Джузеппе Ріцціотті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джузеппе Ріцціотті
Народився 27 лютого 1890 року
Рим, Італія
Помер 22 січня 1964 року
Рим, Італія
Країна Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність історик
Alma mater Папський Біблійний Інститут
Знання мов італійська[1]
Заклад University of Barid
Посада капелан
Конфесія Римо-католицька церква

Джузеппе Ріцціотті (італ. Giuseppe Ricciotti; Рим, 27 лютого 1890 — 22 січня 1964) — італійський регулярний канонік, біблійний вчений та археолог. Відомий головним чином своєю книгою «Життя Ісуса Христа», що була видана у 1941 році та кілька разів перероблена та перевидана. Українською мовою відома за перекладом о. Лева Гайдуківського, видання УКУ ім. св. Климента папи, Рим 1979, Том XLSX-L.

Біографія[ред. | ред. код]

Джузеппе Ріцціотті народився в Римі 27 лютого 1890 року. У 1905 р. він вступив до новіціату католицького релігійного ордену регулярних каноніків, прийнявши обітниці 1906 року. Після навчання в семінарії та закінчення обов'язкової військової служби він був висвячений на священника у 1913 році. Після висвячення Ріцціотті продовжив навчання в Римському університеті ла Сап'єнца, де він проходив курси з філософії, теології. Одночасно він робив курсові роботи в Папському біблійному інституті.

Під час Першої світової війни влада від нього вимагала перервати навчання та проходити військову службу. За цей час він служив військовим капеланом-добровольцем на передовій фронту, а згодом був нагороджений Срібною медаллю військової доблесті за його службу в окопах, де він був також важко поранений.

Після війни Ріцціотті відновив навчання в університеті за спеціальністю «Біблійні студії» і закінчив його у 1919 р. З 1924 року він викладав літературу мовою івриту у Римському університеті. Він також коротко викладав подібні курси в Генуезькому університеті та в університеті м. Барі, де викладав з 1935 по 1960 рр. Крім цього, Ріціотті створив і керував невеликою семінарією в Лігурії. У 1935 році він був призначений генеральним прокуратором конгрегації Латеранських каноніків. Під час Другої світової війни завдяки своєму кабінету у конгрегації, він зміг надати притулок багатьом біженцям у базиліці Сан-П'єтро-ін-Вінколі. У цей період він також був консультантом Ватиканської конгрегації в справах духовенства. Цю посаду він займав до 1946 року, до часу коли його призначили абатом у Губбіо.

Джузеппе Ріцціотті помер у Римі 22 січня 1964 року.

Праці[ред. | ред. код]

Перший важливий твір Ріцціотті — Історія Ізраїлю (англ. History of Israel), опублікований у 1932 р. У цьому ж році він також опублікував Bibbia e non Bibbia (Біблія, а не Біблія), де він підтримав необхідність застосовувати Історично-критичний метод до вивчення Біблії, який базуватиметься на оригінальних текстах, а не на латинській Вульгаті. У 1934 р. Ріцціотті виступив проти посилення антисемітизму, публікуючи переклади італійською мовою проповідей кардинала Міхаеля фон Фаулхабера на користь євреїв.

Біблійні дослідження в Італії були у той період під глибокою підозрою. На нього були напади найконсервативнішого католицького крила теологів на чолі з Ернесто Буонаіуті. На відміну від Буонаіуті, позиції Ріцціотті, було визнано не модерністськими й він прийняв критику Папської біблійної комісії деяких своїх творів.

Його шедевр — Vita di Gesù Cristo (Життя Ісуса Христа), відредагований у 1941 році був перевиданий багато разів. Італійський вчений Ніколотті пише: «Його твори про біблійні тексти, досить консервативного характеру, демонструють міцну історико-філологічну підготовку, зовсім не чужу сучасним здобуткам критика». Джузеппе Ріцціотті також написав твори: La Bibbia e le scoperte moderne (Біблія та сучасні відкриття), 1957 р., і L'imperatore Giuliano l'Apostata secondo i documententi (Юліан ІІ відступник і документи), 1958 р. Крім того, він редагував новий переклад Біблії на італійську мову.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]