Дзьоган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзьоган
Дзьоган багійський (Veniliornis maculifrons)
Дзьоган багійський (Veniliornis maculifrons)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Підродина: Жовнині (Picinae)
Триба: Melanerpini
Рід: Дзьоган (Veniliornis)
Bonaparte, 1854[1]
Види
Синоніми
Dendrobates Swainson, 1831[2]
  • Eleopicus Bonaparte, 1854[3]
  • Callipicus Bonaparte, 1854[3]
  • Campias Cabanis & F. Heine, Sr., 1863[4]
Посилання
Вікісховище: Veniliornis
Віківиди: Veniliornis
ITIS: 553530
NCBI: 56075

Дзьога́н[5] (Veniliornis) — рід дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Представники цього роду мешкають в Центральній і Південній Америці.

Дзьогани — невеликі дятли, середня довжина яких становить 13–20 см, а вага 23–46 г. Верхня частина тіла у них переважно оливкова, нижня частина тіла світліша, поцяткована темними смужками. Дзьогани схожі на представників роду Дятел-смугань (Piculus), однак дзьоби і хвости у дзьоганів коротші.

Виділяють чотирнадцять видів:[6]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Наукова назва роду Veniliornis походить від сполучення наукової назви роду Venilia Bonaparte, 1850 і слова дав.-гр. ορνις — птах.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bonaparte, Charles Lucien (1854). Quadro dei volucri zigodattili ossia passeri a piedi scansori. У de Luca, Serafino; Müller, D. (ред.). L'Ateneo Italiano; raccolta di documenti e memorie relative al progresso delle scienze fisiche (італ.). Т. Volume 2. Parigi [Paris]: Victor Masson. с. 116–129 [125]. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.
  2. W. Swainson: Picidæ. W: J. Richardson & W. Swainson: Fauna boreali-americana, or, The zoology of the northern parts of British America: containing descriptions of the objects of natural history collected on the late northern land expeditions, under command of Captain Sir John Franklin, R.N.. Cz. 2: The Birds. Londyn: John Murray, 1831, s. 302. 
  3. а б Ch.L. Bonaparte. Conspectus Volucrum Zygodactylorum. „Ateneo Italiano”. 2, s. 125, 1854. 
  4. J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. T. 4: Klettervögel. Cz. 2: Spechte. Halberstadt: In Commission bei R. Frantz, 1863, s. 145. 
  5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  6. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 31 грудня 2021.
  7. а б Donegan, Thomas (January 2007). Proposal (#262) South American Classification Committee: Transfer Picoides mixtus and P. lignarius to Veniliornis. American Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 7 May 2016.
  8. а б Moore, W.S.; Weibel, A.C.; Agius, A. (2006). Mitochondrial DNA phylogeny of the woodpecker genus Veniliornis (Picidae, Picinae) and related genera implies convergent evolution of plumage patterns. Biological Journal of the Linnean Society. 87 (4): 611—624. doi:10.1111/j.1095-8312.2006.00586.x.
  9. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 400. ISBN 978-1-4081-2501-4.