Джордж Шульц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордж Шульц
англ. George Pratt Shultz
GPShultz.jpeg
Народився 13 грудня 1920(1920-12-13)[1][2] (98 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство
(підданство)		 Flag of the United States.svg США
Діяльність економіст, офіцер, дипломат, викладач університету, політик, бізнесмен
Alma mater Принстонський університет і Массачусетський технологічний інститут
Володіє мовами англійська[3]
Заклад Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет, Чиказький університет і MIT Sloan школа менеджменту[d]
Учасник Друга світова війна
Членство Американська академія мистецтв і наук і Mont Pèlerin Society[d]
Magnum opus Співпраця[4]
Посада державний секретар США
Партія Республіканська партія США
Конфесія Єпископальна церква
У шлюбі з Charlotte Mailliard[d]
Автограф George Pratt Shultz Signature.svg
Нагороди

Джордж Претт Шульц (англ. George Pratt Shultz; нар. 13 грудня 1920(19201213), Нью-Йорк) — американський політик і державний діяч, держсекретар США при президентстві Р. Рейгана.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Нью-Йорку. В 1938 році закінчив школу Loomis Chaffee School в Коннектикуті, потім навчався в Принстонському університеті, де отримав ступінь бакалавра економіки в 1942 році. Після цього вступив до Корпусу морської піхоти США, де служив до 1945 року і дослужився до капітана. В 1949 році отримав ступінь PhD з промислової економіки в Массачусетському технологічному інституті.

Під час служби на Гаваях зустрів свою майбутню дружину Олену Марію О'Брайен (Helena Maria «Obie» O'Brien, 1915-1995). У них було п'ятеро дітей. В 1997 у оженився на Шарлотті Мейліард Свіг (Charlotte Mailliard Swig) в Сан-Франциско.

Викладав на економічному факультеті та в школі менеджменту Массачусетського технологічного інституту з 1948 по 1957, з перервою в 1955, коли він працював у раді економічних радників президента Ейзенхауера. В 1957 році Шульц перейшов до школи бізнесу Чиказького університету, де став деканом в 1962 році.

Працював міністром праці в адміністрації Річарда Ніксона з 1969 по 1970 рік, після чого став директором Адміністративно-бюджетного управління Президента США. З травня 1972 по травень 1974 року був міністром фінансів. У цей період був припинений Золотий стандарт долара і згорнута Бреттон-Вудська система.

Державний секретар США[ред. | ред. код]

Офіційний портрет Шульца

В 1974 році залишив уряд, щоб стати головою та директором корпорації Bechtel. 16 липня 1982 року був призначений президентом Рональдом Рейганом Державним секретарем США. Деякими вважався «голубом» у зовнішній політиці. З іншого боку Шульц був ведучим захисником вторгнення США в Нікарагуа. В 1983 році сказав в Конгресі що: «Ми повинні вирізати Нікарагуанські ракову пухлину». Він також був проти переговорів з урядом Даніеля Ортеги. Під час Першої інтифади (див. Арабо-ізраїльський конфлікт), Шульц запропонував міжнародну угоду про автономію для Західного берега річки Йордан і сектора Газа. Був присутній на похоронах Леоніда Ілліча Брежнєва 15 листопада 1982 в Москві.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Шульц покинув уряд 20 січня 1989 року, але продовжує залишатися одним із стратегів Республіканської партії. Шульц здивував багатьох, першим з великих республіканців закликавши до легалізації легких наркотиків. Він підписався під зверненням, опублікованому в New York Times 8 червня 1998 року, яка твердила «Ми вважаємо, що глобальна війна з наркотиками зараз приносить більше шкоди, ніж самі наркотики».

У серпні 2003 році Шульц був призначений співголовою (разом з Ворреном Баффетом) Ради з економічного відновлення Каліфорнії, групи радників кандидата в губернатори Каліфорнії Арнольда Шварценеггера.

25 вересня 2007 році разом з кількома іншими держсекретарями США у відставці підписав лист, що закликає Конгрес США не приймати резолюцію 106 про геноцид вірмен[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ http://www.nytimes.com/1992/09/07/us/albert-rees-71-labor-economist-and-an-adviser-to-president-ford.html
  5. ↑ Letter from the Former Secretaries of State. Архів оригіналу за 30 жовтень 2007. Процитовано 20 грудень 2013. 

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
 
Томас Джефферсон • Едмунд Рендолф • Тімоті Пікеринг • Джон Маршалл • Джеймс Медісон • Роберт Сміт • Джеймс Монро • Джон Квінсі Адамс • Генрі Клей • Мартін ван Бюрен • Едвард Лівінгстон • Луїс Маклейн • Джон Форсайт • Даніель Вебстер • Абель Паркер Апшер • Джон Колдвелл Келхун • Джеймс Б'юкенен • Джон Міддлтон Клейтон • Даніель Вебстер • Едвард Еверетт • Вільям Лернд Марсі • Льюїс Касс • Джеремайа Саллівен Блек • Вільям Генрі Сьюард • Еліягу Бенджамін Вошберн • Гамільтон Фіш • Вільям Максвелл Евартс • Джеймс Гіллеспі Блейн • Фредерік Теодор Фрелінгхойзен • Томас Френсіс Бейард • Джеймс Гіллеспі Блейн • Джон Вотсон Фостер • Волтер Квінтін Грешам • Річард Олні • Джон Шерман • Вільям Руфус Дей • Джон Мілтон Гей • Еліу Рут • Роберт Бекон • Філандер Чейз Нокс • Вільям Дженнінгс Браян • Роберт Лансінг • Бейнбрідж Колбі • Чарльз Еванс Г'юз • Френк Біллінгс Келлог • Генрі Льюїс Стімсон • Корделл Голл • Едвард Стеттініус • Джеймс Френсіс Бірнс • Джордж Маршалл • Дін Ачесон • Джон Фостер Даллес • Крістіан Гертер • Дін Раск • Вільям Пірс Роджерс • Генрі Кіссинджер • Сайрус Венс • Едмунд Маскі • Александр Гейг • Джордж Шульц • Джеймс Бейкер • Лоуренс Іґлберґер • Воррен Кристофер • Мадлен Олбрайт • Колін Павелл • Кондоліза Райс • Гілларі Клінтон • Джон Керрі • Рекс Тіллерсон • Майк Помпео
Seal of the United States Department of State.svg
 
Александер Гамілтон (1789—1795) • Олівер Волкотт (1795—1800) • Семюел Декстер (1801—1801) • Альберт Галлатін (1801—1814) • Джордж Вашингтон Кемпбелл (1814—1814) • Олександр Джеймс Даллас (1814—1816) • Вільям Гарріс Кроуфорд (1816—1825) • Річард Раш (1825—1829) • Семюель Інгем (1829—1831) • Луїс Маклейн (1831—1833) •  …  Джозеф Уокер Барр (1968—1969) • Девід Кеннеді (1969—1971) • Джон Конналлі (1971—1972) • Джордж Шульц (1972—1974) • Вільям Саймон (1974—1977) • Міхаель Блюменталь (1977—1979) • Джордж Вільям Міллер (1979—1981) • Дональд Ріган (1981—1985) • Джеймс Бейкер (1985—1988) • Ніколас Брейді (1989—1993) • Ллойд Бентсен (1993—1994) • Роберт Рубін (1995—1999) • Лоуренс Саммерс (1999—2001) • Пол О'Нілл (2001—2002) • Джон Сноу (2003—2006) • Генрі Полсон (2006—2009) • Тімоті Гайтнер (2009—2013) • Джейкоб Лью (2013—2017) • Стівен Мнучін (з 2017)
Seal of the United States Department of the Treasury.svg
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Шульц&oldid=24978378