Дзежґонь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзежгонь
Dzierzgoń

Герб
Герб
Дзежгонь
Основні дані
53°55′ пн. ш. 19°21′ сх. д. / 53.917° пн. ш. 19.350° сх. д. / 53.917; 19.350
Країна Польща Польща
Регіон Поморське воєводство
Магдебурзьке право 1290
Площа 3,9 км²
Населення 5595 (2008[1])
· густота 1435 осіб/км²
Міста-побратими Фінстервальде, Finspång[d], Nordborg[d], Зіттензен, Саласпілс
Телефонний код (48) 55
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів GSZ
GeoNames 3099842
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси 82-440
Міська влада
Веб-сторінка dzierzgon.pl
Мапа


CMNS: Дзежгонь на Вікісховищі

Дзе́жгонь (пол. Dzierzgoń, нім. Christburg) — місто в північній Польщі, на однойменній річці. Належить до Штумського повіту Поморського воєводства.

Місто відоме зробленими неподалік археологічними знахідками помостів римського часу датованих Груго Конвенцом. Знахідка двох фрагментів деревно-ґрунтових шляхів довжиною та шириною від 4 до 6 м, свідчила що тут в давнину проходили важливі дороги з півночі на південь. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е.[2]

Фрагмент помосту давнього шляху через долину річки Дзежгонь. Історико-археологічний музей у Ельблонгу, 2013 р.
Фрагмент помосту давнього шляху через долину річки Дзежгонь. Історико-археологічний музей у Ельблонгу, 2013 р.

Українці в Дзежґоні[ред. | ред. код]

Після другої світової війни німців на берегах Дзежґоня змінили поляки та депортовані українці. Тут виникла друга після Циганка греко-католицька парафія в регіоні. Першу літургію в місцевому костелі відправив 7 січня 1957 р. все той же о. Василь Гриник. Ще раніше утворився церковний комітет в особах: Володимир Куравський, Микола Грнутовський, Петро Жила, Леон Кривонос, Степан Дадьо і Михайло Маркович. Цю подію можна вважати початком утворення Святодухівської греко-католицької парафії, у Дзежґоні, вул. Крива (Krzywa), 16.

Після залагодження необхідних формальностей в римсько-католицькій курії в Ольштині, наступне богослужіння відправив на Великдень 1957 р. о. Євстафій Харкаліс. З того часу Дзежґонь і його околиці мають церковну опіку. Від 1957 до 1991 р. пробощем був отець Харкаліс. Вірні мають свою церкву, якою служить колишній бернардинський костел, який у 1988-1992 рр. був відремонтований та пристосований до потреб візантійського обряду. Треба відзначити, що храм, а також кляшторні споруди належать до найцінніших пам’яток, які вціліли після другої світової війни. Збудований в 1693-1724 рр. орденом бернардинів-реформатів він виконував свої функції до 1832 р., тобто до ліквідації монастирів в Пруссії. В монастирі розташували школу, а храм став парафіяльним. До 1945 р. храм служив німецьким католикам. По війні, в 1945-1957 рр. костел цей спорадично використовувався католиками, а з 1957 р. – греко-католиками.

Колишній бернардинський костел – наразі греко-католицька церква Святого Духа у м. Дзежгонь, 2014 р.
Колишній бернардинський костел – наразі греко-католицька церква Святого Духа у м. Дзежгонь, 2014 р.

В 1988 р. вірні парафії урочисто святкували 1000-ліття хрещення Русі. В 1991 р. Урочисто відмічено 60-річчя пастиря о. Євстафія. В 1992 р. Після закінчення капітального ремонту храм було освячено єпископом Іваном Мартиняком, одночасно храм передано у власність греко-католицької церкви. У 1988-1992 рр. в парафії працював сучасний пробощ Пасленка та Ельблонга Андрій Сорока, а після цього у 1992-1996 рр. о. Євген Кузьмяк. В 1995 р. парафія в присутності Івана Мартиняка святкувала 400-річчя Брестської Унії. З 1996 р. настоятелем у Дзежґоні є о. Петро Габорчак.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. а б Парнікоза, Іван (18.11.2018). Українці над Вісляною затокою частина 2. Дзежґонь – Пасленк – розбудова спільноти. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 18.11.18.