Дзвінець малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзвінець малий
XN Rhinanthus minor 02.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Вовчкові (Orobanchaceae)
Триба: Rhinantheae
Рід: Дзвінець (Rhinanthus)
Вид: Дзвінець малий
Біноміальна назва
Rhinanthus minor
L., 1756
Синоніми
Alectorolophus borealis Sterneck
Rhinanthus borealis (Sterneck) Chabert
Rhinanthus minor subsp. borealis (Sterneck) A. Love
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Rhinanthus minor
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rhinanthus minor
EOL logo.svg EOL: 485574
IPNI: 30116962-2
ITIS logo.svg ITIS: 504749
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 254782

Дзвінець малий[1][2] (Rhinanthus minor) — вид трав'янистих рослин родини Вовчкові (Orobanchaceae), поширений в Євразії й Північній Америці.

Опис[ред. | ред. код]

Це однорічні трав'янисті рослини заввишки (10)20–40(50) см. Стебла не- або слабо розгалужені, коричнево-зелені. Листки супротивні, безчерешкові; пластини від вузько-яйцеподібних до вузько-еліптичних, з дрібними, тупозубими краями. Центральні листки мають щонайбільше 10 пар вен. Приквітки яйцеподібні, коричнево-зеленого кольору. Квіти: віночки 13–15 мм довжиною, темно-жовті, двогубі, з довгими прямими трубками. Верхні губи закручені, верхівки з 2-ма короткими, тупими, фіалковими зубами. Нижні губи 3-лопатеві. Чашечки 4-роздільні, овальні, широкі, темні. Тичинок 4. Плоди коричневі, плоскі, бл. 7 мм довжиною капсули. Вони розділені на камери і містять мало насіння розміром близько 4,9 × 3.8 мм і вагою в середньому 2.84 мг.

Ця рослина — напівпаразит, вона всмоктує поживні речовини від коренів сусіда. Рослиною-господарем може бути один з більш ніж 50 видів, проте привілейованими цілями є бобові культури через їх високі рівні азоту.

Поширення[ред. | ред. код]

Азія (Вірменія, Росія); Північна Європа (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Албанія, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія, Фарерські острови); Північна Америка (Гренландія, Канада, США).

Населяє дорожні й польові узбіччя, луки, скошені луки, пасовища і дюни. Зростає на різних ґрунтах, у тому числі, це глина, пісок, вапно, іноді торф; на ділянках, де ґрунт має рН нижче 5.0, цей вид відсутній.

В Україні зростає на луках — у більшій частині території, крім пд. ч. степу і Криму[2].

Використання[ред. | ред. код]

Рослина відома своїми лікувальними властивостями, зокрема може бути використана для полегшення симптомів астми, сухого кашлю, катару і при різних очних захворюваннях.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Довідник назв рослин України
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 292. (рос.)(укр.)