Дзюба Іван Михайлович (пілот)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Михайлович Дзюба
Народження 1 травня 1918(1918-05-01)
Огульці
Смерть 12 жовтня 1995(1995-10-12) (77 років)
Московська область, Росія
Поховання Московська область
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif винищувальна авіація
Роки служби 1938—1972
Звання CCCP air-force Rank polkovnik infobox.svg Полковник авіації
Формування 12-й винищувальний авіаційний полк
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Distinguished Test Pilot Of The Soviet Union.jpg

Іва́н Миха́йлович Дзю́ба (1 травня 1918(19180501) — 12 жовтня 1995) — радянський льотчик-винищувач часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1942).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1918(19180501) року в селі Огульці, нині Валківський район Харківської області, в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1941 року.

Закінчив 7 класів школи, школу ФЗУ. Працював слюсарем на Харківському паровозоремонтному заводі.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. Закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Калінінському, Північно-Західному, Волховському, Сталінградському і Степовому фронтах. Пройшов бойовий шлях від командира авіаційної ланки до інспектора з техніки пілотування авіаційного корпусу.

Командир ескадрильї 12-го винищувального авіаційного полку 57-ї винищувальної авіаційної дивізії 11-ї армії Північно-Західного фронту майор І. М. Дзюба здійснив 238 бойових вильотів. У 25 повітряних боях збив особисто 9 й у складі групи 12 літаків супротивника.

З липня 1943 року — старший льотчик-випробувач 3-го відділу 1-го Управління ГК НДІ ВПС СРСР. Одним із перших освоїв техніку пілотування реактивних літаків. Всього освоїв 117 типів і модифікацій літаків.

З січня 1960 року — інструктор з льотної підготовки Центру підготовки космонавтів СРСР. Серед його учнів були троє перших радянських космонавтів: Ю. О. Гагарін, Г. С. Титов, А. Г. Ніколаєв.

У 1972 році полковник І. М. Дзюба пішов у відставку. З 1974 року працював при Головному штабі ВПС СРСР.

Мешкав у селищі Чкаловський (нині в межі міста Щолково) Московської області, де й помер 12 жовтня 1995 року. Похований на цвинтарі села Леоніха Щолковського району Московської області.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й виявлені при цьому мужність і героїзм, майору Дзюбі Івану Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 601).

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (21.12.1941, 5.02.1947), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (5.06.1945) ступенів, Червоної Зірки (3.11.1953), медалями.

5 липня 1961 року присвоєне почесне звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР».

Пам'ять[ред. | ред. код]

В селищі Чкаловський, на будинку, в якому мешкав І. М. Дзюба, встановлено меморіальну дошку.

Література[ред. | ред. код]

  • Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах. — Харьков: (рос.) Прапор, 1974, стор. 166—167.

Посилання[ред. | ред. код]