Джуринський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джуринський район
Основні дані
Країна: УРСР
Округа/Область: Могилівська округа, Вінницька округа, Вінницька область
Утворений: 7 березня 1923
Ліквідований: 10 вересня 1959
Населені пункти та ради
Районний центр: Джурин
Районна влада

Джу́ринський райо́н — колишній район Могилівської і Вінницької округ, Вінницької області.

Історія[ред. | ред. код]

Утворений 7 березня 1923 року з центром у Джурині в складі Могилівської округи Подільської губернії.[1]

1 липня 1930 року після розформування Могилівської округи приєднаний до Вінницької округи.[2]

15 вересня 1930 року ліквідований з віднесенням території до складу Шаргородського району.[3]

20 березня 1946 року утворений знову в складі Вінницької області. До складу району ввійшли сільради: Ворошилівська, Голинчинецька, Деребчинська, Джуринська Перша, Джуринська Друга, Довжанська, Калитинська, Малодеребчинська, Писарівська, Покутинська, Політанська, Рекечинецька, Садковецька, Сапіжанська, Семенівська, Хоменківська зі складу Шаргородського району, Лопатинецька зі складу Тиврівського району, Попелівська і Стрільницька зі складу Шпиківського району.[4]

7 вересня 1946 ліквідована Джуринська Друга сільська рада, територія передана до складу Джуринської Першої сільської ради, яку назвали Джуринською.[5]

Ліквідований 10 вересня 1959 року з віднесенням території до складу Шаргородського району.[6]

Родинна колиска - Джурин[ред. | ред. код]

Про історію існування Джуринського району, помітні події, пов’язані з цим, оповіді про людей, які трудилися там, створюючи загальний добробут, широко розповідається в історико-документальній книзі журналіста, публіциста, політолога і письменника Олександра Горобця [| «Родинна колиска – Джурин»], який свого часу народився і виріс у Джурині. Книга видана автором 2008 року за сприяння щедрого спонсора, уродження цього ж села, нині знаного одеського бізнесмена Ігоря Нечіпайла. Нині цей твір є практично в кожній культурній сім’ї, родині населеного пункту.

Твір розповідає, чому в Джурині, до прикладу, було аж дві сільських ради. Виявляється, одна обліковувала громадян української і інших національностей, а інша – винятково юдеїв. У творі багато історичних даних, різноманітних досліджень, які стосуються і безпосередньо часів існування Джуринського району. Є розповіді про людей, які там мешкали в пору існування такої управлінської структури, займали керівні пости в системі влади. Як приміром, головний лікар В. Смалюх, голови райвиконкому Марченко, Слічний, Журавльов, директор комбінату стінових матеріалів Боднар та багато інших.

Навесні 2019 року письменник Олександр Горобець здав до друку, і вона вже незабаром вийде у світ в одному з поліграфічних підприємств Вінниці, книга, яка озаглавлена «Під рясними вишнями». Це продовження дослідження автора про історію Джурина, колишнього Джуринського району, довколишніх сіл, які свого часу входили до його складу. Книжка підготовлена на замовлення керівництва області і фінансується з обласного бюджету. Планується, що вона потрапить до всіх бібліотек Вінниччини.



Посилання[ред. | ред. код]

Олександр Горобець "Родинна колиска - Джурин"

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  2. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 141 від 13 червня 1930 «Про реорганізацію округ УСРР»
  3. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
  4. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 20 березня 1946 «Про утворення Джуринського району в складі Вінницької області»
  5. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7 вересня 1946 «Про ліквідацію Джуринської другої сільської ради, Джуринського району, Жабокрицької і Городківської національних сільських рад, Крижопільського району і Ольгопільської національної сільської ради, Ольгопільського району, Вінницької області»
  6. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/28 від 10 вересня 1959 «Про ліквідацію деяких районів Вінницької області»

Література[ред. | ред. код]