Джуліо Біззоцеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джуліо Біззоцеро

Джу́ліо Біззоце́ро (італ. Giulio Bizzozero; *1846—†1901) — італійський доктор і дослідник медицини. Він відомий як першовідкривач бактерії Helicobacter pylori, яка відповідає за більшість пептичних виразок (хоча він не зробив детального опису бактерії, а факт викликання хвороби не був доведений до 1990-х років). Він був, одним з перших захисників гістографії та використання мікроскопії в медичних дослідженнях. Він також є відкривачем функції плателетів в згортанні крові.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Джуліо Біззоцеро народився в місті Варезе 20 березня 1846 року. Він навчався на медичному факультеті Університету Павії, де проводив гістологічні і гістопатологічні дослідження під керівництвом Паоло Мантегаззи[ru] (1831-1910). У 1866 році у віці 20 років він здобув вищу освіту і став завідувачем експериментальної лабораторії патології, спеціально створеної для нього Паоло Мантегаззою. У 1867 році він замінив Паоло Мантегаззу, який відправився у Флоренцію, і в 21 рік очолив кафедру загальної патології в Університеті Павії. Цей заклад підготував багато відомих італійських дослідників, зокрема Камілло Гольджі (1843-1926). У 1872 році, у віці 26 років, він перейшов до Університету Турину, де отримав звання професора і заснував Інститут загальної патології. У Турині він працював над покращенням гігієни та якості питної води. Серед лікарів, які навчалися і працювали в його лабораторії в Турині були Едоардо Бассіні (1844-1924) і Карло Форланіні (1847-1918)[1]. У 1885 році він був обраний ректором Університету Турину. У 1888 році був обраний членом Німецької академії природодослідників "Леопольдина". Після встановлення діагнозу іридоцикліт він більше не міг користуватися мікроскопом, тому присвятив себе питанням гігієни і політики охорони здоров’я. Пізніше він був директором Військової академії (1898-1899), потім членом Національної ради з охорони здоров'я і освіти. Після призначення сенатором боровся у парламенті за соціальні проблеми і охорону здоров'я громадян. Помер у квітні 1901 року від пневмонії.

Наукові досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bizzozero, Giulio - Universalium (biographical information)

Посилання[ред.ред. код]

  • Figura, Natale; Laura Bianciardi (2002). Helicobacters were discovered in Italy in 1892: An episode in the scientific life of an eclectic pathologist, Giulio Bizzozero. У Barry Marshall. Helicobacter Pioneers: Firsthand Accounts from the Scientists Who Discovered Helicobacters. Victoria, Australia: Blackwell Science Asia. с. 1–13. ISBN 0-86793-035-7. 
  • Vigliani, R. (August 2002). Giulio Bizzozero: Remenbrance 100 years after his death. Pathologica 94 (4). с. 206–215. doi:10.1007/s102420200033. PMID 12325420. 
  • Brewer DB. Max Schultze (2006). G. Bizzozero (1882) and the discovery of the platelet. Br J Haematol 133. с. 251–258. PMID 16643426. 


Італія Це незавершена стаття про особу Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.