Джулія Маргарет Кемерон
| Джулія Маргарет Кемерон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Julia Margaret Cameron | ||||
 |
||||
| При народженні | Джулія Маргарет Петтл | |||
| Народження | 11 червня 1815 Калькутта, Британська Індія |
|||
| Смерть | 26 січня 1879 (63 роки) | |||
| Калутара, Британський Цейлон | ||||
| Національність | англійка | |||
| Громадянство |  Велика Британія |
|||
| Жанр | фотопортрет, фотоілюстрація | |||
| Діяльність | фотограф | |||
| Напрямок | фотографія | |||
|
|
||||
| Джулія Маргарет Кемерон у Вікісховищі? | ||||
Джулія Маргарет Кемерон (англ. Julia Margaret Cameron; 11 червня 1815, Калькутта — 26 січня 1879, Калутара) — англійський фотограф вікторіанської епохи. Внучата племінниця Джулії Маргарет Кемерон — Вірджинія Вулф.
Біографія[ред. • ред. код]
Джулія Маргарет Камерон народилася в 1815 в Калькутті в родині чиновника Британської Ост-Індійської компанії Джеймса Петтла і французької аристократки Аделіни де Л'Етан. Вона вийшла заміж за британського юриста, а в 1860 році родина переїхала на острів Вайт, де Джулія Маргарет потихеньку впала в депресію від провінційного способу життя. Подарований дочкою фотоапарат став для неї справжнім порятунком. Джулія Маргарет Камерон померла 26 січня 1879 року.
Творчість[ред. • ред. код]
У 1863 році Джулія Маргарет, будучи вже немолодою жінкою, отримала в подарунок від доньки фотоапарат у віці 48 років. З цього почалася її недовга, але знаменна кар'єра фотографа. Її моделями були відомі дюди вікторіанської епохи, яким доводилося позувати непорушно до 10 хвилин. Популярність Камерон принесли портрети видатних людей вікторіанської епохи, серед них були Чарлз Дарвін, Роберт Браунінг, Генрі Лонгфелло, Джон Гершель, Джордж Фредерік Воттс, Ентоні Троллоп, Томас Карлайл. Вона намагалася в знімках висловити їхню духовність, силу і характер.
У 1874 році Альфред Теннісон запропонував Джулії Маргарет Камерон створити фотоілюстрації до його популярного циклу поем про короля Артура «Королівські ідилії». Вона охоче погодилася. Зафіксовані нею персонажі з літературних творів були схожі на масляні картини. У своїх кращих роботах вона буквально оживляла героїв п'єс і поетичних творів. Технічно фотографії були недосконалі — багато відбитків тьмяніли, інші покривалися колодієм нерівномірно. Її студія була її галереєю святих: вона створювала ікони для поклоніння. Фотографії ж звичайних людей були порівняно нецікавими, це були просто реєстраційні картки, на яких не було нічого, окрім не зовсім чітких портретів людей, яких вона явно не обожнювала. Кар'єра фотографа тривала всього одинадцять років (з 1864 по 1875). Сьогоднішні критики вважають, що вона своїми роботами внесла вагомий вклад в фотографію.
Література[ред. • ред. код]
- Ovenden G. A Victorian album: Julia Margaret Cameron and her circle. New York: Da Capo Press, 1975
- Weaver M. Julia Margaret Cameron: 1815—1879. London: The Herbert Press, 1984.
- Ford C. Julia Margaret Cameron: a critical biography. Los Angeles: J. Paul Getty Museum, 2003
Посилання[ред. • ред. код]
- История развития фотографии: Портреты не в фокусе (рос.)
- 26 января 1879 года умерла талантливый английский фотограф Джулия Маргарет Камерон(рос.)
- Julia Margaret Cameron (англ.)
Джерела[ред. • ред. код]
- Cox, Julian, and Colin Ford (2003). Julia Margaret Cameron: the complete photographs. Los Angeles: Getty Publications
- Douglas-Fairhurst, Robert (January 2016). The Taker of Chances. Apollo 183 (638): 48–54.
- Lukitsh, Joanne (2001). Julia Margaret Cameron. London: Phaidon
- Wolf, Sylvia, et al. (1998). Julia Margaret Cameron's women. Chicago: Art Institute of Chicago
- Rosen, Jeff (2016). Julia Margaret Cameron's 'Fancy Subjects' Manchester University Press
