Джуліан Швінгер

Джуліан Сеймур Швінгер
англ. Julian Seymour Schwinger
Народився	12 лютого 1918(1918-02-12)[…] Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Помер	16 липня 1994(1994-07-16) (76 років) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США ·рак підшлункової залози
Поховання	Маунт Оберн
Громадянство	США
Діяльність	фізик, викладач університету, нехудожній письменник, математик, фізик-теоретик, фізик-ядерник
Alma mater	Колумбійський університет (1939) і Сіті Коледж
Сфера інтересів	фізика
Заклад	Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі, Гарвардський університет, Університет Пердью, Університет Каліфорнії (Берклі) і Массачусетський технологічний інститут
Науковий керівник	Ісидор Рабі
Відомі учні	Рой Глаубер, Шелдон Лі Ґлешоу, Bryce DeWitt, Вальтер Кон, Бен Рой Моттельсон, Sam Edwards і Стенлі Десер
Аспіранти, докторанти	Daniel J. Kleitman, Рой Глаубер, Шелдон Лі Ґлешоу, Bryce DeWitt, Sam Edwards, Margaret G. Kivelson і Lawrence Paul Horwitz
Член	Американська академія мистецтв і наук, Американська асоціація сприяння розвитку науки і Американське фізичне товариство
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1965)
Джуліан Швінгер у Вікісховищі?

Джуліан Сеймур Швінгер (12 лютого, 1918 Нью-Йорк, США — 16 липня, 1994, Лос-Анджелес, США) — американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1965 року (разом з Синітіро Томонагою і Річардом Фейнманом), відомий через створення теорії квантової електродинаміки (КЕД), зокрема через формулювання релятивістськи-інваріантної теорії збурень та через ренормалізацію КЕД.

Біографія

Швінгер написав свою першу наукову публікацію у віці 16 років. Він навчався в Колумбійському університеті, де його науковим керівником був Ісидор Рабі. Він працював в Каліфорнійському університеті у Берклі та в університеті Пердью. Під час Другої світової війни працював над теоретичними задачами для радарів. Після війни від 1945 до 1974 року викладав в Гарвардському університеті. В цей час він розвинув поняття ренормалізації, що дозволило пояснити Лембів зсув. Він також зрозумів, що повинно існувати декілька різновидів нейтрино, які відповідали б різним лептонам. Від 1974 року працював в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Чотири учні Швінгера стали лауреатами Нобелівської премії: Рой Глаубер, Бен Рой Моттелсон, Шелдон Лі Ґлешоу та Волтер Кон.

Названо його ім'ям

• Рівняння Швінгера
• Рівняння Ліппманна — Швінгера

Нагороди

• Премія природи світла (1949, Національна академія наук США)
• Премія ім. А. Ейнштейна (1951)
• Почесний доктор наук університету Пердью (1961) і Гарвардського університету (1962)
• Національна наукова медаль США (1964)
• Нобелівська премія з фізики (1965)

Бібліографія

• Мартин П., Швингер Ю. Теория систем многих частиц. Броуновское движение квантового осциллятора = Theory of Many-Particle Systems. Brownian Motion of a Quantum Oscillator. — М. : ИЛ, 1962. — 168 с.
• Швингер Ю. Квантовая кинематика и динамика = Quantum Kinematics and Dynamics. — М. : Наука, 1992. — 318 с.
• Швингер Ю. Теория квантованных полей = The Theory of Quantized Fields. — М. : ИЛ, 1956. — 252 с.
• Швингер Ю. Частицы. Источники. Поля = Particles, Sources, and Fields. — М. : Мир, 1973-1976. — 502+475 с.
• Schwinger J. Einstein's Legacy: The Unity of Space and Time. — W. H. Freeman, 1987.
• Schwinger J., Englert B.-G. Quantum Mechanics: Symbolism of Atomic Measurements. — Springer, 2003.

Посилання

• Біографія на сайті Нобелівської премії