Дзеркальний струмінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Дзеркальний струмінь
Альтанка і фонтан «Дзеркальний струмінь» — один із символів сучасного Харкова
Альтанка і фонтан «Дзеркальний струмінь» — один із символів сучасного Харкова

49°59′55″ пн. ш. 36°14′04″ сх. д. / 49.998694° пн. ш. 36.234583° сх. д. / 49.998694; 36.234583

Країна: Україна Україна
Місце розташування: Прапор Харкова.gif Харків
Автор проекту: В. І. Корж
Початок будівництва: 1947
Завершення будівництва: 1947

Commons-logo.svg Дзеркальний струмінь у Вікісховищі

Дзерка́льний стру́мінь (рос. Зеркальная струя; також нерідко називається Скляна струмина[1] / рос. Стеклянная струя; початкова офіційна назва Пам'ятник Перемоги) — альтанка і фонтан у місті Харкові, один із сучасних символів міста.

Альтанка-фонтан «Дзеркальний (Скляний) струмінь» розташована на вулиці Сумській у сквері Перемоги, навпроти будівлі Харківського театру опери та балету. Дзеркальний струмінь був споруджений 1947 року за проектом архітектора В. І. Коржа[2].

Історія будівництва[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Мироносицька церква зі дзвіницею (1911) з боку Мироносицької площі. Містилася на місці сучасного «Дзеркального струміню» до 1930

Фонтан-альтанка «Скляний струмінь» розташований майже у правильному квадраті між вулицями Сумською, Совнаркомівською, Скрипника та Чернишевського.

Місце, на якому споруджено оригінальний пам'ятник-пам'ятку архітектури, має багату історію. Спершу тут містився цвинтар, через це

на цьому місці звели дерев'яний храм — Мироносницьку церкву, перша згадка про яку датується 1701 роком.

У 17811783 на місці дерев'яної церкви було збудовано кам'яну. 1792 року в зв'язку з розростанням житлових міських кварталів цвинтар на території храму скасували. У 181319 роки церкву значно перебудували й розширили, пізніше протягом XIX століття вона ще не раз перебудовувалась і розширялась.

У 19091911 до церкви прибудували дзвіницю, що за розміром була другою в місті після дзвіниці Успенського собору.

Мироносицьку церкву було знесено 11 березня 1930 року. Радянська влада планувала на її місці звести будівлю «Театру масового музичного дійства», в якому б суміщались цирк, театр і кінотеатр, але після перенесення столиці УРСР до Києва початкові плани лишились знереалізованими. Відтак, на місці новоутвореної пустки в 1930-ті роки було влаштовано тролейбусний парк просто неба[3].

За однією з версій, що ґрунтується на спогадах колишніх партійних співробіників Харківського обкому партії, історія спорудження фонтану-альтанки пов'язана з тим, що наприкінці 1940-х до Харкова приїхав тодішній перший секретар ЦК Компартії УРСР Микита Хрущов. Начебто, він визирнув у вікно з кабінету начальника Харківського обкому партії Віктора Чураєва (будівля обкому в ті часи містилася за адресою вул. Мироносицька, 1). Тролейбусний парк, вочевидь, справив на нього не найкраще враження, і майбутній керівник СРСР висловив керівнику харківських комуністів невдоволення побаченим з «обкомівського» вікна. У результаті цієї розмови «на підвищених тонах» стало рішення харківської партійної влади розбити на цьому місці сквер з фонтаном[4].

Там, де був розташований тролейбусний парк, методом загальногромадського народного будування у 194647 роки було закладено сквер «Перемоги» з басейном і фонтаном-альтанкою, що майже відразу отримала народну назву «Дзеркальний струмінь» (або «Скляна струмина»). Загальне планування скверу і фонтану було розроблено архітекторами О. М. Касьяновим, В. І. Коржом і А. С. Маяк[5].

Поруч з фонтаном-альтанкою було зведено басейн, який спершу обнесли простим цегляним парканом, а 1970-ті його замінили на гранітний.

1958 року на честь святкування 40-річчя Ленінського комсомолу на території скверу було відкрито алею комсомольців-героїв.

Реконструкція[ред.ред. код]

Улітку 2007 року до 60-ліття Скляного струменю було здійснено його реконструкцію. 7 серпня запрацював оновлений фонтан, під час реконструкції якого встановили 137 форсунок, 2 установки штучного туману і 135 прожекторів. Чашу фонтану, що вміщує 350 тонн води, облицювали плиткою, стінки — мармуром[6][7].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Алея героїв-комсомольців[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

… заквітчаний…
… нічної пори.

Виноски[ред.ред. код]

  1. http://books.google.com.ua/books?id=vj0KAQAAIAAJ&q=%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B0&dq=%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B0+%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B0&hl=uk&sa=X&ei=1iT0UK2ZNsnUtAb5sYBg&ved=0CC0Q6AEwAA Харків и харків'яни: фотоальбом
  2. Клейн Б. Г., Лаврентьев И. Н., Лейбфрейд А. Ю. и др. Харьков : Архитектура, памятники, новостройки : Путеводитель. — Харьков: Прапор, 1987. — С. 50.
  3. Протоиерей Николай Лобарский Харьковская Крестовоздвиженская (Мироносицкая) церковь 1783-1908 гг. — Харьков: Райдер, 2007. — ISBN 978-966-8246-72-2.
  4. Дзеркальний струмінь: символ, що народився випадково на www.mediaport.ua (рос.)
  5. Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова., Харьков: «Прапор», 1977, стор. 133 (рос.)
  6. новина в газеті «Вечірній Харків»: Зеркальная струя прихорашивается
  7. Новина на офіційному веб-сайті Харківської міськради: В Харькове открыли новый фонтан

Джерела і посилання[ред.ред. код]