Дзьобак золотоголовий
| Дзьобак золотоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самиця золотоголового дзьобака
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes xanthocephalus Walden & Layard, 1872 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chrysocolaptes lucidus xanthocephalus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дзьоба́к золотоголовий[2] (Chrysocolaptes xanthocephalus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Ендемік Філіппін[4]. Раніше вважався конспецифічним з великим дзьобаком, однак був визнаний окремим видом[5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 28-34 см. Голова, шия і нижня частина тіла золотисто-жовта, спина і крила червоні. Дзьоб і лапи бліді. У самців верхня частина голови яскраво-червона, у самиць голова повністю жовта.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Золотоголові дзьобаки мешкають на островах Негрос і Панай в групі Вісайських островів в центральній частині Філіппінського архіпелагу, раніше траплялися також на островах Гуймарас, Масбате і Тікао[en]. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в мангрових і вторинних заростях та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція золотоголових дзьобаків становить від 250 до 1000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes xanthocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
- ↑ Chrysocolaptes xanthocephalus у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Guides. с. 214—217.
- ↑ Collar, Nigel J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |