Джуліан Швінгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джуліан Сеймур Швінгер
англ. Julian Seymour Schwinger
Schwinger.jpg
Народився 12 лютого 1918(1918-02-12)[1][2][3]
Нью-Йорк, шт. Н.-Йорк, США
Помер 16 липня 1994(1994-07-16)[2][3] (76 років)
Лос-Анджелес, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання Маунт Оберн
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність фізик, викладач університету, нехудожній письменник, математик, фізик-теоретик
Alma mater Колумбійський університет[4]
Сіті Коледж
Галузь фізика
Заклад Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі
Гарвардський університет
Університет Пердью
Університет Каліфорнії (Берклі)
Массачусетський технологічний інститут
Науковий керівник Ісидор Рабі[5]
Відомі учні Рой Глаубер
Шелдон Лі Ґлешоу
Bryce DeWitt[d]
Вальтер Кон
Бен Рой Моттельсон
Sam Edwards[d]
Стенлі Десер
Член Американська академія мистецтв і наук, Американська асоціація сприяння розвитку науки[6] і Американське фізичне товариство[6]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1965)

Джуліан Швінгер у Вікісховищі?

Джуліан Сеймур Швінгер (12 лютого, 1918 Нью-Йорк, США — 16 липня, 1994, Лос-Анджелес, США) — американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1965 року (разом з Синітіро Томонагою і Річардом Фейнманом), відомий через створення теорії квантової електродинаміки (КЕД), зокрема через формулювання релятивістськи-інваріантної теорії збурень та через ренормалізацію КЕД.

Біографія[ред.ред. код]

Швінгер написав свою першу наукову публікацію у віці 16 років. Він навчався в Колумбійському університеті, де його науковим керівником був Ісидор Рабі. Він працював в Каліфорнійському університеті у Берклі та в університеті Пердью. Під час Другої світової війни працював над теоретичними задачами для радарів. Після війни від 1945 до 1974 року викладав в Гарвардському університеті. В цей час він розвинув поняття ренормалізації, що дозволило пояснити Лембів зсув. Він також зрозумів, що повинно існувати декілька різновидів нейтрино, які відповідали б різним лептонам. Від 1974 року працював в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Чотири учні Швінгера стали лауреатами Нобелівської премії: Рой Глаубер, Бен Рой Моттелсон, Шелдон Лі Ґлешоу та Волтер Кон.

Названо його ім'ям[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Мартин П., Швингер Ю. Теория систем многих частиц. Броуновское движение квантового осциллятора = Theory of Many-Particle Systems. Brownian Motion of a Quantum Oscillator. — М. : ИЛ, 1962. — 168 с.
  • Швингер Ю. Квантовая кинематика и динамика = Quantum Kinematics and Dynamics. — М. : Наука, 1992. — 318 с.
  • Швингер Ю. Теория квантованных полей = The Theory of Quantized Fields. — М. : ИЛ, 1956. — 252 с.
  • Швингер Ю. Частицы. Источники. Поля = Particles, Sources, and Fields. — М. : Мир, 1973-1976. — 502+475 с.
  • Schwinger J. Einstein's Legacy: The Unity of Space and Time. — W. H. Freeman, 1987.
  • Schwinger J., Englert B.-G. Quantum Mechanics: Symbolism of Atomic Measurements. — Springer, 2003.

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор
  3. а б SNAC
  4. INSPIRE-HEP
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. а б NNDB — 2002.

Посилання[ред.ред. код]