Дивізія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Умовне позначення дивізії в НАТО.
Стандартне позначення дивізії противника в НАТО
Стандартне позначення штабу танкової дивізії в країнах-учасницях Варшавського договору

Диві́зія (від лат. divisio — розділ, поділ) — тактичне з'єднання в різних видах збройних сил. Розрізняють піхотні (стрілецькі, мотострілецькі, моторизовані), механізовані, кавалерійські, танкові (бронетанкові, бронекавалерійські), повітряно-десантні, повітряно-штурмові, аеромобільні, артилерійські тощо.

Під час першої світової війни до складу піхотної дивізії входило, як правило, 4 полки, 1-2 ескадрони кінноти і 36-72 гармати. Загальна чисельність дивізії становила 10-17 тис. осіб.

Перші дві українські сердюцькі дивізії були сформовані командувачем Київської воєнної округи полковником В.Павленком.

Перша сердюцька дивізія складалася з полків ім. гетьманів Б.Хмельницького, П.Полуботка, П.Дорошенка і І.Богуна. Очолював дивізію підполковник Ю.Капкан.

Командантом другої сердюцької дивізії призначено генерала О.Грекова. На початку березня 1918 була сформована одна з перших регулярних Д. Армії Української Народної Республіки — 1-а Запорізька дивізія. В березні-червні 1918 на Волині з полонених українців, які воювали у складі російської армії на фронтах першої світової війни, було створено дивізії Сірожупанників і Синьожупанників.

В період існування Української держави гетьманський уряд в липні 1918 сформував Сердюцьку дивізію (команд. полк. Клименко), яка складалась з 4 піхотних полків, кінного лубенського полку, гарматного і автопанцерного дивізіону та технічної сотні. У грудні 1918 військові сили Директорії УНР мали у своєму складі Чорноморську, Селянську (Київську), Волинську, Подільську та Дніпровську дивізії.

В серпні 1919 перед походом українських армій на Київ і Одесу Армія УНР мала 12 піхотних дивізій — Волинську, Січову, Холмську, Залізну, Повстанчу, Запорізькі (6, 7, 8), 3алізничу, Січових Стрільців (10,11), Селянську. Під час польсько-радянської війни 1920 до складу Армії УНР входили Волинська, Залізна, Запорізька, Київська, Січова, Херсонська та Окрема кінна дивізії. Українська Галицька Армія не мала у своєму складі дивізій, а складалася з бригад.

В роки другої світової війни була сформована дивізія «Галичина». Тактичною бойовою одиницею в Українській Повстанській Армії був курінь.

Сьогодні дивізії — основні тактичні з'єднання багатьох держав світу.

Склад[ред. | ред. код]

Штатна структура дивізій відрізняється від приналежності до видів збройних сил і родів військ. У сухопутних військах дивізія складається з керівництва дивізією, кількох полків або бригад, окремих батарей, дивізіонів, рот і батарей бойового та тилового забезпечення. У військово-повітряних силах дивізія може існувати з ескадр та авіакрил. У військово-морських сил у складі дивізій включаються кораблі, бригади та дивізіони кораблів.

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність особового складу дивізії залежить від її типу та історичного періоду. Нижче показана чисельність розгорнутих дивізій різних держав, в різні історичні періоди[1][2]:

  • кавалерійська дивізія Російської імперії (1914 рік) — близько 4000;
  • кавалерійська дивізія Німецької імперії (1914 рік) — 4200;
  • танкова дивізія Японії (1990-і роки) — 6500;
  • повітряно-десантна дивізія СРСР (1980-і роки) — 6500[2];
  • мотокавалерійська дивізія Італії (1941 рік) — 7500;
  • дивізія морської піхоти СРСР (1980-і роки) — 8000[2];
  • піхотна дивізія Японії (1990-і роки) — 9000;
  • альпійська піхотна дивізія Франції (1990-і роки) — 9800;
  • моторизована дивізія Італії (1943 рік) — 10 500;
  • танкова дивізія СРСР (1980-і роки) — 11 620;
  • гірськопіхотна дивізія Румунії (1943 рік) — 12 000;
  • єгерська дивізія Німеччини (1945 рік) — 13 056;
  • мотострілецька дивізія СРСР (1980-і роки) — 13 300;
  • піхотна дивізія Великої Британії (1939 рік) — 14 500;
  • стрілецька дивізія РСЧА (1941 рік)
    • з квітня 1941 року — 14 000;
    • з грудня 1941 — 11 500;
  • танкова дивізія Німеччини (з жовтня 1943 року) — 14 000;
  • механізована дивізія Франції (в 1980-і роки) — 16 000;
  • піхотна дивізія Німеччини
    • з лютого 1941 року — 17 000;
    • з жовтня 1943 року — 12 000;
  • піхотна дивізія Румунії (на 1941 рік) — 17 500;
  • дивізія морської піхоти США (в 1990-і роки) — 19 000;
  • мотопіхотна дивізія Німеччини (в 1990-і роки) — 21 000;
  • гірськопіхотна дивізія Німеччини (в 1990-і роки) — 23 800.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Коллектив авторов. {{{Заголовок}}}. — 10000 прим. — ISBN 5-203-00748-9.
  2. а б в