Джордж Френсіс Фіцджеральд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордж Френсіс Фіцджеральд
англ. George Francis Fitzgerald
Народився3 серпня 1851(1851-08-03)
Дублін, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Помер22 лютого 1901(1901-02-22) (49 років)
Дублін, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
ПохованняMount Jerome Cemeteryd
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьфізик, викладач університету
Alma materТриніті-коледж (Дублін)
Галузьфізика, електромагнетизм
ЗакладТриніті-коледж (Дублін)
Науковий ступіньпрофесор
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Максвеліанціd[1]
Нагороди
CMNS: Джордж Френсіс Фіцджеральд у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіцджеральд.

Джордж Фре́нсіс Фі́цджеральд (англ. George Francis Fitzgerald; 3 серпня 1851 — 22 лютого 1901) — ірландський фізик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джордж Френсіс Фіцджеральд народився в Дубліні у сім'ї Вільяма Фіцджеральда, єпископа протестантської Церкви Ірландії та Енн Френсіс Стоні, сестри відомого фізика і математика Джорджа Стоні. Здобував освіту там же у Триніті-коледжі. Закінчив курс в університеті у 1874 році, де почав працювати з 1877-го. У 1881 році обійняв посаду професора фізики в університеті у Дубліні де і викладав до кінця свого життя.

Поряд з Олівером Лоджем, Олівером Гевісайдом та Генріхом Герцом, Фіцджеральд був провідною фігурою серед групи «максвеллівців» (англ. Maxwellians), якими у кінці 1870-х та протягом 1880-х років було переглянуто, розширено, пояснено і підтверджено положення математичної теорії електромагнітного поля Джеймса Клерка Максвелла[2].

Керуючись рівняннями Максвелла, Фіцджеральд у 1883 році був першим, хто запропонував пристрій для отримання швидко осцилюючих електричних струмів для генерування електромагнітних хвиль. Конструкція була підтверджена експериментально німецьким фізиком Г. Герцом у 1888 році, а згодом, її було використано при створенні бездротового телеграфу[3].

У 1883 році обраний членом Лондонського королівського товариства.

З 1892 до 1893 року обирався президентом Лондонського товариства фізиків[4].

Фіцджеральд одружився 21 грудня 1885 року з Гаррієтт Мері Джеллетт (англ. Harriette Mary Jellett), дочкою Джона Х'юїта Джеллетта (англ. John Hewitt Jellett) очільника Триніті Коледжу. У них народилось троє синів і п'ять дочок[4].

Як послідовник Максвелла, Д. Фіцджеральд розробляв теорію електричних та магнітних явищ. Його наукові публікації з питань електромагнетизму друкували наукові журнали «Transactions of the Royal Society» та «Transactions of the Dublin Society»[5].

Праці Джорджа Фіцджеральда присвячені вивченню електромагнітних хвиль, електролізу, магнітооптичного ефекту Керра, коливального розряду конденсатора, розсіювання рентгенівського випромінювання. У 1883 році отримав математичний вираз для розрахунку енергії, що випромінюється диполем. Для пояснення негативного результату досліду Майкельсона — Морлі у 1892 році висунув незалежно від Г. Лоренца гіпотезу про скорочення розмірів рухомих тіл у напрямку руху (укорочення Лоренца-Фіцджеральда), яка стала важливим кроком на шляху до створення у 1905-му році Альбертом Ейнштейном спеціальної теорії відносності[4].

1899 року вченого нагороджено Королівською медаллю Лондонського королівського товариства[6]. У 1900 році його обрано почесним членом Королівського товариства Единбурга[4].

Джордж Френсіс Фіцджеральд помер 22 лютого 1901 року в рідному місті.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джорджа Фіцджеральда кратеру на зворотному боці Місяця[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Oliver Heaviside / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ Bruce J. Hunt The Maxwellians [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Cornell University Press, 2005. — 266 p.
  3. ↑ Professor Reville, William (2001). George Francis FitzGerald — Eminent Irish Physicist [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — University College Cork.
  4. ↑ а б в г Lees, Charles Herbert FitzGerald, George Francis [Архівовано 30 травня 2020 у Wayback Machine.]. / Dictionary of National Biography, 1912 supplement. London: Smith, Elder & Co., 1912.
  5. ↑ Фицджеральд, Джордж Френсис // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  6. ↑ Royal Medal [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.).
  7. ↑ Fitzgerald. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 23 листопада 2014. (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Храмов Ю. А. Фитцджеральд Джордж Фрэнсис (Fitzgerald George Francis) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 278. — 400 с. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джордж Френсіс Фіцджеральд
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Френсіс_Фіцджеральд&oldid=42300818