Джордж Шульц

Джордж Шульц
англ. George Pratt Shultz
Народився	13 грудня 1920(1920-12-13)[…] (99 років) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Громадянство (підданство)	США
Діяльність	економіст, офіцер, дипломат, викладач університету, політик, бізнесмен
Alma mater	Принстонський університет і Массачусетський технологічний інститут
Знання мов	англійська
Заклад	Массачусетський технологічний інститут, Стенфордський університет, Чиказький університет і MIT Sloan школа менеджментуd
Учасник	Друга світова війна
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Mont Pelerin Societyd
Magnum opus	Співпраця
Посада	державний секретар США
Партія	Республіканська партія США
Конфесія	Єпископальна церква
У шлюбі з	Charlotte Mailliardd
Автограф
Нагороди	Democracy Service Medald Каліфорнійська зала славиd (2010) премія Румфорда (2008) Sylvanus Thayer Awardd (1992) Заслужений член Американської економічної асоціаціїd doctor honoris causa of Keiō Universityd Член Американської академії мистецтв і наукd honorary doctor of the Peking Universityd (2007)
Медіафайли у Вікісховищі

Джордж Претт Шульц (англ. George Pratt Shultz; нар. 13 грудня 1920(19201213), Нью-Йорк) — американський політик і державний діяч, держсекретар США при президентстві Р. Рейгана.

Біографія

Народився в Нью-Йорку. В 1938 році закінчив школу Loomis Chaffee School в Коннектикуті, потім навчався в Принстонському університеті, де отримав ступінь бакалавра економіки в 1942 році. Після цього вступив до Корпусу морської піхоти США, де служив до 1945 року і дослужився до капітана. В 1949 році отримав ступінь PhD з промислової економіки в Массачусетському технологічному інституті.

Під час служби на Гаваях зустрів свою майбутню дружину Олену Марію О'Брайен (Helena Maria «Obie» O'Brien, 1915-1995). У них було п'ятеро дітей. В 1997 у оженився на Шарлотті Мейліард Свіг (Charlotte Mailliard Swig) в Сан-Франциско.

Викладав на економічному факультеті та в школі менеджменту Массачусетського технологічного інституту з 1948 по 1957, з перервою в 1955, коли він працював у раді економічних радників президента Ейзенхауера. В 1957 році Шульц перейшов до школи бізнесу Чиказького університету, де став деканом в 1962 році.

Працював міністром праці в адміністрації Річарда Ніксона з 1969 по 1970 рік, після чого став директором Адміністративно-бюджетного управління Президента США. З травня 1972 по травень 1974 року був міністром фінансів. У цей період був припинений Золотий стандарт долара і згорнута Бреттон-Вудська система.

Державний секретар США

Офіційний портрет Шульца

В 1974 році залишив уряд, щоб стати головою та директором корпорації Bechtel. 16 липня 1982 року був призначений президентом Рональдом Рейганом Державним секретарем США. Деякими вважався «голубом» у зовнішній політиці. З іншого боку Шульц був провідним захисником вторгнення США в Нікарагуа. В 1983 році сказав в Конгресі що: «Ми повинні вирізати Нікарагуанську ракову пухлину». Він також висловлювався проти переговорів з урядом Даніеля Ортеги. Під час Першої інтифади (див. Арабо-ізраїльський конфлікт), Шульц запропонував міжнародну угоду про автономію для Західного берега річки Йордан і сектора Газа. Був присутній на похоронах Леоніда Ілліча Брежнєва 15 листопада 1982 в Москві.

Подальше життя

Шульц покинув уряд 20 січня 1989 року, але продовжує залишатися одним із стратегів Республіканської партії. Шульц здивував багатьох, першим з великих республіканців закликавши до легалізації легких наркотиків. Він підписався під зверненням, опублікованому в New York Times 8 червня 1998 року, яка твердила «Ми вважаємо, що глобальна війна з наркотиками зараз приносить більше шкоди, ніж самі наркотики».

У серпні 2003 році Шульц був призначений співголовою (разом з Ворреном Баффетом) Ради з економічного відновлення Каліфорнії, групи радників кандидата в губернатори Каліфорнії Арнольда Шварценеггера.

25 вересня 2007 році разом з кількома іншими держсекретарями США у відставці підписав лист, що закликає Конгрес США не приймати резолюцію 106 про геноцид вірмен

Література

• В. І. Головченко. Шульц Джордж Претт // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Л. В. Губерський (голова). — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.