Джо Байден

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джозеф Робінетт Байден молодший
англ. Joseph Robinette Biden Jr.
Джозеф Робінетт Байден молодший
Seal of the President of the United States.svg 46-й Президент США
Нині на посаді
На посаді з 20 січня 2021
Віцепрезидент Камала Гарріс
Попередник Дональд Трамп
Seal of the Vice President of the United States.svg 47-й Віцепрезидент США
20 січня 2009 — 20 січня 2017
Президент Барак Обама
Попередник Дік Чейні
Наступник Майк Пенс
Seal of the United States Senate.svg Сенатор США від штату Делавер
3 січня 1973 — 15 січня 2009
Попередник Джеймс Боггс
Наступник Тед Кауфман
Народився 20 листопада 1942(1942-11-20) (78 років)
Скрентон, Пенсильванія, США
Відомий як політик, адвокат, викладач університету
Місце роботи Пенсильванський університет і Widener Universityd
Громадянство США США
Національність Ірландець
Освіта Сиракузький університетd (1968)[1][2], Делаверський університет (1965)[1] і Archmere Academyd (1961)[1][2]
Політична партія Демократична партія США
Батько Джозеф Робінетт Байден старшийd[2]
Мати Катрін Євгенія «Джин» Фіннеґанd[3]
У шлюбі з Нейлія Гантер
Джилл Трейсі Джейкобс
Діти Бо Байден, Наомі Байденd[2], Гантер Байден і Ешлі Байден
Релігія Католицизм
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Орден Свободи — 2017
Орден Перемоги імені Святого Георгія
Орден Трьох зірок
Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 1 класу
Підпис Joe Biden signature.svg
joebiden.com
joebiden.com/es/inicio/

Джо́зеф Робіне́тт Ба́йден-моло́дший, відомий як Джо Ба́йден (англ. Joseph "Joe" Robinette Biden, Jr.; нар. 20 листопада 1942, Скрентон, Пенсильванія, США) — американський державний і політичний діяч. Чинний президент США з 20 січня 2021 року.

Сенатор США від штату Делавер (1973—2009), віцепрезидент США (2009—2017), переможець президентських виборів 2020 року.

У 1973—2009 роках став одним з наймолодших сенаторів США, обійнявши цю посаду у тридцятилітньому віці. У 1987—1995 роках очолював юридичний комітет Сенату, а у 2001—2003 та 2007—2009 роках — комітет із міжнародних відносин. Був автором резолюції Сенату про початок військової операції у Югославії 1999 року.

Байден двічі (1988 та 2008 року) невдало пробував отримати посаду президента: обидва рази він не зумів здобути номінацію від Демократичної партії та був змушений зняти свою кандидатуру. 2008 року став кандидатом на віцепрезидента США разом із висуванцем на посаду президента Бараком Обамою; Обама і Байден виграли вибори 2008 року та вибори 2012 року, тож Байден обіймав посаду віцепрезидента США з січня 2009 року до січня 2017 року.

Байден вирішив не балотуватися на пост президента на виборах 2016 року та підтримав кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон, яка зрештою програла вибори кандидату від Республіканської партії Дональду Трампу. Натомість Байден взяв участь у президентських перегонах 2020: він успішно здобув номінацію від Демократичної партії та був опонентом Трампа на загальних президентських виборах у листопаді 2020 року. Байден здобув перемогу на виборах, ставши першим за майже 30 років кандидатом, який переміг на виборах чинного президента[k 1][4]. Він також став найстарішим президентом в історії США.

На самому початку президентства Байден підписав серією указів, якими скасував найбільш принципові рішення попередника. Зокрема, розпорядився повернути США до Паризької кліматичної угоди 2015 року, скасував заборону на в'їзд до США для громадян деяких країн із мусульманським населенням, зупинив будівництво прикордонної стіни на кордоні з Мексикою, скасував будівництво нафтопроводу Keystone XL. 2021 року скасував санкції щодо газопроводу «Північний потік-2», введені 2017 року Дональдом Трампом проти Росії за її втручання у вибори у США та участь у війні проти України та Сирії.[джерело?]

Життєпис

Байден 1965 року

Народився 20 листопада 1942 року в Скрентоні, Пенсильванія, у католицькій родині вихідців з Ірландії. Його батька звали Джозеф Робінетт Байден старший (англ. Joseph Robinette Biden senior), а матір — Катрін Євгенія «Джин» Фіннеґан (англ. Catherine Eugenia «Jean» Finnegan). Джозеф був старшою дитиною в сім'ї, один із його дідів був сенатором від штату Пенсильванія. Коли Джозефу було 10 років, його сім'я переїхала в Клеймонт, штат Делавер, де батько Байдена продавав автомобілі.

1961 року закінчив католицьку підготовчу школу англ. «Archmere Academy», де захоплювався спортом, грав у американський футбол[5]. Вищу освіту здобув в Університеті Делавера в Ньюарку, де вивчав історію і політичні науки.

Після закінчення університету 1965 року вирішив почати кар'єру юриста, вступив до юридичного коледжу Сірак'юс у Нью-Йорку, який закінчив 1968 року зі ступенем доктора правознавства. З молодих років Байден страждає на заїкання, однак зумів частково його подолати[6]. Крім того, через астму він був змушений кинути гру у футбол і з цієї ж причини не відправився воювати до В'єтнаму.

1969 року Байден вступив до адвокатської колегії Делавера та працював у Вілмінгтоні, де згодом заснував власну адвокатську фірму. У 1970 році успішно балотувався в окружну раду округу Ньюкасл у штаті Делавер і був її членом із 1970 до 1972 року.

Сенатор

Байден із другою дружиною Джилл за молодих років

1972 року обраний до Сенату США від Демократичної партії завдяки енергійній передвиборчій кампанії, випередивши на 1,4 % голосів популярного республіканського кандидата Кейла Боґґса (Cale Boggs). Незабаром після перемоги Байдена на виборах його дружина Нейлія Гантер (Neilia Hunter Biden), з якою він познайомився під час навчання в юридичному коледжі, і дочка Наомі Христина (Naomi Christina) загинули в автомобільній катастрофі, а сини Джозеф Байден III (Joseph Biden III) і Роберт Гантер (Robert Hunter) отримали важкі опіки. Байден хотів відмовитися від місця в Конгресі, та за наполяганням лідера демократів у Сенаті Майка Менсфілда (Mike Mansfield) все ж погодився зайняти цю посаду. Байден був поряд із синами, коли 3 січня 1973 року просто у приміщенні лікарні склав присягу, що зробило його одним із наймолодших сенаторів в історії США при віковому цензі для цієї посади в 30 років.

У Сенаті увійшов до складу комітетів із зовнішньої політики та правової політики і зосередився на змінах законодавства щодо захисту довкілля та захисту прав споживачів. Також закликав до посилення відповідальності уряду за економічну та соціальну політику. 1974 року журнал «Time» включив Байдена до списку «200 осіб майбутнього». У січні 1975 року Байден увійшов до зовнішньополітичного комітету, а в січні 1977 року став членом юридичного комітету Сенату США.

Байден успішно переобирався в Сенат у 1978 і 1984 роках, за нього віддали голоси 58 і 60 відсотків виборців Делавера відповідно. Байдена вважали хорошим політиком та оратором і називали одним із ймовірних кандидатів на посаду президента США від Демократичної партії на виборах 1984 року.

Популярною стала гостра критика, якій Байден піддав на слуханнях Сенату 1986 року державного секретаря Джорджа Шульца (George Shultz). Байден звинувачував його в підтримці політики апартеїду в ПАР. Також Байден головував на сенатських слухання щодо призначення суддею Верховного суду США Роберта Борка (Robert Bork), кандидатура якого була висунута президентом Рональдом Рейганом, але відкинута Сенатом. Також Байден був одним із головних прихильників створення сенатського комітету зі прав людини та брав участь у складанні акту про захист довкілля.

У 1988 році Байден, як голова сенатського комітету з міжнародних відносин, відвідав Москву на запрошення голови президії Верховної Ради СРСР Андрія Громико. Під час зустрічі вони обговорювали ратифікацію радянсько-американського Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності[7][8].

Президентські перегони 1988

9 червня 1987 року Байден заявив, що братиме участь на виборах президента США. На той час він очолював юридичний комітет у Сенаті та користувався популярністю як молодий ліберальний політик та експресивний оратор. Байден оголосив про те, що хоче скасувати нововведення епохи Рейгана. Він непогано почав виборчу кампанію та навіть якийсь час лідирував серед кандидатів від Демократичної партії за обсягом зібраних спонсорських коштів (фандрейзинг). Проте восени розкрилися деталі з біографії Байдена: всупереч його запевненням про те, що він був найкращим випускником підготовчої школи, університету та юридичного коледжу, журналісти виявили його справжні результати, які показували, що в нього були погані оцінки. Крім того, під час навчання в юридичному коледжі він був звинувачений у плагіаті.

У вересні 1987 року пресслужба Майкла Дукакіса (Michael Dukakis), іншого кандидата від Демократичної партії, розповсюдила відеозапис, на якому порівнювалися виступи Байдена та чинного лідера Лейбористської партії Великої Британії Ніла Кіннока (Neil Kinnock): з'ясувалося, що Байден копіював багато фраз британського лейбориста. Після цих скандалів 23 вересня 1987 року Байден зняв свою кандидатуру з виборів, оголосивши про те, що його задушила «гіпертрофована тінь минулих помилок».

1988 року в Байдена діагностовано аневризму двох судин головного мозку, в критичному стані він був доставлений у шпиталь, де йому була зроблена термінова операція. Байден зміг повернутися до роботи в Сенаті через 7 місяців після неї.

Законодавча діяльність

Байден під час виступу з нагоди підписання Закону про боротьбу з насильством та правоохоронну діяльність 1994 року

Байден переобирався в Сенат від штату Делавер в 1990, 1996 і 2002 роках, щоразу набираючи близько 60 відсотків голосів виборців. На посту голови юридичного комітету Сенату Байден був автором багатьох законів, зокрема Закону про боротьбу з насильством та правоохоронну діяльність (Violent Crime Control and Law Enforcement Act of 1994), що збільшив повноваження та фінансування поліції, і що розширило сферу застосування федерального законодавства на противагу законодавствам окремих штатів. Також він був одним з авторів Акту про протидію насильству над жінками (Violence Against Women Act of 1994), прийнятого Сенатом 1994 року й визнаного 2000 року Верховним судом неконституційним.

1997 року став впливовою особою в комітеті з зовнішньої політики Сенату. Позиція Байдена щодо Югославії зіграла велику роль в ухваленні рішень президентом Біллом Клінтоном. Байден першим називав Слободана Милошевича військовим злочинцем, також він запропонував мусульманам-боснійцям почати розслідування військових злочинів югославського керівництва і потім був активним прихильником завдання повітряних ударів по Сербії. Байден очолював зовнішньополітичний комітет уперше з середини 2001 до початку 2003 року. На цій посаді, після терактів 11 вересня 2001 року, підтримав військове втручання до Афганістану. Байден вважав допустимим вторгнення до Іраку за умови, що всі дипломатичні шляхи зі зміщення Саддама Хусейна були вичерпані, проте 2002 року він підтримав резолюцію Сенату про військову інтервенцію. Крім того, він виступав проти створення національної протиракетної оборони США (НПРО). У червні 2007 року, після того, як демократи повернули собі більшість у Сенаті, Байден знову став головою зовнішньополітичного комітету. На цій посаді Байден оголосив про те, що підтримує іракський федералізм і хоче розділення Іраку між курдами, шиїтами та сунітами.

Залишаючись членом правового комітету Сенату, Байден став одним з авторів нового закону про кримінальні злочини 2007, що посилив відповідальність за злом комп'ютерів, файлообмін матеріалами, захищеними авторськими правами, і дитячу порнографію. З 2004 року Байден очолював кокус (неформальне об'єднання конгресменів) по боротьбі з наркотиками, був автором законів про посилення відповідальності за розповсюдження та застосування кетаміну, флунітразепаму й «екстазі». Також Байден був серед авторів закону про підвищення доступності вищої освіти в США та нового законодавства про безпеку на залізницях.

2004 року відмовився від участі на виборах президента, і, коли його ім'я було назване серед ймовірних кандидатур напарника Джона Керрі, він порадив кандидатові від демократів взяти за віцепрезидента республіканця Джона Маккейна.

Участь у президентських перегонах 2008 р.

31 січня 2007 року оголосив про те, що братиме участь у виборах президента США. Його шанси оцінювалися як достатньо невисокі в порівнянні з іншими кандидатами від Демократичної партії: Бараком Обамою і Гілларі Клінтон. Під час виборчої компанії він відкинув пропозицію стати державним секретарем у разі перемоги президента-демократа. Байдену дорікали за те, що він неодноразово робив необережні заяви: зокрема, він назвав Обаму «першим мейнстримовим афроамериканцем», якій «уміє говорити, розумний, акуратний і має добрий вигляд». На кокусах у штаті Айова 3 січня 2008 року Байден зайняв останнє місце з 1 відсотком голосів і зняв свою кандидатуру.

Байден і Обама під час агітації, 2008 рік

Після закінчення бойових дій під час загострення конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 року Байден прилітав до Тбілісі, зустрічався там із президентом Грузії Михеілом Саакашвілі й пообіцяв переконати Сенат США виділити Грузії допомогу в розмірі 1 мільярда доларів.

22 червня 2008 року заявив про те, що не відмовиться від поста віцепрезидента, якщо йому його запропонують. 22 серпня стало відомо, що Барак Обама вибрав Байдена як напарника для проведення президентської компанії, передвиборчий штаб Обами підтвердив цю звістку наступного дня. На думку експертів, Байден був висунутий Обамою як кандидат на посаду віцепрезидента за навички в законотворенні й зовнішній політиці, яких не вистачало самому Обамі, а також за те, що він умів взаємодіяти з республіканцями. Крім того, це висунення за задумом Обами мало допомогти схилити на його сторону виборців-католиків. Байдена з призначенням привітав конкурент Обами — Маккейн, з яким Байден багато працював у Сенаті й з яким був солідарний щодо бачення зовнішньої політики щодо Афганістану, Іраку, Пакистану і боротьби з тероризмом. Кандидатури Обами і Байдена були затверджені на з'їзді Демократичної партії 28 серпня.

У вересні 2008 року опублікував відомості про доходи, 2007 року він заробив 319 853, а його дружина — 66 546 доларів. Зроблено це було для того, щоб примусити розкрити відомості про доходи й кандидатку у віцепрезиденти від республіканців — Сару Пейлін.

2 жовтня 2008 року відбулися передвиборчі дебати між Байденом і Пейлін. Ці віцепрезидентські дебати зібрали найбільшу аудиторію телеглядачів в історії і навіть обігнали за популярністю президентські дебати між Обамою і Маккейном. За результатами опитувань, перемогу на дебатах отримав Байден.

Обама та Байден отримали перемогу на загальних виборах 4 листопада, набравши голоси 51 % виборців і заручившись підтримкою понад 300 вибірників при 270 необхідних.

Віцепрезидентство (2009—2017)

Президентські вибори 2020

14 квітня 2020 року колишній президент США Барак Обама підтримав Байдена на виборах президента[9], 28 квітня Гілларі Клінтон також підтримала його кандидатуру[10]. Противники Байдена на чолі з Дональдом Трампом звинувачують його в ментальній неспроможності керувати країною, хоч не існує жодних доказів, що підтверджували б когнітивні порушення в колишнього віцепрезидента.[11][12]

Джо Байден оголошує про участь у виборчих перегонах 2020 року

Згідно з опитуваннями, проведеними на початку травня 2020 року, рейтинг Байдена випереджав чинного президента Дональда Трампа (46 % проти 42 %)[13]. Натомість на початку червня розрив у рейтингах збільшився. Згідно з травневими опитуваннями, Байден випереджав Трампа на 10 %[14]. На початку червня розрив у рейтингу кандидатів посилився, склавши 14 % (38 % і 52 %)[15].

6 червня Демократична партія офіційно висунула Байдена кандидатом у президенти на виборах 2020 року. Його підтримали 1995 делегатів[16][17].

У липні видання «Економіст» оцінило ймовірність перемоги Байдена на виборах у 91 %. Результати виборів визначатимуться не більшістю голосів виборців, а розподілом голосів у колегії виборників, число яких за того чи іншого кандидата залежить від результатів голосування в конкретних штатах[18][19].

21 серпня Байден офіційно погодився стати кандидатом у президенти США від Демократичної партії[20].

7 листопада аналітики ключових американських медіа оголосили, що Джо Байден переміг Трампа, та є переможцем виборів у США, закріпивши за собою понад 270 голосів виборників[21]. Чинний президент США Дональд Трамп заявив, що вибори далекі від фіналу, а медіаресурси його конкурента Джо Байдена підіграють йому, оголошуючи його переможцем[22]. Американська сенаторка і юристка Камала Гарріс обрана на посаду віцепрезидентки разом із Байденом[23].

13 листопада завершили підрахунок голосів у всіх штатах США. За результатом підрахунку, Джо Байден набрав 306 голосів виборників, а Дональд Трамп — 232 голоси[24]. Інавгурація Байдена Президентом США була запланована на 20 січня 2021 року у Вашингтоні, де напередодні церемонії було введено посилені заходи безпеки[25].

Президентство

30 листопада 2020 року стало відомо, що Джо Байден створить команду комунікацій у Білому домі, де ключові посади обійматимуть жінки, а також оголосив про обрання Джен Псакі майбутньою прессекретаркою Білого Дому[26].

16 грудня лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл визнав перемогу Байдена на президентських виборах та закликав своїх колег не заперечувати результатів волевиявлення[27][28].

20 січня 2021 року Байден склав присягу як 46-й президент США.[29] На інавгурації Байдена в Вашингтоні чергували понад 20 тис. військовослужбовців, що стерегли порядок[30].

25 березня 2021 року Байден оголосив про плани балотуватися на другий термін[31]. «Мій план — балотуватися на переобрання, це моє сподівання», — сказав політик і додав, що «сподівався б», що нинішня віцепрезидентка США Камала Гарріс стане його партнеркою в разі балотування на новий термін.

Кадрова політика

20 січня 2021 року новим віце-президентом вперше в історії стала колишня сенаторка від Каліфорнії Камала Гарріс.

Держсекретарем при Байдені став 58-річний Ентоні Блінкен. Блінкен є довіреною особою новообраного президента після того, як вони з Байденом разом працювали в комітеті Сенату з міжнародних справ у 2002—2008 роках. Пізніше він працював радником Байдена з питань національної безпеки, коли той був віцепрезидентом за Обами. Як і Байден, Блінкен часто наголошував на важливості міжнародних союзів для США. Передбачається, що він докладе зусиль, щоб уладнати численні дипломатичні суперечки із союзниками США, які виникли за адміністрації Трампа. Переконаний прихильник НАТО. 26 січня Сенат США затвердив Тоні Блінкена держсекретарем США[32].

Директором ЦРУ став Вільям Бернс, який має стати першим в історії головою Центрального розвідувального управління США з досвідом роботи дипломатом. Його тривала кар'єра в Держдепартаменті США з 1982 до 2014 року означає, що він візьметься за два напрямки, пріоритетні для нової адміністрації: Росію та Іран. 64-річний Бернс працював послом у Росії за президента-республіканця Джорджа Буша-молодшого, а також вважається головною особою, що вела таємні переговори, які проклали дорогу для ядерної угоди Ірану зі світовими державами 2015 року за президентства Обами. Він заявляв, що підтримує відновлення умов цієї знакової угоди, з якої США вийшли зусиллями президента Дональда Трампа. Бернс працював під керівництвом п'яти американських президентів (як демократів, так і республіканців) та добре знається в більшості напрямків зовнішньої політики.

Радником із питань національної безпеки став Джейк Салліван. Йому 44 роки. Він став наймолодшим радником із питань національної безпеки за пів століття. Він уже працював радником із питань національної безпеки новообраного президента новообраного президента, який був віцепрезидентом в адміністрації Обами. Салліван також працював керівником відділу планування політики держсекретарки Гілларі Клінтон та Барака Обами та став одним із найближчих стратегічних радників. Він заявив, що хотів би повернути Іран «назад у коробку», тобто в межі розірваної ядерної угоди, та змусити Тегеран знову дотримуватись її умов.

Міністром оборони став чотиризірковий генерал США у відставці, що служив у армії США понад 40 років Ллойд Остін, який керував скороченням американських військ в Іраку та їх збільшенням в Афганістані і шукав відповідь США на загрозу від екстремістського угруповування «Ісламська держава»

Представницею США в ООН стала 68-річна Лінда Томас-Грінфілд — дипломатка, що працювала на дипломатичній службі близько 35 років, поки її не звільнили з посади. Окрім роботи послом у Ліберії, вона також виконувала багато дипломатичних завдань за кордоном у таких країнах як Пакистан, Кенія та Ямайка.

Міністром юстиції став 68-річний Меррік Гарланд. Він був першим кандидатом колишнього президента США Барака Обами на місце у Верховному суді у 2016 році, на зміну покійному Антоніну Скалії. Але Гарланд не отримав схвалення республіканців у Сенаті, попри тривалий і поважний досвід роботи у федеральному апеляційному суді.

Під час своєї президентської кампанії Байден обіцяв покласти край расовій дискримінації в системі правосуддя за допомогою набору реформ, зокрема скасування смертної кари на федеральному рівні, а також забезпечення відповідальності поліції за будь-які систематичні порушення перед Міністерством юстиції[33].

Перші рішення на посаді президента

Відразу після вступу на посаду Байден планував підписати 17 указів. Телекомпанія CNN, виходячи з опису цих указів, стверджує, що 9 із 17 документів будуть присвячені скасуванню раніше ухвалених рішень його попередника, президента Дональда Трампа. Президент США Джо Байден відразу після вступу на посаду має підписати 17 указів, тексти яких вже підготовлені. При цьому йдеться про понад 100 скасованих рішень Трампа, оскільки деякі підписані Байденом документи будуть скасовувати відразу кілька указів його попередника.

Вісім принципово нових рішень Байдена є такими:

  1. Запустити антикоронавірусну ініціативу «сто днів у масках», яка запровадить вимогу носіння масок та соціальне дистанціювання у федеральних установах і закличе зробити те саме керівництво штатів.
  2. Створити посаду координатора з питань протидії COVID-19, відповідального зокрема за виробництво та доставку вакцин.
  3. Продовжити до як мінімум до 30 вересня відтермінування виплати студентських боргів.
  4. Запровадити заходи для запобігання дискримінації в працевлаштуванні на базі статі або сексуальної орієнтації.
  5. Відтермінувати депортацію та продовжити дозвіл на роботу для ліберійців, які втекли до США від режиму, до 30 червня 2022 року.
  6. Запровадити захист для тих, хто прибув до США з дітьми (частково це скасовує наміри Трампа скасувати цей захист)[34].
  7. Вже в перший день президентства Джо Байден скасував указ Трампа, який забороняв в'їзд у США з кількох переважно мусульманських країн, і призупинив будівництво стіни на кордоні з Мексикою, яку за попереднього президента цілодобово будували до останнього дня.
  8. У заяві щодо скасування заборони на в'їзд із країн йдеться, що це було «плямою на нашій національній совісті» і не відповідало «нашій давній історії прийняття людей будь-якого віросповідання — так само, як і людей без релігійної ідентифікації».

Також Байден призупинив процес виходу країни зі Всесвітньої організації охорони здоров'я, розпочатий його попередником. Крім того, він обіцяв скасування запровадженої Трампом заборони на рекрутування в збройні сили трансгендерів і заборони на фінансову допомогу закордонним організаціям, які перешкоджають абортам[35].

Перші сто днів президентства

Головним досягненням Байдена за перші сто днів президентства стало розширення постачання вакцин COVID-19 і прискорення імунізації в країні. Від часу вступу Байдена на посаду було вакциновано близько 220 млн осіб, і запасів достатньо з розрахунку на кожного дорослого. Щоденна середня кількість померлих за день скоротилась з більш ніж 4 тисяч до менш як 1 тисячі.

Основні теми президентства Байдена були сформовані під час його звернення до Конгресу 28 квітня. Акцент було зроблено на ролі федерального уряду як у стимулюванні економіки, так і в наданні основних послуг і фінансової підтримки громадян; на боротьбі з расизмом та зміною клімату, модернізації інфраструктури та підвищенні конкурентоспроможності країни. Є також готовність підвищити оподаткування корпорацій і багатих людей, щоб оплатити частину витрат, пов'язаних із здійсненням цих ініціатив.

У плані зовнішньої політики Байден підтримує багатосторонність. Так, він повернув США до Світової організації охорони здоров'я та Паризької хартії з клімату, а його адміністрація працює над перезавантаженням ядерної угоди з Іраном, з якої Трамп вийшов в односторонньому порядку. Адміністрація Байдена вибрала права людини головним критерієм своєї закордонної політики. Байден критикував Росію і особисто Путіна за порушення цих прав. Критики зазнала національна політика Китаю; США наклали санкції на М'янму і опублікували доповідь про відповідальність принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана за вбивство журналіста Джамаля Хашоґджі.

Відносини з Росією

18 березня 2021 року Джо Байден позитивно відповів на питання ведучого «АВС News» Джорджа Стефанопулоса на питання: Чи є «Путін вбивцею?» Запитання стосувалось розслідування кібератак з боку Росії, та звіту розвітки, за даними якої Кремль втручався в американські вибори. «Ціну, яку він заплатить, ви побачите невдовзі», - сказав президент США щодо російського президента. В. Путін на слова лідера США Джо Байдена відповів фразою «хто обзивається, той так і називається» [36].

26 травня того ж року Байден заявив, що його адміністрація вирішила не застосовувати санкції проти Росії через газопровід «Північний Потік-2», оскільки проєкт майже закінчений, а санкції зашкодять європийським союзникам «Байден пояснив, чому США змінили підхід до «Північного потоку-2»».

Політика щодо Афганістану

Президент Байден у перший рік свого президентства Байден підтримав рішення Трампа вивести війська з Афганістану, обіцяючи зробити це до 11 вересня 2021 року[37].

Особисте життя

2008 року був одним із найдосвідченіших сенаторів, пробувши на посаді представника від Делаверу 35 років. З вересня 1991 року він посідав посаду ад'юнкт-професора в школі правознавства при Вайденерському університеті, читав лекції з права. Байден був прихильником заборони носіння зброї цивільними особами, підтримував державне фінансування джерел альтернативної енергії. У серпні 2007 року Байден випустив книгу мемуарів «Обіцянки, які потрібно виконувати: у житті і в політиці» (англ. «Promises to Keep: On Life and Politics»).

Журналісти відзначали його демократичність: весь час своєї роботі в Сенаті він їздив із дому на роботу на електропоїзді. Байден завжди заявляв про свою строгу прихильність католицькій вірі й обіцяв «заткнути чотки в пасок будь-якому республіканцеві, який посміє дорікнути йому в маловір'ї». З річним доходом у 300 тисяч доларів він входить до числа найменш багатих сенаторів США.

Наприкінці 1972 року перша дружина Джо Байдена Нейлія і їхня дочка Наомі загинули в автокатастрофі. Сини Бо і Гантер теж знаходилися в машині і отримали серйозні травми, але вижили, і турбота про них стала першочерговою для Байдена.

Байден одружився вдруге. Через кілька років після загибелі першої дружини, 1977 року, Байден одружився з Джилл Трейсі Джекобс (Jill Tracy Jacobs). Джилл Трейсі — професорка англійської мови в Технічному громадському коледжі Делавера, з 1993 року вона очолює Байденське товариство з боротьби з раком грудей. У Байдена й Джилл Трейсі є дочка — Ешлі (Ashley). Старший син сенатора від першого шлюбу Джозеф Байден III (1969—2015) був генеральним прокурором штату Делавер і членом Демократичної партії. З 2008 року він оголосив про відхід на службу капітаном в Армійську національну гвардію від Делавера як генеральний суддя-адвокат, а також про свій намір служити в Іраку. Бо Байден помер від раку мозку в травні 2015 року.[38] Другий син сенатора Роберт Гантер Байден 2006 року ввійшов до ради директорів американської залізничної компанії AMTRAK, у 2014—2019 роках входив до Ради директорів найбільшого приватного газодобувача в Україні «Бурісма Холдингс».[39][40] Дочка Ешлі є соціальною працівницею. Крім того, у Байдена п'ятеро внуків: Наомі (Naomi), Фіннеґан (Finnegan), Роберта Мабель (Roberta Mabel), Наталі (Natalie) і Роберт Гантер (Robert Hunter).

Джо Байден і Україна

Під час зустрічі Джо Байдена в Києві, 2009 рік

20—22 липня 2009 року відвідав Україну з робочим візитом. У ході переговорів президента України Віктора Ющенка та віцепрезидента США Джозефа Байдена домовлено створити Українсько-Американську Комісію зі стратегічного партнерства, перше засідання якої мало відбутися восени 2009.[41]

21 квітня 2014 року прибув до Києва, щоб підтвердити підтримку нинішньому урядові України з боку Вашингтона.[42]

Очолив Делегацію США на інавгурації новообраного президента України Петра Порошенка 7 червня 2014 року.[43]

7 грудня 2015 року Джо Байден прибув в Україну з дводенним візитом[44]. 8 грудня він виступив у Верховній Раді[45][46].

У вересні 2016 року був впевнений, що Україна колись «надасть особливий статус Донбасу»[47].

У січні 2018 року Джо Байден заявив, що генпрокурора в Україні було звільнено на його вимогу й назвав його «сучим сином», очевидно маючи на увазі Віктора Шокіна[48][49].

У жовтні 2020 року Байден пообіцяв надати Україні летальну зброю та допомогти боротися з корупцією в разі своєї перемоги на виборах президента США.[50]

У січні 2021 року після перемоги на виборах Джо Байден під час телефонної розмови з президентом РФ В. Путіним прямо заявив про відкриту агресію Росії проти України, тоді як у Кремлі були не згодні з таким формулюванням[51].

У лютому 2021, на спеціальній сесії Мюнхенської конференції з безпеки, заявив, що підтримка територіальної цілісності України має величезне значення для Європи і США.[52]

26 лютого Байден заявив, що його країна ніколи не визнає анексію українського півострова Крим Росією і США разом з Україною протистоятимуть агресивним діям РФ[53].

2 квітня 2021 року Байден провів першу після обрання президентом США розмову із президентом України Володимиром Зеленським. Глави держав обговорили повідомлення про накопичення російських військ на сході України та зусилля Зеленського щодо боротьби з корупцією[54].

Скандали

9 квітня 2020 року колишня помічниця Байдена Тара Рід звинуватила його в сексуальному насильстві. За її даними, це сталося 1993 року в підвалі офісного будинку Капітолію США, коли Байден був сенатором. До цього Тара заявляла про «недоречні дотики», але не говорила, що це було насильство. Тогочасні співробітники Байдена не підтвердили заяви Рід, заявивши, що подібна поведінка була не характерною для нього. Крім цього, багато хто зі співробітників не зміг згадати, щоб Рід працювала з ними[55].

Нагороди

Коментарі

  1. До 2020 року чинний президент востаннє програвав перевибори у 1992 році, коли президент Джордж Герберт Вокер Буш програв вибори Біллу Клінтону

Примітки

  1. а б в http://bioguide.congress.gov/scripts/biodisplay.pl?index=B000444
  2. а б в г Broder J. M. Father’s Tough Life an Inspiration for Biden // The New York Times / D. BaquetManhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2008. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  3. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  4. Joe Biden elected president. CNN. 7 November 2020. Процитовано 7 November 2020. 
  5. The story of Joe Biden, football star. sports.yahoo.com (en-US). Процитовано 2021-04-04. 
  6. Joe Biden Public Greeting National Stuttering Association. westutter.org. westutter.org. 2009-07-01. Архів оригіналу за 2011-07-28. Процитовано 2020-10-21. 
  7. Держтелерадіофонд Росії опублікував сюжет про зустріч Байдена із Громиком у 1988 році. gordonua.com. 12 листопада 2020. Процитовано 2020-11-19. 
  8. Видели фото встречи Байдена с Громыко? Третий человек на снимке — переводчик Виктор Прокофьев. Мы с ним поговорили — об этой встрече и том, как переводить Черномырдина и папу римского. meduza.io. 11 листопада 2020. Процитовано 2020-11-19. 
  9. Обама підтримав Байдена на виборах президента США. РБК-Україна. 15 квітня 2020. Процитовано 2020-04-28. 
  10. Клінтон підтримала Байдена на виборах президента США. РБК-Україна. 28 квітня 2020. Процитовано 2020-04-28. 
  11. Shabad, Rebecca (19 серпня 2020). Jill Biden calls Trump's attacks on her husband's cognitive abilities 'ridiculous'. NBC News (en). Процитовано 2020-08-22. 
  12. Biden Pushes Back on Calls to Prove His Cognitive Ability. Time. Процитовано 2020-08-22. 
  13. Байден випереджає Трампа у рейтингах перед виборами, - опитування. РБК-Україна. 07 травня 2020. Процитовано 2020-05-07. 
  14. Байден обганяє Трампа на 10% в передвиборчому рейтингу. РБК-Україна. 02 червня 2020. Процитовано 2020-06-03. 
  15. Трамп відстає від Байдена на 14% в передвиборчому рейтингу. РБК-Україна. 09 червня 2020. Процитовано 2020-06-09. 
  16. Демократи офіційно висунули Байдена в президенти США. РБК-Україна. 06 червня 2020. Процитовано 2020-06-06. 
  17. Biden formally clinches Democratic presidential nomination. AP NEWS. 2020-06-06. Процитовано 2020-06-06. 
  18. Байден переможе Трампа на виборах з імовірністю 91%, - The Economist. РБК-Україна. 28 липня 2020. Процитовано 2020-07-28. 
  19. Forecasting the US 2020 elections. The Economist. Процитовано 2020-07-28. 
  20. Байден офіційно погодився стати кандидатом в президенти. РБК-Україна. 21 серпня 2020. Процитовано 2020-08-21. 
  21. Байдена оголосили переможцем виборів у США. www.eurointegration.com.ua. 2020-11-7. Процитовано 2021-01-21. 
  22. Трамп відреагував на перемогу Байдена, каже, що вибори ще не закінчилися. www.eurointegration.com.ua. 2020-11-07. Процитовано 2021-01-21. 
  23. «Вона уособлює майбутнє країни». Як творить історію Камала Гарріс — перша жінка на посаді віцепрезидента США. nv.ua (uk). 2021-01-20. Процитовано 2021-01-21. 
  24. Підрахунок завершено. Повні результати президентських виборів у США. nv.ua (uk). 2020-11-13. Процитовано 2021-01-21. 
  25. Інавгурація Байдена: що відомо про вступ на посаду 46-го президента США. РБК-Україна. 2021-01-18. Процитовано 2021-01-18. 
  26. Донєв, Микола (2020-11-30). Байден оточить себе в Білому домі виключно комунікаторами-жінками. Українська правда. Процитовано 2021-01-21. 
  27. Лідер республіканців у Сенаті США визнав перемогу Байдена. www.ukrinform.ua (українською). 2020-12-16. Процитовано 2020-12-20. 
  28. Лідер республіканців у Сенаті визнав перемогу Байдена. Українська правда (українською). 2020-12-16. Процитовано 2020-12-20. 
  29. Байден став 46-м президентом США. Тепер офіційно. РБК-Україна. 2021-01-20. Процитовано 2021-01-20. 
  30. Понад 20 тисяч військових чергуватимуть у Вашингтоні в день інавгурації Байдена. РБК-Україна. 2021-01-15. Процитовано 2021-01-20. 
  31. Байден оголосив про плани балотуватися на другий термін. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-03-25. 
  32. Сенат США затвердив Тоні Блінкена на посаді держсекретаря
  33. Хто є хто: кандидати Байдена на ключові посади в США, Радіо Свобода, 18 січня 2021
  34. [https:://www.pravda.com.ua/news/2021/01/20/7280631/ УСІ РОЗДІЛИУКР / РУС КЛУБ УП 9 із 17 перших указів Байдена скасують рішення президента Трампа]
  35. Байден вже скасовує укази Трампа. Перші рішення нового президента, ВВС, 21 січня 2021
  36. Байден назвав Путіна «вбивцею», а Путін у відповідь побажав президенту США здоров'я
  37. Перші сто днів Байдена. Які висновки треба зробити
  38. Kane, Paul (May 30, 2015). Beau Biden, vice president's son, dies at 46 of brain cancer. The Washington Post. Процитовано September 9, 2017. 
  39. Adam Taylor (2014-05-14). Hunter Biden’s new job at a Ukrainian gas company is a problem for U.S. soft power (en). Washington Post. Процитовано 2020-01-25. 
  40. Kenneth P. Vogel and Iuliia Mendel (2019-05-01). Biden Faces Conflict of Interest Questions That Are Being Promoted by Trump and Allies (en). New York Times. Процитовано 2020-01-25. 
  41. Досягнуто домовленості про створення Українсько-Американської Комісії зі стратегічного партнерства. 2009-07-22. Архів оригіналу за 2012-08-05. 
  42. Байден прибув до Києва - підтримати у боротьбі проти агресії РФ. Українська правда (uk). 2014-04-21. Процитовано 2021-01-21. 
  43. Делегацію США на інавгурації Порошенка очолить Байден. ТСН.ua (uk). 2014-06-02. Процитовано 2021-01-21. 
  44. Джо Байден прибув до України. BBC News Україна (uk). 2015-12-07. Процитовано 2021-01-21. 
  45. Байден: США продовжать тиск на Росію. BBC News Україна (uk). 2015-12-08. Процитовано 2021-01-21. 
  46. «Україна не може собі дозволити, щоб люди втратили надію». Збруч (uk). 2015-12-08. Процитовано 2021-01-21. 
  47. Байден переконаний, що Україна готова надати особливий статус Донбасу - Новини news. 24 Канал (uk). 23 вересня 2016. Процитовано 2021-01-21. 
  48. Озброєння України дозволить ефективніше протистояти російській агресії - колишній віце-президент США Джозеф Байден. VOA (uk). 23 січня 2018. Процитовано 2021-01-21. 
  49. Байден: «Я їду через 6 годин, якщо генпрокурор не буде доти звільнений, не отримаєте грошей». Радіо Свобода (uk). 25 січня 2018. Процитовано 2018-01-26. 
  50. У разі обрання президентом США Байден обіцяє надати Україні летальну зброю. LB.ua. 2020-10-15. Процитовано 2021-01-21. 
  51. Байден прямо заявив Путіну про агресію в Україні: у Кремлі «категорично не згодні»
  52. Байден: Підтримка територіальної цілісності України має величезне значення для Європи і США. censor.net. 19.02.2021. 
  53. Байден: Крим — це Україна, ми будемо разом протистояти агресії Росії
  54. Білий дім офіційно повідомив про розмову Байдена і Зеленського. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-04-03. 
  55. Екс-помічниця звинуватила Байдена в сексуальному насильстві. РБК-Україна. 13 квітня 2020. Процитовано 2020-04-13. 
  56. Vabariigi President. www.president.ee. Процитовано 2020-11-07. 
  57. Biden Holds Talks With Pakistani Leaders. www.cbsnews.com (en-US). Процитовано 2020-11-07. 
  58. ჯოზეფ ბაიდენი თბილისში. რადიო თავისუფლება (ka). Процитовано 2020-11-07. 
  59. Biden’s visit to Tbilisi: no promising the moon - Analytics - GeorgiaTimes.info. web.archive.org. 2017-10-06. Процитовано 2020-11-07. 
  60. Latvijas Valsts prezidenta mājas lapa. web.archive.org. 2017-10-06. Процитовано 2020-11-07. 
  61. Iraqi Government honors commitment of American service members. DVIDS (en). Процитовано 2020-11-07. 
  62. Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 250/2017 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  63. Remarks by the President and the Vice President in Presentation of the Medal of Freedom to Vice President Joe Biden. whitehouse.gov (en). 2017-01-12. Процитовано 2020-11-07. 

Посилання

Попередник:
Дональд Трамп
20172021
Seal Of The President Of The Unites States Of America.svg
46-й Президент США

з 20 січня 2021
Наступник:
'
Попередник:
Дік Чейні
Seal of the Vice President of the United States.svg
47-й Віцепрезидент США

20 січня 200920 січня 2017
Наступник:
Майк Пенс