Дзиґа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Spinning top - prague.jpg

Дзиґа — іграшка, яка підтримує рівновагу на гострому кінчику за рахунок швидкого обертання навколо своєї осі. За своїм фізичним принципом дзиґа — найпростіший гіроскоп.

Етимологія слова «дзиґа» неясна, припускають або питоме українське, звуконаслідувальне походження («дзз», «дзиґ») або запозичення — від угор. cziga або грец. ζειγαρα («цикада»)[1].

Принцип роботи[ред.ред. код]

В основі принципу дії дзиґи лежать закон збереження енергії та закон збереження моменту імпульсу.

Власне обертання дзиґи навколо осі симетрії призводить до того, що поле тяжіння, яке діє у вертикальному напрямку, призводить до появи гіроскопічної сили в горизонтальному напрямку. Внаслідок цього, вісь обертання дзиги прецесує. В загальному випадку вісь дзиги може здійснювати також періодичні нутаційні коливання.

При зменшенні енергії обертання дзиґи за рахунок тертя, гіроскопічні сили теж зменшуються, що призводить врешті-решт до падіння.

У культурі[ред.ред. код]

  • Пітер Брейгель старший долучив зображення дзиґи до своєї картині «Дитячі ігри» (1560).
  • Ганс Крістіан Андерсен написав дитячу казку про кохання дзиґи до м'ячика.
  • В оповіданні Франца Кафки «Дзиґа» (1920) філософ намагається збагнути рух дзиґи, але вона зупиняється щоразу, коли він її торкається. У цьому оповіданні дзиґа символізує неможливість описання життя словами.
  • Жорж Бізе написав композицію для фортепіано «La Toupie» («Дзиґа»).
  • Один з персонажів фільму «Початок» (2010) перевіряє за допомогою дзиґи, чи він марить.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. , 516 с.