Дзигівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дзигівка
Dzygowka.jpg
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Ямпільський район
Рада/громада Дзигівська сільська рада
Код КОАТУУ 0525682201
Основні дані
Засноване 1500[1]
Населення 4132
Площа 8,196 км²
Густота населення 504,15 осіб/км²
Поштовий індекс 24531
Телефонний код +380 236
Географічні дані
Географічні координати 48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д. / 48.35500; 28.31944Координати: 48°21′18″ пн. ш. 28°19′10″ сх. д. / 48.35500° пн. ш. 28.31944° сх. д. / 48.35500; 28.31944
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми Коритна
Місцева влада
Адреса ради 24531, Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Дзигівка, вул. Леніна[джерело?], 15, тел. 2-91-45
Карта
Дзигівка. Карта розташування: Україна
Дзигівка
Дзигівка
Дзигівка. Карта розташування: Вінницька область
Дзигівка
Дзигівка

Дзигівка у Вікісховищі?

Дзи́гівка — село в Україні, в Ямпільському районі Вінницької області. Населення становить 4132 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Дзигівка впадає у Коритну, праву притоку Русави.

У селі знаходиться гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Дзигівське».

Пам'ятні люди[ред. | ред. код]

Шипіт — підземне джерело водопостачання

Історія[ред. | ред. код]

Дзигівка — колишне власницьке містечко, центр Дзигівської волості, Ямпільського повіту Подільської губернії.

Дзигівка — миловидне село, розташоване в глибокій балці річки Коритної та її притоки Дзигівки. За народними переказами свою назву отримало від свого засновника — козака Дзиги, що багато століть тому оселився на березі річки Коритної. У селі й досі проживають прямі нащадки козака засновника і носять прізвище Дзиговські. Тобто можна стверджувати, що починало своє існування село як козацький зимівник. На карті Брацлавського воєводства, складеній на початку XVII століття французьким інженером Бопланом, який знаходився в той час на службі у польського уряду, село Дзигівка зазначене як досить великий населений пункт. У час захоплення українських земель польсько-шляхетськими загарбниками, після Люблінської унії 1569-го року, село Дзигівка з навколишніми селами перейшло до феодальних володінь графів Потоцьких. Є відомості, що дзигівське козацтво брало активну участь у національно-визвольних змаганнях середини XVII століття, під проводом Богдана Хмельницького. Дзигівські козаки й прості селяни були в загонах Максима Кривоноса, Данила Нечая та Івана Богуна. 21 листопада 1764 року в день, коли весь православний світ святкував Собор Архистратига Михаїла, у селі було засновано Свято-Михайлівську церкву. У XVIII столітті Дзигівка входила до володінь князів Любомирських. А в 1787 році польський король Станіслав-Август дав селу привілей і те стало містечком, отримавши разом з тим право на проведення ярмарків, що проходили тут зазвичай раз у два тижні. З 1793-го року, внаслідок другого поділу Польщі, українські землі від Південного Бугу до Дністра, у тому числі і містечко Дзигівка, ввійшли до складу Російської імперії. У період з початку XIX століття містечко пов'язують з ім'ям Ярошинського. 1804-го року в Дзигівці було відкрито костел, окрасою якого стала скульптура Божої Матері заввишки 16 метрів, що стояла на площі перед будівлею костелу. Є свідчення про те, що дана скульптура була встановлена управляючим містечка в подарунок Ярошинському. Костел, який ви бачите на фотографії, можна відвідати і сьогодні; шкода, що не зберігся вищезгаданий монумент (зруйновано у 1919 році). Костел і скульптура Божої Матері стали візитівкою містечка. Крім того, згодом його неймовірно прославили багатолюдні ярмарки з широким вибором різноманітних товарів. Відкриття у 1912 році земської лікарні на 10 ліжок мало велике значення не тільки для Дзигівки — вона обслуговувала й 12 навколишніх сіл. Першим лікарем цієї лікарні був Рогозинський Констянтин Митрофанович. Жителі села ревно берегли будівлю лікарні — вона збереглася до наших днів і є гарним прикладом російського класицизму в провінційній архітектурі. Досі село зберігає давню ярмаркову традицію, відновлено костел, що активізувало католицьку общину, розчищаються старі цвинтарі та інші об'єкти історичного значення.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]