Джузеппе Унгаретті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джузеппе Унґаретті
Giuseppe Ungaretti
Ungaretti Giovane.jpg
Джузеппе Унґаретті в лавах італійської армії під час Першої світової війни.
Народився 10 лютого 1888(1888-02-10)
Александрія, Єгипет
Помер 2 червня 1970(1970-06-02) (82 роки)
Мілан, Італія
·Бронхопневмонія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy.svg Італія[1]
Flag of Brazil (1968–1992).svg Бразилія
Національність італієць
Діяльність поет, есеїст
Відомі учні Raffaele Brignetti[d], Leone Piccioni[d] і Fulvio Longobardi[d]
Володіє мовами італійська
Заклад Університет Сан-Паулу
Учасник Перша світова війна
Членство Баварська академія витончених мистецтв[d]
Напрямок модернізм
Нагороди
Премії Нейштадтська літературна премія (1970)

Джузе́ппе Унґаре́тті[2][3][4] (італ. Giuseppe Ungaretti; нар. 10 лютого, 1888, Александрія, Єгипет — пом. 2 червня, 1970, Мілан, Італія) — італійський поет, перекладач, журналіст, есеїст, критик, представник герметичної школи поезії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Александрії в Єгипті у бідній тосканській емігрантській родині. У 1912 році приїздить у Париж і вступає до Сорбоннського університету.

У 1936 році залишив Італію та переїхав до Бразилії, де кілька років викладав курс італійської літератури в університеті міста Сан-Паула. В Італію повернувся у 1943 pоці.

Твори[ред. | ред. код]

  • Il porto sepolto (Похований порт, 1916)
  • La guerra (Війна, 1919)
  • Allegria di naufragi (Радість кораблетрощ, 1919)[5]
  • L'allegria (Радість, 1931)
  • Sentimento del tempo (Почуття часу, 1933)
  • Traduzioni (Переклади, 1936)
  • Poesie disperse (Розкидані вірші, 1945)
  • Il dolore (Біль, 1947)
  • La terra promessa (Обіцяна земля, 1950)
  • Un grido e paesaggi (Крик і пейзажі, 1952)
  • Il taccuino del vecchio (Щоденник старого чоловіка, 1960)
  • Vita di un uomo (Життя людини, 1969)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Поезії Унґаретті українською перекладали Микола Лукаш, Василь Стус[6], Оксана Пахльовська[7][8], Юрій Педан.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]