Джузеппе Боттай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Джузеппе Боттай
італ. Giuseppe Bottai
{{{ім'я}}}
Нині на посаді

Народився3 вересня 1895(1895-09-03)[1][2][3]
Рим, Італія
Помер9 січня 1959(1959-01-09)[1][2] (63 роки)
Рим, Італія

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джузеппе Боттай (італ. Giuseppe Bottai; 3 вересня 1895 — 9 січня 1959) — був італійським журналістом, членом Національної фашистської партії Беніто Муссоліні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Народившись у Римі, Джузеппе був сином Луїджі, торговця вином з республіканськими симпатіями, та Елени Кортезії. Він закінчив Лісео Торквато Тассо і відвідував Римський університет Сапієнца до 1915 року, коли Італія оголосила війну Центральним державам. Того ж року він залишив навчання, аби долучитись до італійської королівської армії. Поранений у бою, після Першої світової війни нагороджений медаллю «За військову доблесть»[4].

У 1919 році Боттай познайомився з Беніто Муссоліні під час футуристичної зустрічі[5] та сприяв створенню Fasci Italiani di Combattimento («Італійські бої»). У 1921 році Боттай закінчив навчання на юридичному факультеті і став масоном, членом Великої ложі Італії[6]. Одночасно він також розпочав журналістську кар'єру в газеті Il Popolo d'Italia, нещодавно заснованій Національною фашистською партією. У березні в Римі Боттаі був співглавою римської squadrismo, підтримуючи політичне насильство скоєне чорносорочечниками.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Втручання Італії у Другу світову війну призвело до катастрофи. Кампанія на Східному фронті спричинила смерть або поранення приблизно 77 000 солдатів, понад 39 000 постраждали. Боттай проголосував за арешт Муссоліні, запропонований Діно Гранді, 25 липня 1943 року після того, як поразка Італії стала очевидною. У 1944 році Італійська Соціальна Республіка засудила Боттая до смерті під час судового процесу у Вероні, але Боттай сховався в римському монастирі[7].

У 1944 році Боттай вступив до французького іноземного легіону з псевдонімом Андреа Батталья. Він воював у Провансі під час операції «Драгун», а потім під час вторгнення західних союзників до Німеччини.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Trade organisation in Italy under the act and regulations on collective relations in connection with employment
  • Economia fascista (1930)
  • Grundprinzipien des korporativen Aufbaus in Italien (1933)
  • Esperienza corporativa (1929—1935) (1935)
  • Corporazioni (1935)
  • Scritti giuridici in onore di Santi Romano … (1940)
  • Funzione di Roma nella vita culturale e scientifica della nazione (1940)
  • Pagine di critica fascista (1915—1926) (1941, edited by F. M. Pacces)
  • Romanità e germanesimo: letture tenute per il Lyceum di Firenze (1941, edited by Jolanda de Blasi)
  • Von der römischen zur faschistischen Korporation (1942)
  • Köpfe des risorgimento (1943)
  • Contributi all'elaborazione delle scienze corporative (1939-XVIII—1942-XX) (1943)
  • Vent 'anni e un giorno, 24 luglio 1943 (1949). Republished as Vent'anni e un giorno (24 luglio 1943) (1977).
  • Legione è il mio nome (1950). Republished as Legione è il mio nome: il coraggioso epilogo di un gerarca del fascismo (I memoriali) (1999, edited by Marcello Staglieno)
  • Scritti (1965, edited by Roberto Bartolozzi and Riccardo Del Giudice)
  • Diario, 1935—1944 (1982, edited by Giordano Bruno Guerri)
  • Carteggio 1940—1957, correspondence between Bottai and Don Giuseppe De Luca; edited by Renzo De Felice and Renato Moro (1989)
  • La politica delle arti: Scritti, 1918—1943 (1992, edited by Alessandro Masi).
  • Quaderni giovanili: 1915—1920 (Atti testimonianze convegni) (1996).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г Енциклопедія Брокгауз
  3. а б Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon OnlineB: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter.
  4. Sabino Cassese (1971). Bottai, Giuseppe – Dizionario Biografico degli Italiani. Treccani. 
  5. Maddalena, Carli (2010). Un movimento artistico crea un partito politico : il futurismo italiano tra avanguardismo e normalizzazione. Memoria e ricerca. 
  6. Michele Terzaghi (1950). Fascismo e massoneria. Arnaldo Forni Editore. с. 171. 
  7. Enzo Forcella (1999). La resistenza in convento. Einaudi.