Дзиба Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзиба Сергій Вікторович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 1 жовтня 1967(1967-10-01)
Житомир, СРСР
Смерть 17 вересня 2016(2016-09-17) (48 років)
Житомир, Україна
Поховання Військове кладовище № 2
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater офіцерські курси ХВІ НГУ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Рід військ ВДВ України
Формування
Війни / битви Війна на сході України
* Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2016
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)

Сергі́й Ві́кторович Дзи́ба (1 жовтня 1967, Житомир — 17 вересня 2016, Житомир, Україна) — український військовик, підполковник Збройних сил України. Заступник командира 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Лицар Ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Дзиба народився у Житомирі. У 1987 році закінчив Житомирську загальноосвітню школу № 14, після чого проходив строкову службу в лавах Радянської армії. З 1989 по 1995 рік проходив службу на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу у різних військових частинах Житомира. У 1996 році закінчив курси молодших офіцерів Харківського військового інституту Національної гвардії України та отримав військове звання «молодший лейтенант».

У грудні 2012 року перейшов на службу до Високомобільних десантних військ на посаду заступника командира 13-го окремого аеромобільного батальйону (95 ОАЕМБр) по роботі з особовим складом.

З перших днів війни на сході України брав участь у бойових діях. У січні 2015 року під час виконання бойового завдання отримав осколкове поранення поблизу Спартака в районі Донецького аеропорту. Після лікування та реабілітації знову повернувся на фронт. Влітку 2015 року був призначений на посаду заступника командира 95-ї ОДШБр.

Помер 17 вересня 2016 року в Житомирі через серцевий напад[1]. Похований на Смолянському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Житомир прощається з Героєм. «Житомир.today». Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
  2. Указ Президента України від 8 квітня 2016 року № 132/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]