Дигалан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дигалан
Систематична назва дигалан(6)
Інші назви гідрид галію, Галій(III) гідрид
Ідентифікатори
Номер CAS 12140-58-8
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула Ga2H6
Зовнішній вигляд безбарвна рідина
Тпл -21,4 °C
Ткип 139 °C (визначена інтерполяцією)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Дигала́н — бінарна неорганічна сполука Галію та Гідрогену складу Ga2H6. За звичайних умов являє собою прозору, рухливу рідину. При температурах, вищих за 130 °C, дигалан розкладається з утворенням простих речовин. Через свою малостійкість сполука не знайшла широкого використання.

Структура[ред. | ред. код]

Схематичне зображення структури диборану, аналогічного до дигалану

Молекула дигалану за своєю будовою подібна до диборану: центральні атоми Галію сполучені між собою містковими атомами Гідрогену. Бічні міжатомні відстані Ga—H у дигалані дорівнюють 152 пм, місткові відстані Ga—H — 171 пм, кут Ga—H—Ga — 98°. Відстань між атомами Галію — 258 пм.

При синтезі дигалану у розчинах випадає білий осад, який являє собою олігомерний ланцюг (GaH3)x (така форма за властивостями та способом утворення повністю відповідає гідриду алюмінію). Нільс Віберг припустив, що в результаті взаємодії утворюється мономер гідриду галію, який з часом полімеризується.

Отримання[ред. | ред. код]

Дигалан можна синтезувати шляхом двостадійного процесу: обробкою галогеніду галію алкілзаміщеним силаном з наступною взаємодією із галогідридом натрію:

Іншим методом отримання дигалану є взаємодія його метилзаміщеної похідної з триетиламіном:

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

При середніх температурах (вище 130 °C) дигалан розкладається на прості речовини:

Твердий Ga2H6 відносно стійкий до розчинення у воді, а при дії кислот активно розкладається з утворенням водню:

В ефірних розчинах дигалан може взаємодіяти з іншими гідридами, утворюючи подвійні гідриди:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)