Джут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джут
Corchorus trilocularis в Хайдарабаді
Corchorus trilocularis в Хайдарабаді
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)
Родина: Мальвові (Malvaceae)
Рід: Джут (Corchorus)
Види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Corchorus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Corchorus
IPNI: 39404-1
ITIS logo.svg ITIS: 21512
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 93758

Джут (Corchorus) — рід кущів, напівкущів і трав родини липові, містить близько 100 видів, поширених в тропіках Азії, Африки, Америки, Австралії.

Використання[ред. | ред. код]

Технічне[ред. | ред. код]

Деякі види, перш за все довгоплідний джут (Corchorus olitorius) і короткоплідний або білий джут (Corchorus capsularis), вирощуються людиною як прядильна культура. Джутове волокно використовується для технічних, пакувальних, меблевих тканин, килимів. У сухих стеблах міститься 20—25 % волокна). Найбільша посівна площа — в Індії і Бангладеш.

Джут посідає друге місце після бавовни за обсягом виробництва та сферами застосування[1]. Обсяги виробництва регулюються Міжнародною радою.

Їжа[ред. | ред. код]

Бланшовані листя

Листя джута вживають у кухнях різних країн. Corchorus olitorius використовується переважно в кухнях Південної Азії, Близького Сходу, Північної Африки та Західної Африки, Corchorus capsularis у Японії та Китаї. Він має сдещо «слизьку» текстуру, подібну до бамії, при варінні. Насіння використовують як ароматизатор, а з сухого листя готують трав’яний чай. Листя Corchorus багаті бетакаротином, залізом, кальцієм та вітаміном С. Рослина має антиоксидантну активність із значним вмістом вітаміну Е, еквівалентного α-токоферолу.

У Північній Африці та на Близькому Сході молоде листя видів Corchorus відоме арабською мовою як мулухія та використовується як зелені листові овочі. Мулухію широко вживають у Єгипті, і деякі вважають її єгипетською національною стравою. Він представлений у кухнях Лівану, Палестини, Сирії, Йорданії та Тунісу. У Туреччині та на Кіпрі ця рослина відома як молохія або молоча і зазвичай її готують у вигляді курячого рагу.[2] Листя джута було основною єгипетською їжею з часів фараонів, і саме звідси воно набуло визнання та популярності.

У нігерійській кухні його використовують у рагу, відомої як еведу, приправу до інших продуктів на основі крохмалю, таких як амала, або додають з гбегірі місцевий нігерійський суп. У Північній Нігерії він відомий як Айойо. Вони використовують його для приготування соусу під назвою (Miyan Ayoyo), який зазвичай подають з Тувон Масарою або Тувон Алебо.

У Гані його в основному їдять люди на Півночі і його називають айойо. Його в основному їдять з Туо Заафі (їжа, приготована з кукурудзяної борошна). [3]

У Сьєрра-Леоне він відомий як крайн-крайн (або крейн-крейн) і готується як рагу. Рагу зазвичай їдять з рисом або туфу (традиційна їжа з маніоки). [4][5]

Листя джуту також споживається серед жителів Лухії в Західній Кенії, де він широко відомий як меренда або мурере. Його їдять разом з крохмалистими продуктами, такими як угалі, основним продуктом більшості громад Кенії.[6]

У Північному Судані його називають худра, що означає «зелений» на суданській арабській мові. Народ Сонгхаї в Малі називає його факохой. В Індії він місцево відомий як nalta sag. Це улюблена їжа протягом літніх місяців, особливо в Самбалпурі та західній частині Одіші. Зазвичай його злегка обсмажують і їдять разом з рисом або рисовою кашкою. На Філіппінах C. olitorius відомий як салюйот. Його зазвичай споживають як листовий овоч разом з пагонами бамбука.[7] У тайській кухні листя Corchorus olitorius (місцево відоме як bai po; тайська: ใบ ปอ) їдять бланшованим разом із звичайним рисовим конджі. Смак нагадує шпинат і Salicornia.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. П. Кухар Біоресурси — потенціальна сировина для промислового органічного синтезу / Катализ и нефтехимия Сборник научных трудов. — 2007, № 15.
  2. "Vegetable dishes: Molohiya". Turkish-Cypriot Cuisine. Retrieved September 10, 2011
  3. NEWS. miczd.gov.gh. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  4. Publications - Articles. web.archive.org. 4 квітня 2011. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  5. UMCOR Sierra Leone (Archives). web.archive.org. 19 вересня 2011. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  6. Wayback Machine. web.archive.org. 6 квітня 2012. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  7. Saluyot now a popular vegetable worldwide - INQUIRER.net, Philippine News for Filipinos. web.archive.org. 17 січня 2012. Процитовано 14 жовтня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]