Джуанда Картавіджая
| Джуанда Картавіджая індонез. Djoeanda Kartawidjaja | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 9 квітня 1957 — 9 липня 1959 року | |||
| Президент: | Сукарно | ||
| Попередник: | Алі Састроаміджойо | ||
| Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| |||
| 9 квітня 1957 — 9 липня 1959 року | |||
| Президент: | Сукарно | ||
| Попередник: | Алі Састроаміджойо | ||
| Наступник: | Насутіон | ||
| Народження: |
14 січня 1911 Тасікмалая, Західна Ява | ||
| Смерть: |
7 листопада 1963 (52 роки) Джакарта, Індонезія | ||
| Поховання: | Kalibata Heroes Cemeteryd | ||
| Країна: | Індонезія | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Освіта: | Bandung Institute of Technologyd | ||
| Партія: | Національна партія Індонезії | ||
| Нагороди: | Національний герой Індонезії | ||
Джуанда Картавіджая (індонез. Djoeanda Kartawidjaja) (14 січня 1911 — 7 листопада 1963) — індонезійський політик, міністр оборони, фінансів, суспільних робіт і транспорту, останній прем'єр-міністр країни, національний герой Індонезії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив зі знатної родини. 1933 року[1] закінчив Вищу технічну школу в Бандунзі, отримавши диплом інженера[2] і звання бакалавра технічних наук[1]. У 1937—1942 роках був директором середньої школи у Джакарті, потім працював в іригаційному управлінні провінції Західна Ява[2].
Після проголошення незалежності Індонезії 1945 року Джуанда 12 разів входив до складу уряду країни[1]. Від березня 1946 до листопада 1949 року обіймав посади міністра шляхів сполучення та міністра суспільних робіт. У серпні 1949 року як член делегації від Індонезії Джуанда очолював фінансово-економічну комісію на Конференції круглого столу у Гаазі. 1950 року, після ліквідації Сполучених Штатів Індонезії, займав пост міністра транспорту в кабінетах Натсіра, Сукімана й Вілопо. Також був міністром фінансів і планування в уряді Алі Састроаміджойо. 1954 року став директором Державної планової ради Індонезії, а у квітні того ж року отримав пост радника Састроаміджойо на конференції голів урядів у Коломбо. У травні 1955 року супроводжував Састроаміджойо під час його візиту до КНР[2]. У другому кабінеті Састроаміджойо (1956 −1957) Джуанда обіймав посаду міністра державного планування[1].
8 квітня 1957 року, після невдалих спроб Радена Сувірьо сформувати уряд, президент Сукарно оголосив про формування позапартійного ділового кабінету. Джуанда Картавіджая очолив той уряд й одночасно отримав пост міністра оборони[2].
9 липня 1959 року, коли була відновлена конституція 1945 року, і президент особисто очолив уряд, пост прем'єр-міністра було ліквідовано. Джуанда отримав посаду першого міністра, поступившись портфелем міністра оборони генералу Насутіону[3]. Залишався першим міністром до самої своєї смерті 1963 року, після чого й ту посаду було ліквідовано[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Національний герой Індонезії;
- Орден «Зірка Республіки Індонезії» 2-го ступеню (1961)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Капица М. С., Малетин Н. П., 1980, с. 155.
- ↑ а б в г Новое время. Джуанда, 1957, с. 32.
- ↑ Капица М. С., Малетин Н. П., 1980, с. 166.
- ↑ Капица М. С., Малетин Н. П., 1980, с. 209.
Джерела[ред. | ред. код]
- Джуанда (Люди и события) // Новое время. — М., 1957. — № 16. — С. 32.
- Капица М. С., Малетин Н. П. Сукарно: Политическая биография. — М. : «Мысль», 1980.
- Ricklefs (1982), A History of Modern Indonesia, Macmillan Southeast Asian reprint, ISBN 0-333-24380-3
- Simanjuntak, P.H.H (2003) Kabinet-Kabinet Republik Indonesia: Dari Awal Kemerdekaan Sampai Reformasi (Cabinets of the Republic of Indonesia: From the Start of Independence to the Reform Era), Penerbit Djambatan, Jakarta, ISBN 979-428-499-8
| |||||||
|
