існування тахіонів, частинок, швидкість руху яких завжди більша за швидкість світла. Також завдяки йому (у співавторстві з іншим науковцем) стали поширеними динамічні відображення, що використовуються при вивченні теорії відкритих квантових систем. У співпраці з Байдьянатом Місрою він увів до вжитку термін «квантовий ефект Зенона».

Сударшан викладав у TIFR, Рочестерському університеті, Сірак'юському університеті і у Гарварді. З 1969 він став професором фізичних наук Техаського університету в Остіні, а також старшим професором Індійського наукового інституту. У 1980-ті роки протягом 5-ти років він працював директором Інституту математичних наук в індійському місті Ченнай, не перериваючи наукової практики у США.

Науковець неодноразово мав зустрічі зі знаменитим філософом Джідду Крішнамурті, провадячи з ним дискусії на різну тематику. Окрім фізики, Сударшан також вивчав Веданту, одну із шкіл індуської філософії.

Суперечки щодо Нобелівської премії

Нобелівський комітет не одноразово оминав увагою наукові праці Сударшана, хоча за аналогічні праці інші науковці були нагороджені Нобелівською премією. Найяскравіший випадок мав місце при присудженні нагороди у 2005 році. Група фізиків написали листа у Шведську академію, заявивши, що Сударшан мав би отримати премію разом з Глаубером за їх досягнення в галузі квантової оптики (діагональне представлення або представлення Сударшана-Глаубера). Нобелівський комітет нерідко піддавався критиці за те, що ігнорує праці одних науковців і нагороджує інших за ті ж наукові здобутки

Згодом Сударшан сам прокоментував цю ситуацію в газеті Hindustan Times, не приховуючи свого розчарування рішенням комітету: «Нобелівськая премія з фізики 2005 року була присуджена за мої праці, але мене не було серед тих, хто її отримав. Кожне з відкриттів, яке було відзначене цією премією, ґрунтувалось на моїх дослідженнях. […] Іронія ситуації полягає в тому, що навіть при доступності усіх цих фактів у друці діагональне представлення замість того, щоб називатись „представленням Сударшана“, іменується або як P-представлення (як ніби Глаубер відткрив це першим), або ж у кращому випадку як представлення Глаубера-Сударшана».

Також Сударшан звернув увагу на те, що у 1979 році Нобелівський комітет теж обділив увагою його працю: «Стівен Вайнберг, Шелдон Ґлешоу і Абдус Салам ґрунтувались на роботі, яку я виконав ще будучи 26-річним студентом. Якщо ви даєте премію за якусь споруду, то чи не логічно спочатку нагородити того, хто збудував перший поверх, а вже потім тих, хто збудував другий поверх?»

Нагороди і членства

• Премія імені Рамана (1970)
• Член Індійської національної академії наук (1973)
• Падма Бхушан (1976)
• Медаль Бозе (1977)
• Премія з фізики Всесвітньої академії наук (1985)
• Член Всесвітньої академії наук (1986)
• Падма Вібхушан (2007)
• Премія Майорани (2006)
• Медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (2010)

Бібліографія

• Sudarshan G., Marshak R.E. Introduction to Elementary Particle Physics. — Interscience, 1961.
• Klauder J., Sudarshan G. Fundamentals of Quantum Optics. — W. A. Benjamin Inc, 1968.
  • переклад російською: Клаудер Д.Р., Сударшан Э. Основы квантовой оптики. — М. : Мир, 1970.
• Sudarshan G., Mukunda N. Classical Dynamics: A Modern Perspective. — John Wiley and Sons, 1974.
• A Gift of Prophecy: Essays in Celebration of the Life of Robert Eugene Marshak / ed. G. Sudarshan. — World Scientific, 1995.
• Rothman T., Sudarshan G. Doubt and Certainty. — Perseus Books, 1998.
• Duck I., Sudarshan G. Pauli and the Spin-Statistics Theorem. — World Scientific, 1998.
• Esposito G., Marmo G., Sudarshan G. From Classical to Quantum Mechanics: An Introduction to the Formalism, Foundations and Applications. — Cambridge University Press, 2004.
• Esposito G., Marmo G., Miele G., Sudarshan G. Advanced Concepts in Quantum Mechanics. — Cambridge University Press, 2014.

Див. також

• Квантова оптика
• Квантовий ефект Зенона
• Тахіони
• Слабка взаємодія

Література

• Храмов Ю. А. Сударшан Эннакал Ченди Джордж (Sudarshan Ennakkal Chandy George) // Физики. — М. : Наука, 1983.
• Balasubramanya M.K., Srinivas M.D. Ennackal Chandy George Sudarshan // Physics Today. — 2019. — Т. 72, № 4. — С. 63. — DOI:10.1063/PT.3.4190.
• Special Section: E.C.G. Sudarshan // Current Science. — 2019. — Т. 116, № 2. — С. 177-231.
• Sudarshan: Seven Science Quests: 6–7 November 2006, Austin, Texas, USA // Journal of Physics: Conference Series. — 2009. — Т. 196, № 1.

Посилання

• Sudarshan: Seven Science Quests. The University of Texas. Процитовано 11 травня 2019. 
• Ennackal Chandy George Sudarshan. The University of Texas. Процитовано 11 травня 2019. 
• A LOOK-BACK AT FOUR DECADES OF RESEARCH By ECG SUDARSHAN
• Publications on ArXiv
• Collected works